ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за  скаргоюОСОБА_1 на неправомірні дії та бездіяльність голови Красноградського районного суду Харківської області

у с т а н о в и л а :

У січні 2005 року ОСОБА_1, через свого представника -ОСОБА_2, в порядку Глави 31-А ЦПК України ( тут і далі 1963 року), оскаржив  до суду дії та бездіяльність голови Красноградського районного суду Харківської області.

Зазначив, що в жовтні 2004 року звернувся в суд з позовом до  Красноградської районної державної адміністрації про спонукання до виконання зобов'язання.  Листом від 19 жовтня 2004 року за №6625 голова Красноградського районного суду   направив позовну заяву  до апеляційного суду Харківської області для зміни підсудності.

Посилаючись на те, що всупереч вимогам ст.ст. 136 - 139 ЦПК України  голова суду безпідставно ухилився від постановлення передбаченого законом процесуального документа про прийняття чи відмову у прийнятті позовної заяви та

з надуманих підстав передав справу до апеляційного суду для зміни підсудності, - просив таку бездіяльність та дії визнати неправомірними.

Ухвалою судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 28 лютого 2005 року у прийнятті скарги відмовлено у зв'язку з непідвідомчістю.

Апеляційним судом Харківської області від 7 червня 2005 року, ухвала судді першої інстанції частково змінена. Постановлено відмовити в прийнятті скарги як такої, що не підлягає розглядові в судах.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу останнього скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовивши у прийнятті скарги, суддя суду першої інстанції виходив з того, що дії та бездіяльність голови суду щодо прийняття, підготовки до розгляду, у тому числі вирішення питання підсудності справи, не відносяться до управлінської,  є процесуальною діяльністю, а тому не можуть оскаржуватись  в порядку Глави 31-А ЦПК України.

Частково змінивши ухвалу, апеляційний суд відмовив в прийнятті  скарги у зв'язку з тим, що така не підлягає розглядові в судах.

При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_2 не є особою, якій статтею 5 ЦПК України надано право порушувати цивільну справу в суді, оскільки вона не відноситься до тих, хто звертається за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а законом не передбачено, що у даному випадку вона вправі звертатись до суду на захист прав та свобод іншої особи.

Проте, з таким висновком погодитись не можливо, оскільки він не ґрунтується на нормах процесуального права.

Так, за змістом частини 1 статті 136 ЦПК України, на яку послався апеляційний суд,  суддя відмовляє в прийнятті заяви, якщо заява не підлягає розглядові в судах.

Однак, законом не передбачено, що подача скарги в інтересах іншої особи є підставою відмови у прийнятті заяви.

Крім того, право на звернення до суду із скаргою на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано статтею 248-1 ЦПК України , за змістом частини 2 якої скаргу в суд може бути подано особою, її представником або на її прохання -      уповноваженим представником громадської організації, трудового     колективу.

  Як вбачається з належно оформленої довіреності, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником та вести справи в усіх без винятку судових органах, користуючись усіма  правами, що їх закон надає позивачеві, у тому числі з правом підпису від його імені в межах наданих

  повноважень усіх без винятку документів (а.с.9), тобто йдеться про вид представництва передбачений частиною 1 статті 110 ЦПК України, а не законного представництва у розумінні п.2 частини 1 статті 5 цього Кодексу, як  вважав апеляційний суд.

Відповідно до частини 1 статті 301 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

На порушення зазначених вимог, апеляційний суд доводам скарги, зокрема твердженням, що оскаржена діяльність голови суду є управлінською, не дав, у рішенні не навів  підстав  виходу  за межі апеляційної скарги, тобто ухилився від виконання покладених на нього функцій, у зв'язку з чим постановив незаконне  рішення.

Оскільки   порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і не може бути усунено судом касаційної інстанції, то, відповідно із правилами ч.2 ст.227 КАС України, це є підставою для скасування такого рішення і направлення справи на новий апеляційний  розгляд.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу  апеляційного суду Харківської області від 7 червня 2005 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.

Головуючий                                                           М.І. Цуркан

Судді:                                                       С.Є. Амєлін

                                                               М.Г.Кобилянський

                                                                Д.В.Ліпський

                                                                М.І.Гурін