ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

22 листопада 2006 року

м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

 

Головуючого	Цуркана М.І.
Суддів:	Амєліна С.Є.
	Гуріна М.І.
	Кобилянського М.Г.
	Юрченка В.В.

 

при секретарі судового засідання Проценко О.О.,

 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби (ВДВС) Печерського районного управління юстиції (РУЮ) м. Києва

 

 

 

у с т а н о в и л а :

 

 

 

    У травні 2005 року ОСОБА_1 ( до шлюбу - ОСОБА_1) звернулась із скаргою до суду на  дії державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ м. Києва по відкриттю та здійсненню виконавчого провадження по виконанню  виконавчого напису державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 18 листопада 1999 року про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 несплаченої в строк заборгованості у сумі 18 400 грн. за договором застави від 5 червня 1997 року.

Зазначала, що   постанову державного виконавця від 22 липня 2002 року про відкриття виконавчого провадження  не отримувала, а про  існування такої та про акт від 28 листопада 2002 року, яким арештована належна їй частка  АДРЕСА_1 в м. Києві, дізналася по приїзді в Україну 26 квітня 2005 року.

Посилаючись на порушення державним виконавцем порядку відкриття виконавчого провадження, зокрема вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо пропозиції про добровільне виконання рішення, направлення копій постанови для ознайомлення тощо, просила такі дії визнати неправомірними, а постанову від 22.07.2002 року та акт опису і арешту майна від 28.11.2002 року скасувати.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 вересня 2005 року, ОСОБА_1 відмовлено в поновлені строку на подачу скарги на дії державного виконавця, а скаргу залишено без розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2005 року, виправлено допущену описку в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2005 року. У резолютивній частині  слова «ухвала оскарженню не підлягає» замінені на слова  «ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва протягом 15 днів з наступного дня після її оскарження».

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2005 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволені заяви про поновлення строку на оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2005 року.

У поданих касаційних скаргах ОСОБА_1, з посиланням на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 7 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 вересня 2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача,  перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

 

Залишивши скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що встановлений законом  строк для оскарження дій державного виконавця був пропущений і поважних причин для його поновлення немає.

 

При цьому суд посилався на ту обставину, що представнику заявниці ОСОБА_6 було відомо про відкриття виконавчого провадження з 10 травня 2003 року, тобто з часу коли він представляв інтереси інших боржників - ОСОБА_4 і ОСОБА_2

Однак, такі висновки є передчасними.

 

Відповідно до  правил ст. 248-20 ЦПК України 1963 року, за яким розглядалася справа, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права чи свободи.

 

За змістом ч.1 ст. 248-22 ЦПК України 1963 р. скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, а відповідно до ч.2 зазначеної норми пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

 

Як вбачається з копії виконавчого напису, боржниками за договором застави є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1(а.с.8).

 

 У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що стягнення за виконавчим написом відкрито лише щодо ОСОБА_2, а в акті опису й арешту майна йдеться про примусове виконання виконавчого напису про стягнення боргу як  з ОСОБА_2 так і з ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_1 (а.с. 10-12).

 

Матеріали справи не містять даних щодо  повідомлення ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження та направлення пропозиції про добровільне виконання нею виконавчого напису.

 

         ОСОБА_1 з жовтня 1999 року постійно проживає у Російській Федерації і стверджувала про відсутність контактів з іншими боржниками та заявила, що із  ОСОБА_6 знайома з квітня 2005 року.

 

                   Доводи заявниці про те, що їй стало відомо про порушення права лише у квітні 2005 року судом належно не спростовані, а посилання на обізнаність з обставинами справи ОСОБА_6, який представляє інтереси ОСОБА_1 з 27 квітня 2005 року - некоректне.

 

                   Апеляційний суд на зазначені помилки уваги не звернув.

 

  Оскільки неповне з'ясування дійсних обставин справи є порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи і не може бути усунено судом касаційної інстанції, то, відповідно із правилами ч.2 ст.227 КАС України, це є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

 

      Ухвали Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2005 року, від  07 липня 2005 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 02 вересня 2005 року,  від  09 грудня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.

 

Головуючий                                                            М.І. Цуркан

 

Судді:                                                      С.Є. Амєлін

 

                                                                     М.Г.Кобилянський                                                                                         

                                                                       М.І.Гурін

 

                                                                     В.В.Юрченко