ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 5009/2987/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Дизель-М", м. Запоріжжя

на постанову та ухвалувід 26.02.2014 р. Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014 р. господарського суду Запорізької області

у справі№ 5009/2987/12 господарського суду Запорізької області

за заявою приватного підприємства "Соколенко-Екскавація", м. Запоріжжя та товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурси", м. Дніпропетровськ

до боржникапублічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1", м. Запоріжжя

провизнання банкрутом

розпорядник майнаарбітражний керуючий Загрія Р.О.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2012 року порушено провадження у справі № 5009/2987/12 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" (далі - Боржник, Завод) за заявою приватного підприємства "Соколенко-Екскавація" (далі - Кредитор-1, Підприємство) та товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурси" (далі - Кредитор-2, Товариство) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство). При цьому введено процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Загрія Р.О.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.01.2014 року (суддя - Т.С. Кірпа) за результатами проведення попереднього засідання у справі вирішено залишити без задоволення скаргу приватного підприємства "Фірма "Дизель-М" (далі - Фірма) на рішення Боржника про не визнання його конкурсним кредитором. Також, затверджений реєстр вимог кредиторів Боржника із визначенням кредиторів, розміру визнаних вимог кожного кредитора та черговістю їх задоволення.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, приватне підприємство "Фірма "Дизель-М" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2014 року в частині відмови Фірмі у визнанні її конкурсним кредитором Заводу та прийняти нове рішення, яким визнати Фірму конкурсним кредитором Боржника на суму грошових вимог у розмірі 17 999 грн.14 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2014 року (головуючий суддя - Мартюхіна Н.О., судді: Агапов О.Л., Кододова О.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, приватне підприємство "Фірма "Дизель-М" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2014 року, так і ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2014 року в частині відмови Фірмі у визнанні конкурсним кредитором Заводу та прийняти нове рішення яким визнати Фірму конкурсним кредитором Боржника з грошовими вимогами у розмірі 17 999 грн.14 коп.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права зокрема ст.ст. 1, 12, 14 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Вищий господарський суд України відхиляє заявлене Боржником (за підписом генерального директора І.С. Чулого) в телеграмі, що надійшла до суду від 02.06.2014 року, клопотання про "перенесення слухання справи" у зв'язку із тим, що в ухвалі від 21.05.2014 року про порушення касаційного провадження за скаргою приватного підприємства "Дизель-М" та призначення її до розгляду на 04.06.2014 року об 11 год. 00 хв. вказано, що нез'явлення представників сторін у засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду касаційних скарг. До того ж, як свідчать відмітка про направлення сторонам та учасникам провадження у справі копії згаданої ухвали - від 21.05.2014 року (на її звороті), ця ухвала була направлена, у тому числі і Боржнику, 21.05.2014 року - за два тижні до дня проведення судового засідання в касаційному суді, що також відповідає вимогам ст.ст. 87, 1114 ГПК України.

У зв'язку із викладеним у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для відкладення розгляду вказаної касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи реєстр вимог кредиторів Боржника, місцевий суд встановив, що після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство Заводу розпорядник майна разом із Боржником розглянув заяви із кредиторськими вимогами, що були подані у справі та склав реєстр із визначенням визнаних сум вимог кредиторів та черговістю їх задоволення, який (реєстр) підтверджується документами у справі.

Відхиляючи скаргу Фірми за результатами відмови Боржника у визнанні його кредитором на заявлену суму вимог, місцевий суд встановив, що по заборгованості Заводу перед Фірмою складений акт звірки, а також була укладена 19.09.2013 року угода про розірвання договору з перевезення (за яким виник борг) та про погашення заборгованості шляхом відстрочки, а тому ці вимоги не є вимогами конкурсного кредитора, оскільки виникли після порушення справи про банкрутство Заводу - 19.09.2013 року, а Боржник по суті взяв на себе нові зобов'язання. Також, суд вказав, що ці вимоги можуть бути заявлені у ліквідаційній процедурі, як поточні вимоги. Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд додав, що борг за період з 13.09.2013 року по 18.09.2013 року підтверджений первинним документом та визначений в акті звірки.

Заперечуючи наведені висновки судів, заявник вказав, що борг за надані Боржнику послуги з перевезення виник ще 25.07.2011 року, а справу про банкрутство Заводу порушено 08.08.2012 року, а тому вимоги щодо цього боргу є вимогами конкурсного кредитора. Угода ж від 19.09.2013 року була укладена після порушення справи, тоді як борг існував раніше. До того ж ця угода підписана Боржником всупереч норм ст. 12 Закону про банкрутство, оскільки після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів він не має право змінювати порядок погашення ним заборгованості перед кредиторами.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із такими запереченнями скаржника, оскільки вони викладені із невірним тлумаченням норм законодавства. При цьому колегія суддів виходить з того, що вимагаючи в прохальній частині скарги скасувати повністю ухвалу за результатами проведення попереднього засідання та затвердження реєстру вимог кредиторів та постанову про залишення її без змін, скаржник, однак, згідно її мотивувальної частини заперечує ці рішення судів лише в частині відхилення скарги на рішення Боржника щодо невизнання Фірми кредитором Боржника на спірну суму вимог.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, стосовно погодженої сторонами в акті звірки від 30.09.2013 року суми заборгованості Боржника за надані Фірмою послуги з перевезення в розмірі 17 999 грн.14 коп. вказані особи уклали угоду від 19.09.2013 року, в якій узгодили нові умови погашення Заводом цієї заборгованості перед Фірмою.

Відповідно ж до норм ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже саме з моменту укладення згаданої угоди у Боржника перед Фірмою виникли зобов'язання в сумі 17 999 грн.14 коп. із новими умовами їх виконання, ніж існували до цього, тобто нові зобов'язання.

При цьому, касаційний суд зазначає, що норми ст. 12 Закону про банкрутство (у тому числі стосовно застосування мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство) не встановлюють обмежень щодо взяття Боржником у процедурі розпорядження майном нових зобов'язань, за умови дотримання при цьому вимог ч. 13 ст. 13 вказаного закону. До того ж, як було зазначено вище, при укладенні між Боржником та Фірмою угоди від 19.09.2013 року погашення заборгованості в сумі 17 999 грн.14 коп. не відбулось, а також не було узгоджено будь-яких особливих (пріоритетних перед іншими кредиторами Боржника) умов для погашення у справі про банкрутство цієї заборгованості, протилежного висновку про що в скарзі дійшов заявник.

Поряд з викладеним касаційний суд звертає увагу на те, що з боку Фірми цю угоду підписала та ж сама особа, що підписувала від імені Фірми і апеляційну, і касаційну скаргу у даній справі - директор - А.Ф. Шевченко.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що вимоги Фірми перед Заводом в сумі 17 999 грн.14 коп. виникли 19.09.2013 року - тобто після порушення ухвалою від 08.08.2012 року справи про банкрутство Заводу, а тому, виходячи з приписів ст. 1 та ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, ці вимоги є вимогами поточного кредитора у справі та не підлягають задоволенню і визнанню за результатами розгляду реєстру вимог кредиторів (ст.ст. 14, 15 Закону про банкрутство).

У зв'язку із викладеним, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині відхилення скарги Фірми за результатами відмови Боржника у визнання його кредитором на заявлену суму вимог (тобто у межах касаційного оскарження та здійсненого касаційного провадження) є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та нормам законодавства.

До вищенаведеного слід додати, що норми ст. 12 Закону про банкрутство (стосовно мораторію на задоволення вимог кредиторів) не розповсюджуються на погашення Боржником заборгованості по поточних вимогах кредитора, а тому Фірма не позбавлена права задовольнити свої вимоги до Заводу на спірну суму у позовному порядку.

За таких обставин справи касаційні вимоги приватного підприємства "Дизель-М" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів в частині рішення щодо кредиторських вимог приватного підприємства "Дизель-М" підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 12, 13, 14, 15, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), ст. 604 Цивільного кодексу України та ст.ст. 32-36, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Дизель-М" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2014 р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2014 р. в частині відхилення скарги приватного підприємства "Фірма "Дизель-М" за результатами розгляду заяви про визнання кредиторських вимог до публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" у справі № 5009/2987/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 05.06.2014 року.