ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року № 2а-8893/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Іванків З.О.,

з участю представника позивача Васьківа І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом за позовом Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, заступника керуючої Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Ядчишин Оксани Тарасівни про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод» (далі - ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» звернулося до суду з позовом до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - ЛОВ ФСЗІ), заступника керуючої Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Ядчишин Оксани Тарасівни (далі - заступника керуючої ЛОВ ФСЗІ Ядчишин О.Т.) з вимогами визнати протиправними дії заступника керуючої Ядчишин О.Т. про нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в сумі 507330,72 грн., у 2009 році - в сумі 187989,15 грн. під час позапланової перевірки виконання ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про те, що ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» належить до підприємств залізничного транспорту, відтак норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на такому підприємстві повинен визначатися з урахуванням вимог Закону України «Про залізничний транспорт», відповідно до статті 15 якого створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться підприємствами та організаціями залізничного транспорту загального користування в розмірі чотирьох відсотків від числа працівників, зайнятих у підсобно-допоміжних роботах. Наголошує на тому, що ДП вжито усіх можливих заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Зокрема, що протягом 2008-2009 років на підприємстві існували вакантні місця для інвалідів, відомості про які подавалась Стрийському центру міськрайонному зайнятості у формі звіту № 3-ПН про наявність вакансій. Зазначив, що у різний період чисельність працюючих на підприємстві інвалідів була різною: від 37 осіб на початку 2009 року до 39 осіб на кінець 2009 року. Це при тому, що 12 осіб звільнились з підприємства протягом 2009 року. З покликанням на норми ч. 1 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 17, 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначив, що ні органи місцевого самоврядування, ні державна служба зайнятості чи Фонд соціального захисту інвалідів не приймали рішень, якими б ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» було зобов'язано створити спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів. Та обставина, що в підсумку 2008 року та 2009 року на підприємстві залишились незайняті вакантні місця для інвалідів не є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки так сталось не з вини підприємства, яке у свою чергу належно виконало вимоги законодавства щодо працевлаштування інвалідів. Окрім цього звертає увагу на пропуск відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України. Позивач вважає, що за таких обставин підстав для нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008-2009 роках немає.

Представник позивача Васьків І.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викиданих у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання, яке було призначено на 03.06.2014 року не з'явився, про місце дату і час його проведення його повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Своє відношення до позову та правову позицію представник відповідача висловив у попередніх судових засіданнях, ствердивши, що підстав для задоволення даного позову немає. Мотивує відповідач свою думку тим, що позаплановою перевіркою ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» виявлено, що назване підприємство не виконало встановленого для цього підприємства нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача на 2008 рік встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 51 особа, на 2009 рік - 50 осіб, проте у звітному 2008 році середньооблікова чисельність інвалідів на підприємстві становила 33 особи, у 2009 році - 39 осіб. Отже, нормативу робочих місць позивач не виконав, за що законом передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, а також пені за їх несвоєчасну сплату, що й було зроблено.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

На виконання листа УДСБЗЕЗ у Львівські області від 26.04.2011 року № 5/2924 (а.с. 83) заступник керуючої ЛОВ ФСЗІ Ядчишин О.Т. на підставі скерування від 26.04.2011 року (а.с. 84) провела позапланову перевірку ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» на предмет дотримання ним вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Результати перевірки оформлено актом від 27.04.2011 року (а.с. 8-9).

Предметом позапланової перевірки було виконання ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та повноти сплати внесків до Фонду соціального захисту інвалідів за період 2008-2009 роки.

Під час позапланової перевірки ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів типової форми № 10-ПІ за 2008 рік середньооблікова кількість штатних працівників особового складу підприємства становила 688 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно встановлено інвалідність - 37 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 28 осіб; фонд оплати праці штатних працівників за 2008 рік - 36161,40 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 28186 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 0,00 грн.

Натомість, як зазначено в акті від 27.04.2011 року, перевіркою встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників у 2008 році на підприємстві становила 1283 особи, фонд оплати праці штатних працівників - 36161,4 тис. грн.; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 51 особа. На підприємстві у 2008 році середньооблікова кількість працюючих інвалідів становила 33 особи. На цій підставі відповідач зазначив, що встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2008 рік підприємство не виконало.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів типової форми № 10-ПІ за 2009 рік середньооблікова кількість штатних працівників особового складу підприємства становила 525 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно встановлено інвалідність - 39 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 21 особа; фонд оплати праці штатних працівників за 2009 рік - 21317,9 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 17082,00 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 0,00 грн.

Поряд з тим в акті перевірки від 27.04.2011 року зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників у 2009 році на підприємстві становила 1248 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 21317,9 тис. грн.; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 50 осіб. На підприємстві у 2009 році середньооблікова кількість працюючих інвалідів становила 39 осіб. На цій підставі відповідач зазначив, що встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2009 рік підприємство не виконало.

З покликанням на ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач в акті перевірки від 27.04.2011 року зазначив, що сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році становить 507330,72 грн., у 2009 році - 187898,15 грн. Також в акті зазначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позапланову перевірку ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» було проведено у присутності в.о. директора Алєксєєнка А.Д., який підписав зазначений вище акт перевірки від 27.04.2011 року «з зауваженнями і запереченнями».

06 травня 2011 року на адресу ЛОВ ФСЗІ керівник ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» надіслав заперечення до акту перевірки від 27.04.2011 року (а.с. 10-11), в яких висловив свою незгоду із викладеними там висновками про порушення підприємством вимог ст. 19, ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та нарахування на цій підставі адміністративно-господарських санкцій. Зокрема, в своїх запереченнях позивач наголосив на тому, що вини підприємства у тому, що у період 2008-2009 роки у нього працювало менше інвалідів, аніж це передбачено нормативами, немає.

У відповідь ЛОВ ФСЗІ надіслало листа від 13.05.2011 року за наслідками розгляду заперечень підприємства від 06.05.2011 року, в якому зазначено про безпідставність доводів ДП «Стрийський вагоноремонтний завод».

Дії заступника керуючої ЛОВ ФСЗІ Ядчишин О.Т. щодо проведення згаданої вище перевірки, а також сам акт перевірки від 27.04.2011 року ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» оскаржило до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2011 року у справі № 2а-6135/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 року, та постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-3862/12/1370 від 29 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 року, у задоволенні позову ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» відмовлено.

Не зважаючи на наявність вказаних судових рішень, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Предметом оскарження даного спрору є дії заступника керуючої Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Ядчишин О. Т. щодо нарахування ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 та 2009 роках на загальну суму 695319,87 грн. (507330,72 грн. та 187989,15 грн. відповідно), що відображено в акті позапланової перевірки виконання підприємством вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 27.04.2011 року.

Основною підставою оскарження таких дій відповідача позивач зазначає те, що при нарахуванні адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем не було надано оцінку дій підприємства, спрямованих на працевлаштування інвалідів, не наведено жодного факту відмови у працевлаштуванню інвалідів та не враховано відсутність будь-яких дій з боку органів місцевого самоврядування на реалізацію ними повноважень. визначених пп.12 пп. «б»ч.1 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Не заперечуючи того факту, що на підприємстві працювало менше інвалідів, аніж повинно, позивач наполягає на тому, що невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не є наслідком винних дій чи бездіяльності підприємства.

При вирішенні даного спору суд керувався наступними нормами законодавства.

У статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 875-ХІІ) зазначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Згідно із ст. 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено у ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. У ч. 2 цієї статті передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначає «Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю», затверджений постановою Кабміну України 31.01.2007р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Порядок).

Зокрема, у п. 3 цього Порядку передбачено, що відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки.

Відповідно до п. 11 Порядку після проведення планової та позапланової перевірки уповноважена посадова особа відділення Фонду складає акт у двох примірниках, у якому зазначається: дата його складення; тип перевірки (планова або позапланова); її вид (виїзна або невиїзна); предмет перевірки; найменування відділення Фонду, а також посада, прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої посадової особи, яка проводила перевірку; найменування роботодавця.

Уповноважена посадова особа відділення Фонду зазначає в акті стан дотримання роботодавцем законодавства, а у разі недотримання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний закон.

У ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

При вирішенні спору суд виходив з наступних мотивів.

Під час позапланової перевірки відповідач встановив, що на ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» протягом 2008-2009 років середньооблікова кількість працюючих інвалідів була меншою, аніж їх мало би бути відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

При цьому, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, який зазначив позивач у своїх звітах типової форми № 10-ПІ за 2008 рік і 2009 рік відрізняється від того, що його зафіксував відповідач у своєму акті перевірки від 27.04.2011 року. Причиною цьому, як встановлено під час розгляду справи, є те, що позивач при визначенні нормативу робочих місць для інвалідів керувався положеннями ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 року № 273/96 ВР.

Стосовно правомірності застосування до даних правовідносин нормативних положень Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 року № 273/96 ВР суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 31.05.2005 року № 2602 було внесено зміни до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», зокрема її доповнено новою частиною такого змісту: «норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону».

Щодо правовідносин, які регулює Закон України «Про залізничний транспорт», то в його преамбулі зазначено, що цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.

Отже, сфера правового регулювання зазначеного вище Закону не охоплює відносин у сфері соціального захисту інвалідів.

Спеціальним законодавчим актом для таких правовідносин є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який має на меті гарантувати інвалідам рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Наведені вище норми ст. 19 Закону № 875-ХІІ прямо передбачають обов'язковість застосування вимог саме цього Закону при визначенні нормативу робочих місць для інвалідів.

Беручи до уваги, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 31.05.2005 року № 2602 прийнято пізніше, ніж Закон України «Про залізничний транспорт», суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача в цій частині.

З огляду на положення ст. 20 Закону № 875-ХІІ про те, що до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України, помилковими є посилання позивача на порушення відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Стосовно тверджень ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» про відсутність у його діях складу адміністративно-господарського правопорушення та, як наслідок, неправомірне нарахування йому санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд зазначає наступне.

На виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» в частині забезпечення працевлаштування інвалідів позивач створив робочі місця для інвалідів, про що неодноразово повідомляв Стрийський міськрайонний центр зайнятості.

Судом встановлено, що протягом 2008-2009 років ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» надіслав центру зайнятості 18 звітів про наявність вакансій (форма № 3-ПН), з них 12 звітів - протягом 2008 року, 6 звітів - протягом 2009 року (а.с. 24-41).

Окрім того, позивач надав списки працюючих у нього інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві продовж 2008-2009 років (а.с. 7, 10).

Згідно цих списків у 2008 році на ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» працювало 37 осіб - інвалідів, у 2009 році - 39.

Про наявність вакансій ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» неодноразово повідомляло у друкованих засобах масової інформації, на підтвердження чого представник позивача надав фотокопії друкованих видань за травень-серпень 2008 року, в яких було опубліковано відповідні оголошення (а.с. 20, 21, 22).

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що ДП «Срийський вагоноремонтний завод» створило робочі місця для інвалідів у необхідній для нього кількості і повідомляло Стрийський міськрайонний центр зайнятості про можливість працевлаштування інвалідів, тобто позивач вжив усіх передбачених законом та залежних від себе заходів з метою належного виконання вимог Закону № 875-ХІІ.

Суд звертає увагу, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та податковим законодавством, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Окрім того, в силу наведених вище положень ст. 18-1 Закону №875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Як встановлено судом та слідує з акту перевірки від 27.04.2011 року, позапланова перевірка на предмет дотримання ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», була проведена лише на підставі аналізу показників звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів типової форми № 10-ПІ за 2008 рік та за 2009 рік та без урахування всіх фактичних обставин, які мали вплив на реальність виконання підприємством нормативу робочих місць для інвалідів.

Формально відповідач вправі був нараховувати передбачені ст. 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції, однак без з'ясування фактичних обставин така діяльність відповідача не відповідає меті Закону № 875-ХІІ.

Оскільки судом встановлено, що позивач в даному випадку вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 20.06.2011 року у справі №21-60а11 та від 16.04.2013 року у справі №21-81а13.

Відповідно до норм частини другої статті 161 та частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України правова позиція Верховного Cуду України є обов'язковою для судів та повинна враховуватися при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів на правомірність своїх дій.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ДП «Стрийський вагоноремонтний завод», тому даний позов належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №3984 від 03.08.2011 року.

Керуючись ст. ст.7-14,69-71,86,87, 94,159,160-163, 67 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії заступника керуючої Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Ядчишин Оксани Тарасівни про нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання Державним підприємством «Стрийський вагоноремонтний завод» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році та у 2009 році за наслідками позапланової перевірки виконання вимог статей 18,19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Стягнути з Державного бюджету України в користь Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» 3 (три) гривні 40 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2014 року.