Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 травня 2014 р. Справа № 805/5395/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Мальцевої Н.Г.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області, м.Краматорськ
до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, м.Краматорськ,
про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії
Державна податкова інспекція у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження протиправними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №42720383 від 27.03.2014 року, зобов'язання прийняти до виконання виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду №805/15850/13-а від 25.12.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність, за його думкою, дій відповідача, яка полягає у відмові Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції у відкритті виконавчого провадження №42720383 від 27.03.2014 року. Така протиправність, за твердженням позивача, порушує його законні права та охоронювані законом інтереси, тому, просить скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження №42720383 від 27.03.2014 року, та зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції прийняти до виконання виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду №805/15850/13-а від 25.12.2013 року.
28.05.2014 року позивачем на електронну адресу суду було надіслано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідачем 28.05.2014 року на телефон-факс суду було надіслано заяву про розгляд справи без участі представника та заперечення, згідно з якими, Відділ державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції позов не визнав, посилаючись на те, що чинне законодавство України передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, при цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Зазначив, що в даному випадку немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року. За таких обставин відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі та розглянути справу без участі представника.
Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції з заявою №5952/10-013-5 від 26.03.2014 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №805/15850/13-а від 25.12.2013 року, виданим у справі №805/15850/13-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку на доходи з фізичних осіб у сумі 340,00 грн. (а.с.4)
До вищевказаної заяви позивачем був доданий виконавчий лист №805/15850/13-а від 25.12.2013 року, зі змісту якого, вбачається: «Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місце проживання - 84323, АДРЕСА_1) на розрахунковий рахунок № 33219801700059, код платежу 11010500, банк одержувача Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ 37944338, МФО 834016, кошти в рахунок погашення заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям у розмірі 340,00 грн. (триста сорок грн. 00 коп.) Судове рішення набрало законної сили 21 січня 2014 р. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 21 січня 2015 р. Боржник Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1. Стягувач Державна податкова інспекція у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області б-р Машинобудівників, 22, м. Краматорськ, Донецька область, 84313 на розрахунковий рахунок № 33219801700059, код платежу 11010500, банк одержувача Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ 37944338, МФО 834016» (а.с.5).
Згідно з штемпелем Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, вищевказані заява №5952/10-013-5 від 26.03.2014 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №805/15850/13-а від 25.12.2013 року та виконавчий лист №805/15850/13-а від 06.03.2014 року, був отриманий відповідачем 26.03.2014 року (а.с.4, 5).
27.03.2014 року ст. державним виконавцем ВДВС Краматорського МУЮ Запорожець І.М. прийнято постанову №42720383 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання виконавчого листа №805/15850/13-а, виданого 25.12.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення боргу на користь держави в розмірі 340 грн., яка отримана позивачем 10.04.2014 року (а.с.6).
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися в цій справі, суд виходить з наступного.
Преамбулою Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
У відповідності до ст.1 Закону України „Про виконавче провадження", виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За встановленим Законом України „Про виконавче провадження" порядком на державну виконавчу службу покладається виконання рішень щодо майнових стягнень, звернення стягнення на майно боржника, рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, рішень про поновлення на роботі, про відібрання дитини, вселення, виселення, передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі.
Частиною 1 ст.17 Закону України «Про виконавче проваження» визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
За приписом ч.2 ст.17 цього ж Закону відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону серед іншого за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції згідно з заявою №5952/10-013-5 від 26.03.2014 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №805/15850/13-а від 25.12.2013 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошових коштів (а.с.4, 5) в порядку та у строки, передбачені діючим законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №805/15850/13-а, виданого 25.12.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом, відповідачем визначено ст.95-99 Податкового кодексу України, якими встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу, в розумінні якого органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи. При цьому, органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються (а.с.6).
Аналогічні аргументи містяться в запереченнях Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції на даний адміністративний позов.
Суд не приймає до уваги зазначені вище доводи відповідача та вважає їх хибними, з огляду на наступне.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).
При цьому згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
Водночас відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено особливий порядок стягнення податкового боргу платників податків - фізичних осіб у порівнянні з порядком погашення податкового боргу юридичних осіб.
З урахуванням викладеного, норми статей 95 - 99 Податкового кодексу України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України.
Виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковими органами, а державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
За таких обставин, оскільки боржником у виконавчому провадженні є фізична особа-підприємець ОСОБА_1, стягнення податкового боргу повинно бути здійснено не податковим органом, а державною виконавчою службою.
Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що дії Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №805/15850/13-а від 25.12.2013 року є протиправними, внаслідок чого постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) №42720383 від 27.03.2014 підлягає скасуванню.
За таких обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача стосовно зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції прийняти до виконання виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду №805/15850/13-а від 25.12.2013 року суд зазначає наступне.
За приписом ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.2 ст.11 цього ж Закону державний виконавець серед іншого зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.
З аналізу вказаних вище статей Закону України "Про виконавче провадження" виплаває висновок, що скасування у судовому порядку постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) автоматично обумовлює обов'язок відповідача, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», відкрити виконавче провадження по виконанню в примусовому порядку виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду №805/15850/13-а від 25.12.2013 року, та провести дії спрямовані на виконання рішення суду.
З огляду на наведене, підстави для вжиття додаткових заходів щодо зобов'язання відповідача прийняти виконавчий лист до виконання відсутні, адже цей обов'язок вчинення виконавчих дій зумовлено Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 8 - 11, 40, 158 - 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати дії Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом Донецького окружного адміністративного суду №805/15850/13-а від 25.12.2013 року протиправними.
Постанову Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження №42720383 від 27.03.2014 року скасувати.
В іншій частині позовних вимог Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області відмовити.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Мальцева Н.Г.