Справа: № 1кп-535/13
(437/11906/13к)
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2014 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:
головуючого судді Коліуша О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Столбової Х.О.,
прокурора Прасол О.В.,
у присутності обвинуваченого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ленінського районного суду міста Луганська кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Щастя м. Луганська, громадянина України, українця, одруженого, який має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 27.02.2013 року, приблизно о 16-00 годин, маючи намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, знаходячись біля Управління пенітенціарної служби м. Луганська, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, переконав ОСОБА_3 про те, що він може надати йому роботу водієм у м. Нижневаторськ РФ, але на купівлю квитка, нібито за домовленістю з фірмою, де працюватиме, необхідно сплатити частину вартості квитка та необхідно надати ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 750 гривень і ввівши в оману ОСОБА_3 щодо своїх намірів, отримав від останнього грошові кошти у сумі 750 гривень. Далі 28.02.2013 року ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний намір, подзвонив ОСОБА_3, повідомив останньому про те, що не вистачає на квиток ще 250 гривень, на що ОСОБА_3 дав згоду та у цей же день, приблизно о 15-00 годин, зустрівся біля ТЦ «Росія», розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Советська, з ОСОБА_1, котрий ввів знову в оману, та передав кошти у сумі 250 гривень. Далі 03.03.2013 року ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний намір, знову подзвонив ОСОБА_3, котрого знову переконав, що він продовжує займатися переведенням ОСОБА_3 в м. Нижневаторськ, але необхідно зробити дозвіл на житло, тому необхідно перевести на картку «ПриватБанк», яка нібито належить ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 500 гривень і ввівши знову в оману потерпілого ОСОБА_3 щодо своїх намірів, отримав від останнього грошові кошти у сумі 500 гривень. Далі 07.03.2013 року ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний намір, подзвонив ОСОБА_3, повідомив
останньому про те, що не вистачає на квиток ще 140 гривень, на що ОСОБА_3 дав згоду та у цей же день приблизно о 13-00 годин зустрівся біля супермаркету «Абсолют», розташованому за адресою: м. Луганськ, вул. Градусова, з ОСОБА_1, котрий ввів знову в оману, та передав кошти у сумі 140 гривень.
Таким чином, ОСОБА_1, зловживаючи довірою ОСОБА_3 навмисно ввівши його в оману, керуючись особистими корисливими мотивами, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, шахрайським шляхом заволодів грошима, які належали ОСОБА_3, а саме грошовими коштами на загальну суму 1640 гривень.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі і пояснив, що у лютому 2013 р. він зустрівся з ОСОБА_3, останній передав йому грошові кошти для придбання авіобілету. Через деякий час вони зустрілися для проведення реєстрації, третій раз він зустрівся з ОСОБА_3 для того, щоб останній передав йому грошові кошти, яких не вистачає для придбання білету.
Суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження проти цього не заперечували. Суд, з'ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції. Суд роз'яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння доведеною.
Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство).
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Вчинені обвинуваченим злочини за ч 1 ст. 190 КК належать до злочинів невеликої тяжкості.
Обвинувачений раніше не судимий. За місцем проживання характеризується позитивно.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченого до скоєного, враховуючи щире каяття обвинуваченого, усвідомлення їм своєї провини, з врахуванням особи обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, яке, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Процесуальні витрати по кримінальному відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України,
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень.
Речові докази: мобільний телефон Nokia 1280 - залишити ОСОБА_3
Вирок суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Ленінський районний суд міста Луганська.
Головуючи: