Справа № 22-68\09 Головуючий в 1 інстанції:Ковальов І.М.
Категорія:30 Доповідач: Хилевич С.В.
У Х В А Л А
іменем України
15 січня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 7 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 7 листопада 2008 року позов ОСОБА_3. до ОСОБА_1 про відшкодування збитків задоволено частково: стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_3. заподіяні збитки сумою у 46 000 гривень; у решті позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність, що полягає у неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи,; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими,; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушенні і неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що позивачем не надано доказів про знищення чи пошкодження речей, які йому належать, і настали внаслідок застосування заходів забезпечення позову. Витрати, які нібито понесені ним, не можуть розглядатися як такі, що зроблені або мали бути зроблені для відновлення порушеного права. Ці витрати виникли через добровільну сплату позивачем штрафних санкцій за договором, укладеним із ОСОБА_3, а не у зв'язку із обмеженням його прав ухвалою суду про забезпечення позову від 1 жовтня 2007 року, а тому не є збитками.
Вважає, що оскільки ОСОБА_3не оскаржив ухвалу судді, то, погодившись із вжитими заходами забезпечення позову, не вбачав порушення свого права.
На думку ОСОБА_1, неможливість виконання ОСОБА_3ремонтних робіт за договором від 3 травня 2007 року обумовлена тим, що виконавчим комітетом Рівненської міської ради дозвіл на реконструкцію приміщення магазинуАДРЕСА_1 наданоОСОБА_3. 14 листопада 2007 року, тобто після постановлення ухвали про забезпечення позову. Дозволу міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт позивач не отримав.
Крім того, зазначене приміщення використовується на праві оренди комерційним банком. Переконана, що правові підстави для задоволення позову є надуманими.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування збитків відповідачем не оскаржується.
Просила за наслідками розгляду апеляційної скарги скасувати рішення Рівненського міського суду від 7 листопада 2008 року в частині задоволення позову про стягнення збитків сумою у 46 000 гривень і ухвалити нове, яким відмовити у позові.
У поданих запереченнях ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликався на її безпідставність.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.
Представник ОСОБА_3. подав заяву, де просив розглянути апеляційну скаргу за його відсутності та відсутності ОСОБА_3..
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
У контексті ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційним судом встановлено, що 3 травня 2007 року між ОСОБА_2(замовник) і підприємцем ОСОБА_3(виконавець) укладено договір про проведення ремонтних робіт в приміщенні, розташованомуАДРЕСА_1. Пунктом 5. 4 цього договору передбачено матеріальну відповідальність ОСОБА_3. у разі неможливості виконання ОСОБА_3ремонтних робіт з вини замовника (простой). Штрафна санкція вираховується сумою у 500 гривень за кожен день вимушеного простою (а.с.а.с. 48-50).
Згідно із 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ухвалою судді Рівненського міського суду від 1 жовтня 2007 року заяву ОСОБА_1 задоволено: забезпечено позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю торгового підприємства «Гастроном-78», акціонерного товариства закритого типу «Атлас», ОСОБА_3. про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 17 квітня 2006 року, договору поділу майна в натурі від 10 листопада 2006 року, договору купівлі-продажу від 1 грудня 2006 року, договору купівлі-продажу від 13 лютого 2007 року та застосування правових наслідків недійсності договорів. Забезпечення позову полягало у накладенні арешту на приміщення магазину по вулиці АДРЕСА_1та забороні вчинення товариством з обмеженою відповідальністю торговим підприємством «Гастроном-78» і ОСОБА_2дій із реконструкції та поліпшення об'єктів нерухомості, розташованих за вказаною адресою (а.с. 87).
Рішенням Рівненського міського суду від 11 лютого 2008 року, яке набрало законної сили, у задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 відмовлено, а ухвалу про забезпечення позову - скасовано (а.с.а.с. 37-41).
Колегія суддів знаходить, що міським судом зроблено правильний висновок про неможливість виконання підприємцем ОСОБА_3ремонтних робіт приміщенняАДРЕСА_1 у зв'язку із чинністю ухвали судді про забезпечення позову, якою забороненоОСОБА_3. вчиняти дії із реконструкції та поліпшення цього об'єкта нерухомості.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2на виконання договірних зобов'язань через неможливість виконання ремонтних робіт з вини замовника сплачено виконавцю штрафні санкції сумою у 46 000 гривень. Ця обставина підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с. 53).
Судом першої інстанції при ухваленні рішення вірно враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 155 ЦПК України у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Виходячи з наведених обставин, міським судом правильно встановлено наявність причинного зв'язку між заходами забезпечення позову, вжитими ухвалою судді за заявою ОСОБА_1, та збитками, яких зазнав ОСОБА_3через вказане забезпечення позову. Ці збитки виникли через сплату ним штрафних санкцій сумою у 46 000 гривень за порушення зобов'язання перед підприємцем ОСОБА_3згідно з договором від 3 травня 2007 року про проведення ремонтних робіт за час із 9 жовтня 2007 року по 10 січня 2008 року.
За змістом ст.ст. 10 і 60 ЦПК України, право подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і обов'язок довести ті обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, процесуальним законом покладено на сторони.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 7 листопада 2008 року в частині задоволення позову про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 збитків сумою у 46 000 гривень - залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: