Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
08.12.2008 |
Справа № 22-а-1711/08 Попередня справа № 2-а-193/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м.Сімферополя АР Крим - Бичкова Олена Вікторівна довіреність № 63-01/13 від 10.01.08;
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м.Сімферополя АР Крим на постанову Залiзничний районний суд м. Сiмферополь (суддя Шильнов М.О. ) від 10.09.08 по справі № 22-а-1711/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м.Сімферополя АР Крим (вул. Горького 27,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006)
про перерахунок та сплату недоотриманної щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 рік
ВСТАНОВИВ:
Постановою Залізничного районного суду міста Сімферополя від 10 вересня 2008 року (суддя Шильнов М.О.) у справі № 2а-193\08 (№ 22а-1711\08) позовна заява ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя АР Крим про перерахунок та сплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 рік у сумі 5493 грн., задоволена частково.
Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя АР Крим зобов'язано виплатити ОСОБА_1 недоодержану суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 -2007 рік в сумі 3965 грн., передбачену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись с постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що фінансування відповідних виплат здійснюється за рахунок державного бюджету, відповідач є органом місцевого самоврядування та затверджує і виконує місцевий бюджет, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002. № 256 головним розпорядником бюджетних коштів по виконанню державних програм соціального захисту населення є Міністерство праці і соціальної політики АР Крим, відповідач виконує функції по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення тільки в межах коштів, одержаних від Міністерства праці і соціальної політики АРК і передбачених у відповідної витратної статті Державного бюджету України. Також апелянт зазначає, що відповідно до ст. 176 ЦК України територіальна громада не відповідає по обов'язкам держави та здійснює виплати виключно по мірі надходження відповідних бюджетних коштів цільового призначення. Також відповідач посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.96. № 836 і постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005. розмір компенсаційних виплат на оздоровлення для учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи 1 категорії в 2007 р. встановлений у розмірі 120 грн.
Ухвалою судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду м. Севастополя Курапової З.І. від 29.10.2008. відкрите апеляційне провадження по апеляційної скарзі Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної Ради м. Сімферополя АР Крим.
Ухвалою судової колегії Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2008. закінчена підготовка та призначена справа до апеляційного розгляду на 08 грудня 2008 року о 12:00.
У судове засідання 08 грудня 2008 року представник позивача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. У запереченнях на апеляційну скаргу позивач доводи апеляційної скарги на визнає, просить постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК залишити без змін, а також просить розглянуть справу у його відсутності.
Представник відповідача Бичкова О.В. у судовому засіданні 08 грудня 2008 р. доводи апеляційної скарги підтримала.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, заслухав доводи апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1і вкладкою до посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_2., а також є інвалідом другої групи, пов'язаної з ліквідацією аварії на Чорнобильської АЕС (а. с. 4 - 5).
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофі» інвалідам 1 і П групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно ч. 5-7 ст. 48 цього закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Разом з тим, пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» Закону України від 19.12.2006. № 489-У, зупинено дію абзацу сьомого частини четвертої статті 48 в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Як слідує із матеріалів справи, позивачу виплачено в 2006 р. -90 грн., в 2007 р. -120 грн.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофі»зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Напроти, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки згідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушення цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого зазначеним Законом, є безпідставним.
Наслідками вказаного вище є те, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007. № 6-рп\2007, зупинення дії абзацу сьомого частини четвертої статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006. № 489-У, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
З таких обставин судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно застосував положення норм діючого законодавства щодо визначення розміру компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу, у зв'язку з чим підстав для скасування судового рішення не має.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не надав, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог за 2005 р.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Залізничного району м. Сімферополя залишити без задоволення.
Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 10 вересня 2008 р. у справі № 2а-193\2008 (№ 22-а-1711\2008) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Помічник судді Г.Є.Ланчева