ЗАОЧНЕРІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа номер 2-654/2007р., 2-65/2008р.

19 лютого 2008 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючого: Малишенко Т.О. при секретарі: Журавській Л.Ф. за участі адвоката ОСОБА_1 за участі позивача ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - про визнання права власності на 1/2 частину житлового приміщення, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

встановив:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою про визнання права власності на 1/2 частину житлового приміщення, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Посилається на те, що у період спільного проживання із чоловіком була придбана у власність двохкімнатна квартира. Договір купівлі-продажу було оформлено на ім'я чоловіка. На даний час вони з відповідачем проживають окремо, але вирішити добровільно питання про розподіл їхнього спільного майна не можуть, тому просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, яке було придбано у приватну власність на підставі Договору купівлі-продажу житлового приміщення, посвідченого 09.03.2004 року державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 686.

Як у попередньому, так і судовому засіданні, позивач підтримала свої позовні вимоги в повному об'ємі, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, яке було придбано у приватну власність на підставі Договору купівлі-продажу житлового приміщення, посвідченого 09.03.2004 року.

Відповідач у попередньому судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмове заперечення, відповідно якого він вказує на те, що дана квартира хоча і придбана у період шлюбу, але вона є його особистою власністю, так як його мати розміняла своє житло і виділила йому однокімнатну квартиру у м. Києві, яку він у період шлюбу продав і придбав двохкімнатну квартиру у м. Славутичі.

У судове засідання відповідач не з.явився, про час і місце розгляду справи повідомлений. Письмових заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

2

Зі згоди позивача і її представника суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходяться у шлюбі, який був зареєстрований 23 жовтня 1987 року у Палаці реєстрації шлюбів та новонароджених м. Києва Україна, актовий запис № 5665. Від спільного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно Договору купівлі - продажу від 09.03.2004 року на ім'я відповідача було придбано житлове приміщення у вигляді двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на цю квартиру 15 березня 2004 року було зареєстровано у ВП "Бюро технічної інвентаризації" КП "АРБ", що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно вимог ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Факт того, що квартира була придбана за спільні кошти сторін підтверджується показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, які в судовому засіданні підтвердили факт того, що для придбання кооперативної однокімнатної квартири у м. Києві по вул. Ватутіна були витрачені не тільки кошти матері відповідача, а і кошти батьків позивачки, так як при розміні квартири матері відповідача для придбання однокімнатної квартири, а це була кооперативна квартира, було потрачено радянські карбованці, спочатку 1 000 карбованців члену кооперативу, потім 2000 карбованців. Крім того, із сімейного бюджету кожен місяць крім комунальних платежів сплачувались внески, а у 1991 році матір позивачки закрила борг по ссуді у сумі 3000 карбованців і квартира перейшла у сумісну власність сторін. Дану квартиру відповідач продав за 25 тисяч доларів США, із яких біля 8 тисяч доларів було витрачено на придбання спірного житлового приміщення у м. Славутичі, а інші кошти відповідач забрав, придбав машину, а інші кошти витратив на свої потреби.

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України, розмір часток дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, вважаються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У судовому засіданні встановлено, що ніякої домовленості між сторонами не було, так само як і не укладалося ніякого шлюбного договору, тому суд вважає, що у позивача є підстави вимагати визнання за нею право на 1/2 частку квартири.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. При таких обставинах справи суд вважає, що вимоги позивача знайшли підтвердження.

з

Керуючись ст.ст.60,70 Сімейного Кодексу України, ч.1 ст. 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Уг частину житлового приміщення яке розташоване за адресою м. АДРЕСА_1, яке було придбано у приватну власність на підставі Договору купівлі-продажу житлового приміщення, посвідченого 09.03.2004 року державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Київської області за реєстровим номером 686, та зареєстровано 15.03.2005 року у ВП „Бюро технічної інвентаризації" КП „АРБ" м. Славутич, Київської області.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.