АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ас - 1803 / 2006                 Оскаржувана постанова ухвалено під

Категорія   13                                        головуванням Прокопчук А. В.

Доповідач       Колос С. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

26   грудня     2006   року              Колегія суддів судової з цивільних справ

апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого : Колоса С. С, Суддів : Іващука В. А., Чуприни В. О. При секретарі : Цехмістер О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А - 1231 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 6 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А - 1231 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення при проходженні військової служби, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом і просив визнати незаконним заниження відповідачем нарахування та виплати йому щомісячних надбавок за безперервну службу у Збройних Силах України згідно з Указом Президента України від 05.05.2003 року №389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони за безперервну службу". Також позивач просив зобов'язати військову частину А - 1231 провести йому доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою і надбавкою у розмірах, вказаних в даному Указі Президента України.               

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 6 листопада 2006 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Військова частини А - 1231 просить постанову суду скасувати, ухвалити нову, якою у вимогах позивача відмовити, мотивуючи неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови та ухвалення нової про відмову в позові.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року надбавка за вислугу років в розмірі 30 % повинна виплачуватись позивачу .

Проте, такий висновок не ґрунтується на законі та фактичних обставинах справи.

Указом Президента України від 05.05.2003 року №389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони за безперервну службу" Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби в граничних розмірах : понад 5 років - до 10%, понад 10 років - до 30%, понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70%, понад 25 років - до 90% . Статтею 2 Указу передбачено, що визначення конкретного розміру надбавки залежить від обсягів асигнувань на утримання Збройних Сил України, які затверджуються Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

На виконання Указу Міністром оборони був виданий наказ № 149 від 26.05.2003 року „ Про затвердження інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу", пунктом 2 якого встановлено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України. Зазначений наказ як нормативно-правовий акт МО України пройшов у Міністерстві юстиції України правову експертизу на відповідність чинному законодавству і зареєстрований 28.05.2003 року за №411/7732.

Командування військової частини не мало повноважень самостійно визначати розмір зазначеної надбавки і діяло виключно в межах своєї компетенції, а тому виплата надбавки позивачу ( довідка арк.спр.4 ) проводилась в повному обсязі на підставі відповідних розпоряджень Міністра оборони, якими визначались її розміри.

Виходячи з вищевказаного, рішення суду першої інстанції належить скасуванню, а в позові ОСОБА_1. слід відмовити внаслідок безпідставності вимог.

Керуючись ст.ст. 198,202,207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини А - 1231 задовольнити.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 6 листопада 2006 року   скасувати та ухвалити нову, якою в адміністративному позові ОСОБА_1 до Військової частини А-2526 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення при проходженні військової служби відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця .