АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5072/14 Справа № 205/5171/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник К. О. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.

при секретарі - Сінченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про скасування рішення, визнання недійсними акту та свідоцтва, поновлення пропущеного строку,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Виконавчого комітету Ленінського районної у м. Дніпропетровську ради, КП «ДМБТІ», ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_2 про скасування рішення, визнання недійсними акту та свідоцтва, поновлення пропущеного строку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що весною 2012 року її сусід, який є співвласником загального домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_5, звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовної заявою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою до іншої співвласниці домоволодіння ОСОБА_2 Під час розгляду справи ОСОБА_2 дізналася, що у 1997 році ОСОБА_5 одноособово, без узгодження з іншими співвласниками, таємно, отримав державний акт про право власності на земельну ділянку розміром майже половину від загальної площі земельної ділянки, що належала трьом співвласникам. Вона дізналася, що у вересні 2002 року ОСОБА_5 зареєстрував в КП «ДМБТІ» акт ідеальних часток, яким за рахунок самовільно збудованого будинку частка ОСОБА_7 у спільній власності була зменшена до 26/100 частин. Вказаний акт став однією з підстав винесення рішення Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 316/15 від 28 жовтня 2002 року про затвердження прийому в експлуатацію самовільно збудованого будинку. Вважає, що вказане рішення було винесено всупереч вимогам діючого законодавства, ігноруючи багато численні порушення з боку забудовників. Крім того, запис про згоду позивача був підроблений, згода інших співвласників, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 взагалі відсутня. На цей час відповідач ОСОБА_4 продовжує всупереч встановленому порядку проводити перебудову спірного будинку, ігноруючи вимоги компетентного органу державної влади. Позивач вважає, що на цей час ОСОБА_4 сумісно з ОСОБА_5 планують черговий перерозподіл часток власності, ігноруючи інтереси і законні права її та інших співвласників загального домоволодіння, тому просила суд визнати недійсним акт ідеальних часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, затверджений КП «ДМБТІ» 25 вересня 2002 року; скасувати рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради № 316/15 від 28 жовтня 2002 року «Про узаконення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 м. Дніпропетровськ; визнати недійсним свідоцтво про право власності № 4636-202 від 26 листопада 2002 року; продовжити строк звернення до суду.

Ухвалою від 26 вересня 2013 року до участі в справі в якості співвідповідачів залучені: ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 (а.с.49).

Ухвалою від 13 листопада 2013 року замінений первісний відповідач на належного відповідача - Ленінську районну у місті Дніпропетровську раду (а.с.96).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2014 року відмовлено ОСОБА_9 в задоволені її позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи сторони є власниками жилого будинку АДРЕСА_1.

42/300 частин домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 19 лютого 2008 року, виданого Виконавчим комітетом Ленінської у місті Дніпропетровську ради та свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 березня 2008 року, виданого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, за реєстровим № 1-1390 (а.с.125).

16/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 10 жовтня 2007 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_10, за реєстровим № 3044 (а.с.125).

37/100 частин вказаного домоволодіння належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Ленінської районної ради 26 листопада 2002 року на підставі рішення Виконавчого комітету Ленінської ради від 28 жовтня 2002 року за № 316/15 (а.с.125).

21/300 частин домоволодіння належить на праві власності ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право власності від 19 лютого 2008 року, виданого Виконавчим комітетом Ленінської у м. Дніпропетровську ради (а.с.125).

З матеріалів справи вбачається, що квартира № 2, яка складалася з трьох житлових кімнат 2,3,4 житловою площею 50,9 кв.м., корисною площею 76,0 кв.м., що складало 455/1000 частин від всього житлового будинку належала ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу від 01 вересня 1990 року, посвідченого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим №3-3958 (а.с.125).

Позивач ОСОБА_3 знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 07 травня 1950 року (а.с.13).

Згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер (а.с.14).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3, після смерті свого чоловіка ОСОБА_7, згідно з положеннями ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, але не зареєструвала у встановленому законом порядку право власності (а. с.15).

Як вбачається з матеріалів справи 25 вересня 2002 року фахівцем комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_11, було обстежено домоволодіння АДРЕСА_1 та складено акт ідеальних часток, яке складалося на момент обстеження із житлових будинків літ. А-1 та самовільно побудованого літ. И-2, господарських будівель та споруд. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 1756 кв.м. (а.с.67, 68).

Згідно вказаного акту ідеальних часток від 25 вересня 2002 року було визначено частку кожного із співвласників спірного домоволодіння. Так, за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12 (яка на день розгляду справи померла, після її смерті було видано свідоцтво про право на спадщину за законом її дочці ОСОБА_6) було визначено 21/100 частину домоволодіння, куди увійшла квартира № 1 та інші господарські будівлі та споруди. За ОСОБА_7 було визначено 26/100 часток домоволодіння, куди увійшла квартира № 2 та інші господарські будівлі та споруди. За ОСОБА_13 було визначено 16/100 частин домоволодіння, куди увійшла квартира № 3 та інші господарські будівлі та споруди (а.с.67, 68).

Рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради від 28 жовтня 2002 року № 316/15 «Про узаконення житлового будинку по АДРЕСА_1», затверджено акт ідеальних часток, виданий ДБТІ 25 вересня 2002 року на домоволодіння АДРЕСА_1 наступним порядком: за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12 - 21/100 частки; за ОСОБА_7 - 26/100 частки; за ОСОБА_13 - 16/100 частки; за ОСОБА_4 - 37/100 частки (а.с.66).

Судом встановлено, що ОСОБА_13 померла, після її смерті свідоцтво на спадщину було видано її сину ОСОБА_14, який став власником 16/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. Згідно договору дарування від 10 жовтня 2007 року ОСОБА_14 подарував належну йому 16/100 частину вказаного домоволодіння ОСОБА_2, яка зареєструвала своє право власності у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 на підставі рішення Виконкому Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради від 28 жовтня 2002 року за № 316/15, яким затверджено акт ідеальних часток, було видано свідоцтво про право власності на 37/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. Частка, вказана у свідоцтві відповідає частці визначеній у вищевказаних акті та рішенні (а.с.9).

У відповідності до ч.1 ст.113 ЦК України (в редакції 1963 року), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.

Згідно акту ідеальних часток від 25 вересня 2002 року, крім інших власників, саме з власником ОСОБА_7 було узгоджено, які саме будівлі та споруди знаходяться в його власності та користуванні, з актом ідеальних часток він був ознайомлений та погоджувався з ним, про що свідчить його підпис в акті ідеальних часток (а.с.68 на звороті).

Будь-яких заяв, скарг щодо незаконності складання акту ідеальних часток від 25 вересня 2002 року від співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 матеріали інвентаризаційної справи не містять. Тобто, всі співвласники погоджувалися зі вказаним актом та підписали акт (а.с.68 на звороті).

Докази на підтвердження того, що підпис позивача щодо узгодження вказаного акту було підроблено суду не надано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильно відмовив ОСОБА_3 в задоволені її позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг стосовно протиправності акту ідеальних часток від 25 вересня 2002 року та рішення Виконавчого комітету Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради від 28 жовтня 2002 року № 316/15 «Про узаконення житлового будинку по АДРЕСА_1», є безпідставними та жодними належними доказами по справі не підтверджуються.

Приведені в апеляційних скаргах доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтами не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді