АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5462/14 Справа № 180/915/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Янжула О. С. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 32

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

03 червня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.

При секретарі: Шаботинець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2014 року позивачка звернулася до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_3 та ПАТ «СГ «ТАС» про стягнення моральної шкоди, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в результаті аварії, що сталася 12 жовтня 2010 року на залізничному переїзді в с. Городище, в районі м. Марганець загинула її мати ОСОБА_4. За наслідками даного випадку їй завдано моральну шкоду. Просила суд стягнути солідарно з Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень, оскільки вони є власниками джерел підвищеної небезпеки, внаслідок взаємодії яких їй завдано шкоду та стягнути з ПАТ «СГ «ТАС» - 2550 гривень. (а.с.1-5).

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2, про стягнення моральної шкоди - задоволені в повному обсязі.

Стягнуто солідарно з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень. Стягнуто з ПАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_2 - 2550 гривень.

Стягнуто з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» ОСОБА_3 (НОМЕР_3), ПАТ «СГ «ТАС» судовий збір на користь держави в розмірі 81грн.20 коп. з кожного. (а.с.73-76).

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Придніпровська залізниця», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с.80-84).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що 12 жовтня 2010 року на залізничному переїзді в с. Городище, в районі м. Марганець сталася ДТП, що підтверджується Актом розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12 жовтня 2010 року на залізничному переїзді 115 км+566 м перегону Нікополь-Марганець Криворізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці від 12-13 жовтня 2010 року, відповідно до якого в результаті зіткнення загинуло 43 особи та 10 осіб травмовано.

В результаті аварії, що сталася на залізничному переїзді в с. Городище, в районі м. Марганець загинула мати позивачки - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 від 09 серпня 1967 року, копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 від 13 жовтня 2010 року та копією свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_6 від 09 серпня 1986 року.

Відповідно до Акту розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12 жовтня 2010 року на залізничному переїзді 115 км+566 м перегону Нікополь-Марганець Криворізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці від 12-13 жовтня 2010 року, автобус БАЗ-А079 «Еталон», державний номер НОМЕР_1, що належить ПП «ОСОБА_3», перевізник ПП «Ремсервіс», ліцензія на перевезення НОМЕР_7, дійсна до 29.11.2014 року, видана на фізичну особу ОСОБА_3. Автобус здійснював рейс за маршрутом «Б» у місті Марганець.

Електровоз ВЛ-8 №1583. приписаний до Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці. Побудований 10.01.1967 на Тбіліському електровозобудівному заводі.

Згідно Полісу ВЕ 0789663 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19 листопада 2009 року з АТ «СГ «ТАС» ОСОБА_3 застрахував цивільну відповідальність за шкоду, завдану третім особам під час ДТП. Строк дії з 20 листопада 2009 року до 19 листопада 2010 року, забезпечений транспортний засіб - автобус БАЗ А 079-04, номерний знак НОМЕР_2. Згідно з зазначеним полісом АТ «СГ «ТАС» несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що позивачці внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Вирішуючи питання про розмір завданої позивачці моральної шкоди, судом було враховано значні тяжкі зміни її життєвих зв'язків, глибину душевних страждань, інші обставин справи, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, стягнув солідарно з відповідачів Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_3 на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 100 000 грн.

Суд також дійшов висновку, що оскільки завдана шкода підлягає стягненню солідарно з ДП «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_3 а відповідальність ОСОБА_3 застрахована, то сума завданої моральної шкоди в межах ліміту відповідальності страховика - 2550 гривень, повинна бути стягнута з АТ «СГ «ТАС».

При цьому суд 1 інстанції належним чином обґрунтував рішення нормами матеріального права. Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. А частиною 5 передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно із частиною 2 статті і 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до частини 1 статті 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Крім того, пунктом 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК. Суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина 2 ст. 1188 ЦК).

Відповідно до ст. 23 ЦК України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, суд зазначив, що згідно ст. 23 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з ДП «Придніпровська залізниця», апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Враховуючи викладене та межі доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказані висновки щодо солідарного стягнення моральної шкоди з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_3 зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, а оскаржуване рішення в цій частині, є законним та обґрунтованим й відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги ДП «Придніпровська залізниця» про те, що між діями водія автобусу БАЗ-А079 ОСОБА_6 (володільцем якого є ОСОБА_3) та локомотивної бригади, яка керувала електровозом ВЛ-8 № 1583 відсутні сукупні дії у заподіянні шкоди, що виключає солідарне зобов'язання щодо відшкодування шкоди, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться тільки до особистого тлумачення апелянтом норм права, без обґрунтування незаконності рішення суду щодо встановлених ним обставин у справі.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта ДП «Придніпровської залізниці» про те, що вина машиністів локомотиву у скоєнні ДТП не встановлено, а тому відповідальність повинна бути часткова, а не солідарна, оскільки ДП «Придніпровська залізниця» є власником одного з джерел підвищеної небезпеки - локомотиву і відповідно до ч.2 ст. 1188 ЦК України повинен відшкодовувати заподіяну шкоду незалежно від наявності вини, оскільки шкоду завдано іншим особам (пасажирам).

Також необґрунтованим є посилання в апеляційній скарзі на відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки про спричинення їй такої шкоди свідчить сам факт смерті її матері в результаті дорожньо-транспортної пригоди, через що вона зазнала душевних переживань. Щодо розміру моральної шкоди, то вона визначена судом з врахуванням вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції, оскільки внаслідок зіткнення двох транспортних засобів - джерел підвищеної небезпеки (автобуса та поїзда) загинула мати позивачки, яка була пасажиром автобуса, то володільці цих джерел підвищеної небезпеки несуть солідарну відповідальність перед позивачкою.

Виходячи із встановлених фактів, та те, що у позивачки загинула мати, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1187, 1188, 1190 ЦК України, з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано стягнув у солідарному порядку з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Таким чином, доводи приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскаржує мій частині відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» - відхилити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: