Номер провадження: 22-ц/785/4571/14

Номер справи місцевого суду: 1512/7040/2012

Головуючий у першій інстанції Маломуж А.І.

Доповідач Коротков В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Гончаренко В.М., Калараш А.А.

з участю секретаря Волчанського О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 5 березня 2014 року,

встановила:

В липні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом і після уточнення позову, посилався на те, що 1 грудня 2006 року він за договором позики передав ОСОБА_5 150 000 доларів США строком до 1 липня 2007 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, не повернувши борг. ОСОБА_2 просив стягнути зі спадкоємців померлого: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 еквівалент 150 000 доларів США, що складає 1 458 615 грн. в межах вартості спадкового майна у вигляді ? частини нежитлових приміщень цокольного поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, корпус 1 та ? частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов не визнали та звернулися з зустрічними позовами про визнання недійсним договору позики та акту прийому-предачі грошових коштів, посилаючись на те, що договір позики був укладений без згоди дружини позичальника, а правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків та в порушення закону вчинений в доларах США.

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 5 березня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволений: суд стягнув з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 1 458 615 грн. в межах вартості вищезазначеного спадкового майна. В задоволенні зустрічних позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовів.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як спадкоємці померлого ОСОБА_5, забов»язані задовольнити вимоги позивача в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду.

З матеріалів справи вбачається, що 1 грудня 2006 року ОСОБА_2 за договором позики передав ОСОБА_5 150 000 доларів США строком до 1 липня 2007 року, що підтверджується договором та актом передачі коштів (т.1, а.с.6-7). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, не повернувши борг(т.1, а.с.63).

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці забов»язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців забов»язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, якій відповідає його частці у спадщині.

Спадкоємцями за законом першої черги є дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та його дочка - ОСОБА_4, які прийняли спадщину (т.1, а.с.42-54) та оформили право власності на спадкове майно у вигляді ? частини нежитлових приміщень цокольного поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, корпус 1 (т.1, а.с.8-14, т.3, а.с.24-27). За висновком судової будівельно-технічної експертизи вартість зазначених нежитлових приміщень складає 109 700 доларів США, що не перевищує розмір боргу (т.3, а.с.184-187).

Колегія погоджується з висновком суду про стягнення боргу зі спадкоємців на підставі ч.1 ст.1282 ЦК України в межах вартості спадкового майна у вигляді ? частини нежитлових приміщень.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду про включення до спадкового майна ? частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є власністю ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 15 січня 2008 року та витягом з реєстру (т.3 а.с.44, 161).

Зазначена квартира знаходиться в будинку житлово-будівельного кооперативу «Київський-17». З 1986 року членом цього кооперативу та власником паю був батько ОСОБА_3 - ОСОБА_6 Разом з ним в квартирі проживали члени його сім»ї: дружина ОСОБА_7 та повнолітній син ОСОБА_8

На підставі обмінного ордеру від 5 грудня 1987 року сім»я ОСОБА_6 здійснила внутрісімейний обмін з сім»єю ОСОБА_3, до складу якої входив її чоловік ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_4(т.4, а.с.70). При цьому ОСОБА_6 передав належний йому пай в сумі 4370 рублів своїй дочці ОСОБА_3, яка стала власником паю та була прийнята в члени кооперативу, що підтверджується витягом з протоколу від 16 вересня 1987 року. Зазначений обмін та передача паю здійснені на підставі пунктів 38-40 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року №186.

Під час передачі паю ОСОБА_3 знаходилася в шлюбі з ОСОБА_5, однак оскільки пай був переданий їй батьком в дар, тому на підставі ч.1 ст.24 КЗпШ України цей пай є її особистою власністю. Станом на 1 квітня 1991 року розмір повністю сплаченого ОСОБА_3 паю складав 12910,49 рублів, що підтверджується довідкою кооперативу від 7 квітня 2014 року №30.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року N 697-XII член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

З введенням в дію з 15 квітня 1991 року зазначеного Закону ОСОБА_3 на підставі ст.15 цього Закону набула право власності на спірну квартиру, як член кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру. Своє право власності на квартиру ОСОБА_3 оформила шляхом отримання свідоцтва про право власності від 15 січня 2008 року, з реєстрацією права власності 5 лютого 2008 року (т.3, а.с.158-161).

Однак суд першої інстанції не врахував зазначених обставин, а тому прийшов до помилкового висновку про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, та безпідставно включив ? частину квартири до спадкового майна померлого ОСОБА_5 При цьому поза увагою суду залишилося те, що право власності ОСОБА_3 на квартиру та правовстановлюючі документи (свідоцтво про право власності, державна реєстрація) не оспорювалися.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в частині звернення стягнення на спірну квартиру підлягає скасуванню на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду в частині звернення стягнення на нежиле приміщення, а також в частині відмови в задоволенні зустрічних позовів про визнання недійсним договору позики та акту прийому-предачі грошових коштів. Судове рішення в цих частинах ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування в цих частинах відсутні.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.п.1,2, 308, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314 ч.2 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 5 березня 2014 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 боргу в сумі 1 458 615 гривень в межах вартості ? частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу в сумі 1 458 615 гривень в межах вартості ? частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

В зв'язку з цим виключити з абзацу другого резолютивної частини рішення Київського районного суду м.Одеси від 5 березня 2014 року слова «та ? частини трьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1».

В решті рішення Київського районного суду м.Одеси від 5 березня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Д.Коротков

В.М.Гончаренко

А.А.Калараш