Головуючий суду 1 інстанції - Кравченко Н.О.
Доповідач - Соловей Р.С.
Справа № 437/12076/13-ц
Провадження № 22ц/782/1177/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - судді Соловей Р.С.,
суддів Медведєвої Л.П., Пащенко Л.В.
при секретарі Арутюнян Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу
за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Луганської міської ради на рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 14 лютого 2014 року
у цивільній справі за позовом Виконавчого комітету Луганської міської ради до ОСОБА_3 Виконавчого комітету Луганської міської ради до ОСОБА_3, а також до ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_5, до ОСОБА_7 в інтересах малолітньої ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, Департамент Луганської міської ради у справах дітей та сім'ї, Ленінський РВ у місті Луганську Управління Державної міграційної служби в Луганській області, Міське комунальне підприємство «Центржилком», - про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,
В С Т А Н О В И Л А:
В серпні 2013 року позивач Виконавчий комітет Луганської міської ради звернувся з позовною заявою до ОСОБА_3 у його інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які надалі уточнював (а. с. 14 - 16, 148 - 149), та, посилаючись на правові підстави своїх вимог, просив на підставі ст. ст. 71, 72 Житлового кодексу України визнати ОСОБА_3, малолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1, а також зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Луганської міської ради відмовлено.
Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, як незаконне та необґрунтоване, ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи, та новим рішенням задовольнити позовні вимоги.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Ленінським відділом ДРАЦС Реєстраційної служби Луганського МУЮ 23.04.2014 р. за актовим записом №371, до справи в інтересах малолітніх дітей були залучені в якості законних представників - відповідачів в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_8 та ОСОБА_6.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, відповідачів - законних представників малолітніх дітей, представника відповідачки та третьої особи ОСОБА_6, представника третьої особи - Ленінського районного відділу служби у справах дітей Департаменту Луганської міської ради у справах дітей та сім'ї, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення, на думку колегії суддів, відповідає вказаним вимогам.
Судом у справі правильно встановлені і не заперечуються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, наступні фактичні обставини. ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 131, 132). Кімната АДРЕСА_1, згідно з ордером №2531 від 15.11.2006 р. на житлову площу у гуртожитку, була надана ОСОБА_5 Віталію Миколайовичу ТОВ ХК «Луганськтепловоз» (а. с. 66). В спірній кімнаті ОСОБА_3 та його донька ОСОБА_4 були зареєстровані з 01.02.2007 р., а син ОСОБА_5 - з 10.07.2013 р. (довідка МКП «Центржилком» № 157 від 31.07.2013 р. на а. с. 9). Житловий будинок №92а по вул. Совєтській в місті Луганську за рішенням виконкому Луганської міської ради №75 від 26.03.2013 р. прийнято на баланс МКП «Центржилком». (а. с. 115, 118 - 120).
Відмовляючи позивачеві Виконавчому комітету Луганської міської ради у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 47 Конституції України, ст. ст. 12, 17 Примірного положення про гуртожитки, 71 ЖК України та виходив з того, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження позовних вимог; натомість, ряд інших досліджених судом доказів позовні вимоги не підтверджують.
Доводи апелянта щодо того, що за ордером кімната надавалась одному ОСОБА_3, тому судом необґрунтовано зазначено про надання кімнати ОСОБА_3 із сімєю, не мають суттєвого значення для висновків суду та вирішення спору по суті, оскільки правомірність надання ОСОБА_3 кімнати у гуртожитку на підставі ордера, а також правомірність реєстрації та вселення у надану йому кімнату малолітніх дітей у відповідності до п. 17 Примірного положення про гуртожитки позивачем не оспорюється.
Право наймача на вселення у займане ним жиле приміщення своїх неповнолітніх дітей без згоди будь-яких осіб встановлено також ст. 65 ЖК України
При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, як встановлено ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу України, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Апелянт, вважаючи ОСОБА_3 разом із малолітніми дітьми такими, що втратили право користування спірною кімнатою за вказаною вище адресою, посилається на акт від 24.07.2013 р. про непроживання ОСОБА_3 за вказаною адресою з жовтня 2008 р., про те, що він не бере участі у суспільному житті секції, у пайовій участі ремонтних робіт та благоустрою приміщень загального користування, а також про те, що в спірній кімнаті весь час мешкають сторонні невстановлені особи (а. с. 7).
Як вбачається зі змісту вказаного акту, він складений мешканцями будинку ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Однак під актом наявними є лише три підписи, при тому офіційно не посвідчені. У судовому засіданні зазначені вище обставини підтвердила лише свідок ОСОБА_14
Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у судове засідання не з'явились.
Натомість, з показань допитаної судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_12, зазначеної в акті, яка його не підписала, а також свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 вбачається, що ОСОБА_3 з сім'єю мешкав в спірній кімнаті, і з ним мешкали донька ОСОБА_16 та син ОСОБА_18, зокрема і в період з 2008 р. по 2013 р.
Як вбачається з виписки з особового рахунку НОМЕР_1, відкритого по спірній кімнаті на імя ОСОБА_3, оплата комунальних послуг ним сплачувалась нерегулярно, мала місце заборгованість, проте з урахуванням накопичуваної заборгованості ним сплачено було в серпні 2011 року 2 336,64 грн., в червні 2012 року - 1 035,84 грн., в жовтні 2012 року - 657,34 грн., в лютому 2013 р. - 426,62 грн., в червні 2013 р. - 344,92 грн. (а. с. 10).
Щодо проживання сторонніх осіб в спірній кімнаті в період з жовтня 2008 р. по липень 2013 р., на чому наголошує апелянт, то лише свідок ОСОБА_14 підтвердила вказану обставину. Інші свідки не підтвердили такого тривалого часу проживання сторонніх осіб. Так, свідок ОСОБА_12 пояснила, що якісь чоловік та жінка в кімнаті ОСОБА_3 тимчасово мешкали протягом одного чи півтора місяця. Стосовно чоловіка, щодо якого ОСОБА_14 викликала міліцію 29.09.2013 р., свідок ОСОБА_12 пояснила, що він у той день залишився ночувати в кімнаті ОСОБА_3, а останній поїхав у лікарню, куди забрали його дитину швидкою допомогою. Свідок ОСОБА_15 також підтвердила, що у той день бачила вказаного незнайомого чоловіка разом з ОСОБА_3
Щодо доньки ОСОБА_3 ОСОБА_16, слід зазначити, що вона, як встановлено у справі, навчається за місцем проживання її матері, але показаннями свідків, а також поясненнями її законного представника - відповідача в інтересах малолітньої ОСОБА_4 підтверджується проживання останньої у вихідні дні та на канікулах у батька в спірній кімнаті.
Доводи апелянта про наявність інших жилих приміщень у ОСОБА_3 та ОСОБА_6, зокрема, у власності, що може свідчити, на думку апелянта про обрання ними іншого місця проживання, не заслуговують на увагу, оскільки позовні вимоги були заявлені не у відповідності до ст. 107 ЖК України, а в порядку ст. 71 Житлового кодексу України у зв'язку з тимчасовою відсутністю мешканців більше шести місяців. З огляду на зазначене, безпідставними є посилання апелянта на роз'яснення Верховного Суду України у п. 11 Постанови Пленуму №2 від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України».
Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо того, що судом не з'ясовано періодичність та тривалість відряджень ОСОБА_3 Слід зауважити, що обов'язок довести свої позовні вимоги має позивач, натомість ним у даному випадку не надано достатніх та переконливих доказів непроживання ОСОБА_3 з малолітніми дітьми у спірній кімнаті більше шести місяців.
Дослідженим у справі доказам суд першої інстанції дав належну оцінку. Колегія суддів погоджується з висновками суду, що показань свідка ОСОБА_14 та не посвідченого акту від 24.07.2013 р., зміст якого підтвердила лише свідок ОСОБА_14, не може бути достатнім для визнання ОСОБА_3 та його малолітніх дітей такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що доводами апелянта правильність висновків суду першої інстанції не спростовується. В оскаржуваному рішенні суд дав належну оцінку обставинам справи і дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луганської міської ради відхилити.
Рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 14 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: