АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року                                                             м.Вінниця

Колегія   суддів   судової   палати   з   цивільних   справ   Апеляційного   суду Вінницької області у складі: головуючого : Іващука В А., суддів : Ковальчука О.В., Колоса С.С, при секретарі : Цехмістер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод" (далі ВАТ "Барський машинобудівний завод") про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2006 року,

установила:

У вересні 2006 року ОСОБА_1. звернувся із позовом до ВАТ "Барський машинобудівний завод" про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на спричинені моральні страждання відповідачем внаслідок довготривалого та систематичного порушення законних прав, що потягнуло погіршення стану здоров'я та інші негативні наслідки.

Зазначав, що згідно наказів підприємства НОМЕР_1, НОМЕР_2 на нього було накладено дисциплінарні стягнення. Зазначені накази є незаконними, внаслідок чого він вимушений був звертатися до профкому підприємства, а також до комісії по трудовим спорам, яка не вирішила спору.

Внаслідок утисків з боку керівника підприємства він вимушений був подати заяву про звільнення від 08 жовтня 2004 року. Відповідачем також було примушено звільнитись і його дружину.

Ці обставини спричинили моральні страждання, які полягають у приниженні честі та людської гідності, порушенні трудових прав, що полягає у застосуванні відповідачем безпідставних   дисциплінарних   стягнень, зменшення

Справа № 22 - 2803   2006 р.        Категорія: 19        Головуючий у суді першої інстанції Панчишин А.Д.

Суддя-доповідач апеляційної інстанції Іващук В.А.               

заробітної плати та примушуванням виконувати роботу не за спеціальністю, полягають у порушенні стану здоров'я внаслідок протиправних дій відповідача, полягають у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку із протиправною поведінкою щодо нього та його дружини.

Просив стягнути з відповідача на його користь 42 ООО грн. моральної шкоди.

Рішенням Барського районного суду   Вінницької області    від 23 жовтня 2006 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясував обставини справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У доводах апеляційної скарги посилається на те, що суд помилково зробив висновок що правовідносини є трудовими, оскільки він не вимагає поновлення порушених трудових прав, а вимагає відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок душевних страждань та у тому числі пошкодження здоров'я. Посилається також при цьому на те, що суд при наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, мав би поновити цей строк, відповідно до ст.234 КЗпП України.

У доводах посилається на порушення судом норм процесуального права що регулюють питання прийняття доказів та оголошення усіх доказів у судовому засіданні та щодо повного з'ясування усіх обставин справи.

Зазначив, що судом неправомірно прийнято як доказ лікарняні листи від представника відповідача, не досліджено судом наданих ним доказів, зокрема його заяви про звільнення, а також наказів підприємства та інших наданих ним доказів.

Представник відповідача заперечував доводи апеляційної скарги посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції не встановлено порушення прав позивача, що дають підстави для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено тих обставин на які він посилався у обгрунтування своїх позовних вимог.

Встановлено також, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки частина 1 ст. 233 КЗпП України передбачає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно ч.З ст.309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи із обставин, на які позивач посилається обґрунтовуючи свої вимоги та з якими пов'язує порушення прав і настання наслідків, суд першої інстанції вірно виходив із того, що із встановлених обставин випливають трудові правовідносини, які відповідно регулюються нормами КЗпП України та нормами Цивільного Кодексу України щодо загальних правил відшкодування моральної шкоди у зв'язку із порушенням прав.

Із матеріалів справи вбачається, що наказами НОМЕР_3, НОМЕР_4   ОСОБА_1. оголошені догани ( а.с. 38,39).

Наказом №НОМЕР_2 ОСОБА_1. оголошено догану та позбавлено всіх видів заохочень за 2003 рік ( а.с.11).

Наказом НОМЕР_1 на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді зменшення посадового окладу на 100 грн. строком на З місяці. Зазначений наказ відмінено наказом НОМЕР_5 (а.с.27, 37).

Наказом НОМЕР_6 ОСОБА_1. звільнений з роботи за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи за п.2 ст.40 КЗпП України ( а.с.40).

Зазначені накази позивачем у встановленому законом порядку не визнані незаконними та позивач не звертався до суду із вимогами щодо визнання таких наказів незаконними у встановлений законом строк.

За таких обставини зазначені накази підприємства слід вважати законними.

Оскільки позивач посилається на незаконність зазначених наказів підприємства, пов'язуючи їх із порушенням його прав у зв'язку із чим йому завдано моральної шкоди, то його доводи із позовними вимогами не можна визнати обґрунтованими.

Суд ухвалив правильне по суті рішення, яке не може бути скасованим з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, вірно встановивши зазначені вище обставини, дійшов вірного висновку та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів не знайшла обґрунтованими доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду з наведених у апеляційній скарзі підстав. Такі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи спростовуються протоколами судового засідання та журналом судового засідання.

Рішення суду першої інстанції є правильним та справедливим і ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права тому підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303. 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів.

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.