УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/9930/13-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д.В.
Категорія 57 Доповідач Борисюк Р. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.
з участю секретаря
судового засідання Ходаківської О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Житомирського відділення публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 березня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, в якому просив визнати виконавчий напис №1319, виданий 12.04.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, таким, що не підлягає виконанню, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову зазначав, що 12 квітня 2011 року нотаріус вчинила виконавчий напис, яким запропонувала звернути стягнення на автомобіль марки «Range Rover 3.6D», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2 Зазначає, що даний транспортний засіб перебуває в заставі у відповідача на підставі укладеного між сторонами Договору застави №280/60-ЗАФ03.16-2 від 22.03.2007 року. Позивач вважає, що виконавчий напис № 1319 від 12 квітня 2011 був вчинений з порушенням законодавства України, а тому не підлягає виконанню, оскільки позивач жодної вимоги про порушення основного зобов'язання та необхідності усунути таке порушення не отримував. Крім того, в обґрунтування своїх доводів ОСОБА_2 посилається на положення ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», згідно якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Також позивач вказує на те, що в порушення п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусом України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинив виконавчий напис до настання строку коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Вважає дане рішення незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, порушені ст. ст. 57, 212, 213 ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції грубо порушено п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає до задоволення із наступних підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки Закон України «Про заставу», яким передбачено можливість здійснення звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса, є спеціальним актом, спрямованим на врегулювання правовідносин, що виникли у сфері забезпечення виконання кредитних зобов'язань, зокрема, звернення стягнення на предмет застави. Крім того, відсутні порушення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусом України.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи із наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме:
- передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;
- продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
- відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
- переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено.
Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальними відносно Закону України «Про заставу».
Отже, положення Закону України «Про заставу» у частині здійснення звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що суперечать нормам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, щодо позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вищевказані положення закону уваги не звернув, належним чином доводи позовної заяви не перевірив та застосував до спірних правовідносин закон, який не підлягає застосуванню.
При таких обставинах, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 березня 2014 року скасувати і ухвалити нове, яким позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 1319, виданий 12 квітня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Житомирського відділення публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 236 грн. 51 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий Судді