Справа № 363/1986/13-к Головуючий у І інстанції Войнаренко Л.Ф.

Провадження № 11/780/259/14 Доповідач у 2 інстанції Матюшко

Категорія 45 05.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

04 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді :Матюшка М.П.,

суддів : Шроля В.Р., Зіміної В.Б.,

за участю прокурора : Ляшенка Р.О.,

виправданого : ОСОБА_1

його захисника-адвоката : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17 березня 2014 року , яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Золотоноша, Черкаської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого головним спеціалістом в КПЖіКГ Черкаської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого

виправдано за ч. 3 ст. 358 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А :

Як зазначено у вироку, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, працюючи з 11 червня 2006 року на посаді старшого державного інспектора - начальника Київського територіального відділу Верхньодніпровського державного басейнового управління Держрибінспекції, подав до бухгалтерії Верхньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства акт № 44 технічного обслуговування автомобіля УАЗ 396206 д.н.з. НОМЕР_1, який містить завідомо неправдиві відомості щодо його ремонту, для приховування факту його не проведення, що відбулося за наступних обставин.

Так, 8 вересня 2006 року начальником Верхньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (далі ВДБУОВЖР) ОСОБА_3 за пропозицією старшого державного інспектора - начальника Київського територіального відділу ОСОБА_1 укладено з ПП «ОСОБА_4» договір № 875 про надання послуг по ремонту і технічному обслуговуванню автомобілів на суму 29 900,00 грн.

На підставі даного договору для проведення ремонту на СТО ПП «ОСОБА_4» в АДРЕСА_2 доставлено автомобіль УАЗ-396206 д.н.з. НОМЕР_1, який рахувався за Київським територіальним відділом і є власністю Верхньодніпровського басейнового управління.

28 вересня 2006 року Верхньодніпровським ДБУОВЖР на виконання умов даного договору, на підставі рахунків фактур №/№ 83, 84, 85, 86, 87 від 22 вересня 2006 року, платіжним дорученням № ,547 перераховано бюджетні кошти (КЕКВ 113,5) на рахунок ПП «Друма» у АКБ «Правекс-банк» в сумі 20 618,00 грн.

ОСОБА_1, достовірно знаючи, що ремонт згаданого автомобіля не проводився, доповів начальнику Верхньодніпровського ДБУОВЖР ОСОБА_3 про завершення ремонту автомобіля УАЗ-396206 д.н.з. НОМЕР_1.

29 вересня 2006 року для одержання автомобіля з ремонту ОСОБА_1 видано доручення серії ЯЗУ №729253.

Того ж дня ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 в адміністративному приміщенні СТО ПП «ОСОБА_4», діючи з метою документально приховати факт не проведення ремонту, переконав працівника ПП «ОСОБА_4» ОСОБА_5 та директора ОСОБА_4 у законності своїх дій, підписав з останнім акт технічного обслуговування № 44 від 29 вересня 2006 року, до якого внесено завідомо неправдиві відомості щодо виконання та прийняття робіт з ремонту автомобіля УАЗ-396206 д.н.з. НОМЕР_1 на суму 20 618,00грн.

У кінці вересня - на початку жовтня 2006 року зазначений акт ОСОБА_1 з метою приховання факту не проведення ремонту автомобіля подав до бухгалтерії Верхньодніпровського ДБУОВЖР в м. Вишгороді по вул. Шолуденка, 11 на підтвердження виконання ремонту автомобіля УАЗ-396206 д.н.з. НОМЕР_1 і таким чином його використав.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неповнотою судового слідства, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Обґрунтовуючи апеляцію тим, що по кримінальній справі 10.11.2007 року було проведено судово-криміналістичну експертизу , розрахунок вартості якої станок 912,71 грн. Однак, в порушення вказаних норм КПК України в резолютивній частині вироку взагалі відсутнє рішення про судові витрати по справі. Також прокурор в апеляції посилається на те, що підставою для винесення виправдувального вироку суд зазначає відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України. При цьому у вироку відсутнє посилання на ч.4 ст. 327 КПК України 1960 року або на п.2 ч.1 ст. 6 КПК України 1960 року. Також відповідно до вказаного протоколу допиту, саме ОСОБА_1 попросив його зробити акти виконаних робіт, де зазначити, що всі необхідні роботи по ремонту автомобіля УАЗ були виконані. Однак, судом першої інстанції не враховано у вироку вказані твердження ОСОБА_5 та при цьому не зазначено чому саме він залишив поза увагою дану частину показів свідка. Таким чином, вказаний акт по своїй суті відповідає ознакам офіційного документа та являється предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. За таких обставин, висновок суду про те, що акт №44 не є офіційним документом в розумінні ст. 358 КК України є хибним та не відповідає фактичним обставинам справи. Так в обвинувальному висновку прокуратурою заявлено 7 свідків по справі, однак в судовому засіданні було допитано лише 2 свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Разом з тим, навіть покази даних свідків відсутні у вироку суду. При цьому судом не обґрунтовано чому саме ним не взято до уваги покази даних свідків.

Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку апеляції, виправданого та його захисника, котрі просили вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції і заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Твердження прокуратури з приводу відсутності запису про покладення судових витрат у виправдувальному вироку, не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки у разі постановлення виправдувального вироку судові витрати приймаються на рахунок держави. Крім того, даний недолік може бути усунутий при виконанні судового рішення і не є підставою для скасування вироку.

У відповідності до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунете обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення. Суд має право самостійно вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення. Судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснюється лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, суд не має права з'ясовувати обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення особами які не є обвинуваченими. Крім цього відповідно до ст. 399 КПК України вказівки суду який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції, в даному випадку це є ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВССУ від 23 травня 2013 року, на виконання якої суд залучив спеціаліста, та обґрунтовано мотивував свої висновки у вироку від 17.03.2014 року.

Твердження апелянта, що акт № 44 є фінансовим документом і доказом по справі, - спростований начальником Управління Державної казначейської служби у Вишгородському районі ОСОБА_8 з досвідом роботи у даній сфері понад 20 років, яка була залучена Вишгородським районним судом у якості спеціаліста - фахівця і яка підтвердила той факт, що даний Акт не є офіційним документом бухгалтерського обліку, не відповідає вимогам первинної документації, не є підставою для перерахування бюджетних коштів і відповідно не відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України. За таких обставин одні і ті ж твердження прокуратури які переписують з 2006 року щодо Акту № 44 є спростованими як і суперечливі покази ОСОБА_4, і ОСОБА_5. які є зацікавленими особами і вступили у цивільні правовідносини з ВДБУ ОВЖР, а не з Київським територіальним відділом керівником якого був ОСОБА_1 і по своїм посадовим обов'язках не мав жодного відношення до господарсько-фінансової діяльності двох вищевказаних суб'єктів господарювання. За таких обставин обвинувачення за ч. 3 ст. 358 КК України пред'явлене ОСОБА_1, що трималося на Акті № 44 є незаконним, що підтвердив Вишгородський районний суд Київської області виправдувальним вироком.

Посилання прокурора в апеляції на те, що в обвинувальному висновку прокуратурою заявлено 7 свідків по справі, однак в судовому засіданні було допитано лише 2 свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і те, що покази даних свідків відсутні у вироку суду, не відповідає фактичним обставинам справи. Оскільки жоден із свідків не дав свідчень які б підтверджували інкриміноване обвинувачення саме за ч. З ст. 358 КК України ОСОБА_1, тим більше, що вказані 7 свідків заявлені прокуратурою за обвинуваченням по ч. 2 ст. 364; ч. 2 ст. 366 КК України, а не за ч. 3 ст. 358 КК України. За таких обставин давати оцінку показам свідків, які не мають відношення до обвинувачення є недоцільним оскільки вони жодним чином не можуть впливати на те чи інше рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому злочину.

Порушення норм кримінально - процесуального законодавства при розгляді справи, які б могли слугувати підставами для скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин вирок є законним.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17 березня 2014 року, яким ОСОБА_1 виправдано за ч. 3 ст. 358 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину - залишити без зміни.

Судді :