АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/3432/14

Справа № 643/14075/13 - ц Головуючий 1 -ї

Категорія: "договірні" інстанції: Погасій О.Ф.

Доповідач: Бурлака І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 26» травня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 березня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Служба у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернувся до суду з зазначеним та в подальшому уточненим позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4. В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що 26 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 20 на суму 2644000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з терміном остаточного повернення кредиту до 25 грудня 2012 року. На забезпечення виконання своїх зобов'язань 09.06.2008 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та банком укладено договір іпотеки № 16/08 - Б, згідно якого вони передали в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок літ. В - 5 загальною площею 6422,9 кв. м. житловою площею 2285, 6 кв. м. (в житловому будинку розташовано 123 квартири) по АДРЕСА_1. З дозволу банку квартири №№ 17, 29, 32, 36, 40, 50, 55, 56, 58, 59, 65, 66, 68, 71, 84, 88 - 90, 92, 93, 95, 104 - 106, 108, 114 у вказаному житловому будинку виведено з іпотеки та відчужено власником. На відчуження предмету іпотеки накладено заборону. У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не виконували взяті на себе зобов'язання з грудня 2008 року рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2010 року та апеляційним судом Харківської області від 07.07.2010 року на користь банку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стягнуто солідарно суму заборгованості в розмірі 1664543,02 грн., 2630252,33 доларів США, судові витрати в сумі 1700,00 грн. та 120,00 грн. 22.02.2012 року відкрито виконавче провадження. Судові рішення до теперішнього часу не виконані, проценти за користування кредитними коштами та пеня продовжують нараховуватися, тому станом на 01.06.2013 року заборгованість склала в розмірі 3664801,99 доларів США та 23800954,13 грн. пені. Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до банку про визнання договору іпотеки недійсним, в задоволенні якого - позивачам відмовлено, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відчужено квартиру АДРЕСА_1 в літ. В-5 в місті Харкові декілька разів, останній ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які стали власниками по ? частини спірної квартири Вимога банку про повернення заборгованості по кредиту від 02.08.2012 року направлено ОСОБА_3, яка нею отримана 09.08.2012 року. Оскільки іпотека є дійсною для набувача просив в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 20 від 26.12.2007 року ОСОБА_5 в розмірі 23800945,13 грн. пені та 3664801,99 доларів США, яка складається з пені за прострочення погашення кредиту в сумі 16956872,78 грн., пені за прострочення погашення процентів у сумі 6844072,35 грн., суми непогашеного кредиту в розмірі 2382796,72 доларів США, суми простроченої заборгованості по процентах в розмірі 1282005,27 доларів США на користь банку звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 28.12.2011 року за реєстровим номером № 4131 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України та судові витрати в розмірі 114,70 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 березня 2014 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, банк подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, задовольнити позов. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального і процесуального права. Вказав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що договір іпотеки укладено відповідно до вимог чинного законодавства і квартира АДРЕСА_1 є предметом іпотеки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу банку - задовольнити, рішення суду - скасувати з наступних підстав.

Відмовляючи банку в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира не є предметом іпотеки.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладання іпотечного договору.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 20 на суму 2644000,00 доларів США зі сплатою 12, 5 процентів за користування кредитними коштами з терміном остаточного повернення кредиту до 25 грудня 2012 року. На забезпечення виконання своїх зобов'язань 09.06.2008 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та банком укладено договір іпотеки № 16/08 - Б, згідно якого вони передали в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок літ. В - 5 загальною площею 6422,9 кв. м. житловою площею 2285, 6 кв. м. (в житловому будинку розташовано 123 квартири) по АДРЕСА_1, серед яких є і спірна квартира. На відчуження предмету іпотеки накладено заборону. Спірна квартири при передачі в іпотеку вказаного вище багатоквартирного будинку входила в склад іпотечного майна та як окремий об'єкт права власності не виділялася та на неї окремо право власності не реєструвалося.

Оскільки предмет іпотеки нерухомого майна, а саме житловий будинок літ. В - 5 загальною площею 6422,9 кв. м. житловою площею 2285, 6 кв. м. з зазначенням кількості квартир в ньому відповідав зазначеним вимогам, висновок суду стосовно того, що спірна квартира не являється предметом іпотеки є помилковим.

Із матеріалів справи вбачається, що в період з січня 2008 року до кінця травня 2009 року ОСОБА_5 сплатив на користь банку грошові кошти в розмірі 689244,62 доларів США, зокрема: 261203,28 доларів США в рахунок погашення основної заборгованості; 428021,34 доларів США - в рахунок погашення відсотків. Кошти для погашення заборгованості ОСОБА_5 отримав від продажу 26 квартир.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2010 року та апеляційним судом Харківської області від 07.07.2010 року на користь банку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стягнуто солідарно суму заборгованості в розмірі 1664543,02 грн., 2630252,33 доларів США, судові витрати в сумі 1700,00 грн. та 120,00 грн. 22.02.2012 року відкрито виконавче провадження. Проте, заборгованість до теперішнього часу не погашено. Під час дії договору іпотеки та виконання вказаних судових рішень ОСОБА_5 на підставі заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009 року, яким визнано договір іпотеки недійсним і яке рішенням апеляційного суду Харківської області від 04.04.2012 року - скасовано та рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2011 року, яким визнано за ТОВ «Атлант Т» право власності на житловий будинок разом з спірною квартирою та вищезазначеними квартирами і яке постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 року - скасовано, незаконно продано іпотечну квартиру. Як вбачається з матеріалів справи 28.12.2011 року її власниками за договором купівлі - продажу в рівних частках стали ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 ЦК України передбачено, що окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями передбачено, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення дії іпотечного договору.

Як вбачається з пункту 6.4. кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що строк дії договору - період з моменту набрання ним юридичної сили до 26.12.2013 року.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишилися невиконаними з будь - яких причин. Припинення строку дії договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають з цього договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями передбачено підстави припинення іпотеки, зокрема у зв'язку із припиненням основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Як вбачається з матеріалів справи строк дії основного договору під час звернення банку до суду не сплинув, заборгованість за кредитним договором не погашено.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, в тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Матеріали справи свідчать про те, що спірну квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продано без згоди іпотекодержателя ані на прилюдних торгах (аукціоні), ані під час ліквідаційної процедури боржника.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, не дослідивши повно обставини справи та не надавши належну оцінку доказам у справі дійшов помилкового висновку щодо відмови банку в задоволенні позову.

За таких обставин судова колегія вважає за необхідне рішення суду - скасувати та задовольнити апеляційну скаргу банку.

Питання щодо стягнення судового збору вирішено відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.2.ч. 1 ст. 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 березня 2014 року - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 20 від 26 грудня 2007 року ОСОБА_5 в розмірі 23800945,13 грн. пені та 3664801,99 доларів США, яка складається з пені за прострочення погашення кредиту в сумі 16956872,78 грн., пені за прострочення погашення процентів у сумі 6844072,35 грн., суми непогашеного кредиту в розмірі 2382796,72 доларів США, суми простроченої заборгованості по процентах в розмірі 1282005,27 доларів США на користь банку звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 28.12.2011 року за реєстровим номером № 4131 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» судові витрати в розмірі 114,70 грн.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: