Справа № 2-1623/10 Головуючий у І інстанції Толкачова Л.А

Провадження № 22-ц/780/2390/14 Доповідач у 2 інстанції Сушко

Категорія 44 28.05.2014

УХВАЛА

Іменем України

28 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі: Химинець Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 липня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи його тим, що 19.05.2008 року між ПАТ "Індустріально-експортний банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №115/LCA, відповідно до якого банк надає відповідачу кредит в розмірі 31586,00 доларів США строком на 84 місяці до 18.05.2015 року для оплати частини автомобіля. З метою забезпечення виконання зобов'язань 19.05.2008 було між сторонами було укладено договір застави на автомобіль марки RENAULT, модель SCENIC, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. вартість предмета застави становила 171807,00 грн. 19.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки №115/LCA/Р. У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконав станом на 01.02.2010 року утворилася заборгованість в розмірі 30949,70 доларів США, що еквівалентно 247566,65 грн. З метою досудового врегулювання спору 08.10.2009 року відповідачам було направлено лист вимогу, однак залишена відповідачами без реагування. У зв'язку з цим просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 247566, 65 грн., судовий збір в розмірі 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрати на інформаційне - технічне забезпечення.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 липня 2010 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 247566,65 грн., 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрати на інформаційне технічне забезпечення.

У апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог позивача до ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на неповне дослідження судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що вона не була належно повідомлена про дату, час та місце проведення судових засідань, що позбавило її можливості захищати свої порушені права, також вважає, що у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні виписки по рахунках, що були відкриті до кредитного договору, неможливо встановити чи відповідають дійсності дані по заборгованості, також зазначила, що пред'явлений позов до неї передвчасний, оскільки вона як поручитель не отримувала від банку лист вимогу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлений правомірно, оскільки відповідачі всупереч умовам кредитного договору не сплачують передбачені ним платежі, чим ухиляються від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведенні матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачами дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За правилами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа і цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає 13 суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 19.05.2008 року між ПАТ "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", що підтверджується Статутом ПАТ "Креді Агріколь Банк" та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №115/LCA на умовах якого позивач зобов'язується надати позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі 31586,00 доларів США, відкривши позичковий рахунок НОМЕР_2, на 84 місяці строком до 18.05.2015 року, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із розрахунку 10,9% річних, цільове призначення для оплати частини вартості автомобіля марки RENAULT, модель SCENIC, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що придбається у ЗАТ «Вестком», згідно договору купівлі-продажу автомобіля №551/08К від 08.04.2008 року (а.с. 8-10).

Факт отримання ЗАТ «Вестком» коштів за автомобіль підтверджується меморіальним ордером №3 від 20.05.2008 року (а.с. 15).

Відповідно до договору застави №115/LCA/Z від 19.05.2008 року відповідач ОСОБА_2 передав у заставу належне йому майно, а саме: легковий автомобіль марки RENAULT, модель SCENIC, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 27-28).

Поручителем позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №115/LCA є відповідач ОСОБА_1, яка за договором поруки зобов'язалася відповідати за повернення кредиту (а.с.26).

Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує умови зазначеного кредитного договору і станом на 01.02.2010 року загальна сума заборгованості становить 30949,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.02.2010 року становить 247566,65 гривень з яких: 25940,16 доларів США - поточна заборгованість по кредиту; 2295,58 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту; 265,03 доларів США. - поточна процентна винагорода; 2139,01 доларів США - прострочена процентна винагорода, 309,92 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентної та комісійної винагороди.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку, що позов заявлений правомірно, оскільки відповідачі всупереч умовам договорів кредиту та поруки не сплачують передбачені ним платежі, чим ухиляються від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачами дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок є не повним, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не надано доказів про сплату ним коштів, які не були зазначені в розрахунку.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.. ст. 209, 218, 303, 307-308, 313-315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: