Справа  №2-19-07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2007 р.                                                         Каланчацький районний суд в складі

головуючого судді Прудкої Л.Г., при секретарі Шаховій О.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Каланчацької селищної ради про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Каланчацької селищної ради про визнання права на спадщину та визнання права власності на спадкове майно,

встановив :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право на спадщину та визнати право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, інші забудови та споруди, визначені технічним паспортом.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що її рідний брат ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі свідоцтва про право власності від 20 травня 1992 р. мав у власності будинок АДРЕСА_1. Після його смерті матір нині покійного та позивачки - ОСОБА_5 у відповідності до вимог цивільного законодавства прийняла спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори заяви. В той же час відповідачка ОСОБА_2, яка спів мешкала з ОСОБА_4., на підставі рішення Каланчацького районного суду від 22 липня 2003 р. набула право власності на 1/2 частину спірного будинку та господарських забудов і споруд.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2., за життя в зв'язку з відсутністю коштів та хвороби не змогла отримати свідоцтво про право на спадщину, тобто на 1/2 частину будинку. Позивачка прийняла спадкове майно після смерті своєї матері ОСОБА_5. також шляхом подачі заяви в Каланчацьку державну нотаріальну контору, і вважає, що до неї як спадкоємиці перейшло право на прийняття спадщини від покійної ОСОБА_5. на 1/2 зазначеного спірного будинку.

Відповідач Каланчацька селищна рада як орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями визнання майна безхазяйним, не мав і не має до неї та відповідачки будь-яких претензій щодо цього нерухомого майна.

В ході розгляду справи встановлено, що син покійного ОСОБА_4 - ОСОБА_3 - також прийняв спадщину після смерті свого батька шляхом подачі до державної нотаріальної контори заяви 14.07.2003 p. В зв'язку з цим ОСОБА_3 ухвалою суду був притягнутий до участі в справі як відповідач. 

Зі свого боку відповідач ОСОБА_3 заявив зустрічний позов до ОСОБА_2., ОСОБА_1 та Каланчацької селищної ради про визнання за ним права на спадщину та визнання права власності на спадкове майно, а саме: 1/4 частину жилого будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він вчинив дії по прийняттю спадщини після смерті батька, однак його право на спадщину оспорюється тіткою ОСОБА_1 Оформити належне спадщину в нотаріальній конторі він не мав можливості із-за матеріальних нестатків.

Відповідачка ОСОБА_1 позов ОСОБА_3 визнала і зменшила в судовому засіданні свої позовні вимоги, просить визнати за нею право власності на спадщину, яка складається з 1/2 частини спірного будинку.

Відповідач Кішанчацька селищна рада позов визнає, ніяких рішень щодо визнання безхазяйним 14 частини житлового будинку, яка є спадковим майном, не приймала.

Відповідачка ОСОБА_2. позов ОСОБА_3 визнає і не заперечує проти визнання за ним права на спадщину в розмірі 1/2 частини житлового будинку.

Щодо позову ОСОБА_1, то відповідачка ОСОБА_2. позов не визнала та пояснила, що вона 17 років проживала з ОСОБА_4. однією сім'єю і тому також є спадкоємицею після смерті спадкодавця як його дружина. Крім того, вона постійно проживає в спірному будинку, тобто на підставі ст.1268 ЦК України прийняла спадщину. Виходячи з позовної заяви ОСОБА_1, остання безпричинно пропустила строки прийняття спадщини, тому вважає, що останній слід відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позови підлягають задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 За життя він набув право власності на будинок АДРЕСА_1, який після його смерті є спадковим майном. Відповідно до наданої суду спадкової справи НОМЕР_1 його матір ОСОБА_5 звернулась з заявою до Каланчацької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини 10 червня 2003 p., його син ОСОБА_3 звернувся з такою ж заявою 14 липня 2003 р. Належне право на спадщину не оформлено ними до цього часу.

Рішенням Каланчацького районного суду від 22 липня 2003 р. за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі ст.112 ЦК України /в редакції 1963 р./ та Закону України «Про власність», оскільки встановлено, що спірний будинок був спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2., частки їх визнані судом рівними. Рішення ніким не оскаржувалось і на даний момент має чинність.

Виходячи з цього, спадковим майном після смерті ОСОБА_4 залишилась 1/4 частина житлового будинку, яку прийняли шляхом подачі заяв про прийняття спадщини спадкоємці покійного - його матір ОСОБА_5 та син від першого шлюбу ОСОБА_3 і їх частки є рівними, тобто кожному має належати по 1/4 частині зазначеного будинку. Спадкоємці прийняли спадщину у встановлений законом 6-місячний строк з дня відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_5  ІНФОРМАЦІЯ_2. спадкоємицею її майна стала донька ОСОБА_1, яка, згідно спадкової справи НОМЕР_2, наданої Каланчацькою державною нотаріальною конторою, прийняла спадщину, яка складається з частини спірного жилого будинку та іншого майна, шляхом подачі відповідної заяви в нотаріальну контору 30 березня 2005 р.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання за ними права власності на спадкове майно у вигляді 1/4 частини будинку кожному - підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідачки ОСОБА_6. на те, що вона також є спадкоємицею майна після смерті ОСОБА_4., то суд не може його прийняти з слідуючих підстав.

Встановлено, що співмешканець відповідачки ОСОБА_2. -ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто за часу дії Цивільного кодексу України в редакції 1963 р. Відповідно до ст.4 Перехідних та прикінцевих положень до Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 p., зазначений Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Виходячи з цього, вона не може бути спадкоємицею майна ОСОБА_5 у відповідності до ст.1264 ЦК України. Крім того, згідно ч. 2 ст.1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_6. не зверталась до суду та нотаріальної контори з заявами відповідно про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини та про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4.

На підставі ст. 1220, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, 529, 548, 549 ЦК України /в редакції 1963 p./, 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину та визнати за нею право власності на 1/4 частину будинку та інших забудов і споруд, визначених технічним паспортом, розташованих по АДРЕСА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право на спадщину та визнати за ним право власності на 1/4 частину будинку і інших забудов і споруд, визначених технічним паспортом, розташованих в АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до 20 січня 2007 р. через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.