АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 року м.Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого : Іващука В.А., суддів : Ковальчука О.В., Колоса С.С, при секретарі: Цехмістер О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 жовтня 2006 року,
встановила:
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 жовтня 2006 року зазначений позов задоволено. З Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці стягнуто на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2005 та 2006 роки у розмірі 1 973 грн.
Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповно з'ясовані обставини справи, порушення норми матеріального і процесуального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у позові.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що згідно ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII ветеранам війни передбачена виплата разової грошової допомоги до 5 травня. Однак, відповідно ст. 17 зазначеного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки, зазначена допомога у 2004 році не виплачувалась учасникам війни, а в 2005 році виплачено 50 грн.
Посилалось на те, що виплати здійснювались в межах визначених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки.
У доводах зазначало, що суд не прийняв до уваги, що Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці є виконавчим органом Вінницької міської ради, який створений відповідно до рішення Вінницької міської ради від 04 липня 2006 року №180 "Про реформування системи соціального захисту населення у м. Вінниці" та рішення Вінницької міської ради від 22 вересня 2006 року №346 "Про внесення змін до рішення міської ради від 04 липня 2006 року "Про
Справа № 22 ас - 1670 2006 р. Категорія: 38 Головуючий у першій інстанції: Сауляк Ю.В.
Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Іващук В.А.
реформування системи соціального захисту населення у м. Вінниці ". Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці не являється правонаступником із соціальних виплат, а лише в частині по виконанню зобов'язань, які виникли внаслідок проведення зазначеним управлінням тендерів щодо закупівлі путівок пільговим категоріям населення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 являється учасником війни та має пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій, ветеранів війни, інвалідів війни, учасників війни.
ОСОБА_1 була виплачена щорічна разова грошова допомога не у повному обсязі, а саме за 2005 рік - 50 грн. та за 2006 рік - 50 грн., що підтверджується довідкою, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці.
Розмір мінімальної пенсії за віком становить у 2005 році - 332 грн., у 2006 році (до 01 квітня 2006 року) - 350 грн., а з 01 квітня 2006 року - 359 грн., а тому суми виплат повинні складати:
У 2005 році - 332 х 3 = 996 грн.
У 2006 році - 359 х 3 = 1077 грн.
Недоплата за 2 роки складає: (996-50) + (1077-50)= 1973 грн.
За період з 2005-2006 років відповідач допустив недоплату щорічної разової допомоги позивачу, що суперечить чинному законодавству, яке регулює правовідносини між сторонами.
Встановивши такі обставини та з урахуванням положень рішення Конституційного Суду України N 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" по справі щодо зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, а також з урахуванням положень ч.2 ст.152 Конституції України, суд задовольнив позов.
Переглянувши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не знайшла обґрунтованими. Такі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.
З врахуванням вимог статті 11 КАС України, суд першої інстанції правильно розглянув і вирішив справу на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки у судовому рішенні дана оцінка положенням законів які суперечать Конституції України та послався на відповідне рішення Конституційного Суду України. Суд при вирішенні справи вірно виходив із конституційних принципів. Суд правильно визначив положення закону якими слід керуватися при вирішенні справи.
Виходячи із положень ст.22 Конституції України та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд першої інстанції зробив вірний висновок у справі. Виплати щорічної разової допомоги інвалідам війни, учасникам бойових дій та іншим, встановленим цим Законом, є соціальною гарантією і не можуть бути скасованими, а також не можуть бути звужені за їх змістом та обсягом при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Виходячи із заперечень та доводів представника відповідача у судовому засіданні в суді першої інстанції, суд у межах доводів та наданих доказів дійшов правильних висновків у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці не є правонаступником із соціальних виплат, а лише щодо виконання зобов'язань, які виникли внаслідок проведення зазначеними управліннями тендерів щодо закупівлі путівок пільговим категоріям громадян не можна визнати обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки такі доводи спростовуються положеннями рішення Вінницької міської ради від 04 липня 2006 року №180.
Згідно п.6.5 вказаного рішення управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №1 (Центр) є правонаступником за зобов'язаннями та правами щодо соціальних виплат, допомог та субсидій населенню на відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Вінниці ( а. с. 20 - 21). До компетенції відповідача належить виплата відповідної грошової допомоги для ветеранів війни.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 жовтня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом одного місяця може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.