ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. м. Київ К/800/65572/13

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 р. у справі № 2а-14339/10/0470 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Криворізької митниці, Головного управління державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправним рішення, скасування рішення скасування картки відмови та стягнення коштів -

в с т а н о в и л а:

Відкрите акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (реорганізовано у Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат") звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької митниці (правонаступником якої є Дніпропетровська митниця Міндоходів), Головного управління державного казначейства України у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві), в якому позивач просив:

- визнати протиправними рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 11300000/2010/000346/1 від 07.05.2010р.;

- скасувати видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00534 від 07.05.2010р.;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві (01001, м.Київ, вул.Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 24262621) на користь відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191023, м.Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 10731,99 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві (01001, м.Київ, вул.Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 24262621) на користь відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191023, м.Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 2161,75 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати по справі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року, позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстави до її часткового задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.02.2010р. між відкритим акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) та фірмою «Alderston GB Limited», м. Лондон, Велика Британія (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт за № 0212 - 8002/10 від 12.02.2010 року. Згідно з умовами цього контакту постачальник зобов'язувався здійснити поставку товару позивачу, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у Специфікаціях до Контракту.

Відповідно до п. 4.2 Контракту загальна вартість продукції становить 2 108 644,75 Євро.

Згідно з умовами Специфікації № 1 від 12.02.2010р. до Контракту погодженої між позивачем та постачальником загальна ціна товару складала 2 108 644,75 Євро.

Згідно з п.5.2 Контракту Покупець зобов'язується здійснити оплату продукції прямим банківським переводом на рахунок продавця у розмірі 30% загальної вартості продукції авансом відповідно до рахунку наданого продавцем протягом 10 банківських днів від дати підписання контракту обома сторонами, та 70 % вартості продукції протягом 5 календарних днів від дати отримання повідомлення Продавця про наявність партії продукції на митному ліцензійному складі смт. Радушне, Україна.

Відповідно до п. 3.1. Контракту поставка продукції Продавцем здійснюється узгодженими партіями на умовах DDU - митний ліцензійний склад смт. Радушне, Україна ІНКОТЕРМС-2000.

Додатком №3 до Контракту між Постачальником та Покупцем був узгоджений графік поставок продукції.

На виконання положень Графіку, Продавцем на адресу Позивача була направлена партія товару, ціна якої була визначена у відповідності до умов Специфікації та підтверджується рахунком-фактурою №100212-010 від 06.05.2010 року.

07.05.2010р. для митного оформлення партії товару позивачем було оформлено вантажну митну декларацію форми МД №113050000/2010/003651 та декларацію митної вартості форми ДМВ-1 № 13050000/2010/003612.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару до митного органу для митного оформлення були надані, зокрема, такі документи:

- рішення про визначення митної вартості № 113000006/2010/000302/1 від 23.04.2010р.;

- рішення про визначення митної вартості № 113000006/2010/000324/1 від 28.04.2010р.;

- облікова картка суб'єкта ЗЕД № 11305/02/98/00015 від 10.02.2010р. ;

- накладна CMR A 029082 від 28.04.2010р.;

- книжка МДП (Carnet TIR) XE.63882674 від 29.04.2010р.;

- рахунок-фактура (інвойс) № 100212-010 від 06.05.2010р.;

- пакувальний лист від 29.04.2010р.;

- зовнішньоекономічний договір (контакт) на відшкодувальній основі (крім позначених кодами 4100 або 4104) № 0212-SG02/10 від 12.02.2010р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) ДОДАТОК № 1 від 12.02.2010р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) ДОДАТОК № 2 від 12.02.2010р.;

- некласифікований документ ФІТ-Й АКТ № 75/04-026/1402688-1 від 05.05.2010р.;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (ДПА України) від 28.04.2010р.;

- некласифікований документ - сертифікат якості від 28.04.2010р.;

- некласифікований документ - сертифікат якості від 28.04.2010р.;

- некласифікований документ - сертифікат якості від 28.04.2010р.;

- сертифікат про проходження товару невизначеної форми № 100907 від 27.04.2010р.;

- копія ВМД № 10SK566EX00066102 від 28.04.2010р.;

- ВМД, за якою було відмовлено в митному оформленні № 113050000.2010.003612 від 06.05.2010р.

07.05.2010р., при митному оформленні партії товару, Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000343/1 на підставі якого, стосовно придбаного Позивачем у Постачальника товару 07.05.2010р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00532, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При визначенні митної вартості товару відповідачем 1) було застосовано шостий (резервний) метод.

Відповідно до п. 4 Контракту № 0212-8002/10 від 12.02.2010р. ціни на продукцію вказані у Специфікації № 1 до Контракту (Додаток № 1) і розуміються на умовах DDU - митний ліцензійний склад в смт. Радушне (Україна).

Виходячи з положень п. 4.2. Контракту загальна вартість продукції, що поставляється становить 2 108 644,75 євро.

Специфікацією № 1 до Контракту визначена така вартість товарів:

- цегла вогнетривка № 29 АLKO-72М - 7,42 Євро за одиницю товару;

- цегла вогнетривка № 12 АLKO-72М - 7,13 Євро за одиницю товару;

- цегла вогнетривка № 65А АLKO-85С - 7,33 Євро за одиницю товару;

- цегла вогнетривка № 66А АLKO-85С - 6,71 Євро за одиницю товару;

- цегла вогнетривка № 5 KOLAS 130 - 1,54 Євро за одиницю товару.

У порядку, визначеному п. 5.2. Контракту постачальник виставив Позивачу інвойси (рахунки - фактури) № 100212-1 від 12.03.2010р. на передплату та № 100212-010 від 06.05.2010р. на оплату, виходячи із вищевказаної ціни. Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями № 4 від 30.03.2010р. та №6 від 19.05.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поданих позивачем документів було достатньо для визначення митної вартості товару за першим методом, у зв'язку з чим рішення відповідача про коригування митної вартості за шостим методом є неправомірними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не було надано всіх документів на вимогу митного органу, то в останнього були усі наявні підстави для коригування митної вартості за шостим методом.

З таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що всупереч вищевикладеному рішення митного органу про визначення митної вартості товару не містить належного обґрунтування неможливості застосування митницею попередніх п'яти методів визначення митної вартості, також матеріалами справи не підтверджено проведення консультацій між сторонами.

Водночас, зі змісту норм пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів та частини четвертої статті 266 МК убачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених пунктом 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, витребувавши частину документів, передбачених пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про неправомірність дій митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК України, та без обґрунтування неможливості їх застосування. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 листопада 2011 року (справа №21-222а11), 06 лютого 2012 року (справи №21-418а11, 21-375а11, 21-365а11).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ненадання позивачем калькуляції фірми виробника та висновку про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством не є підставою неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, оскільки така вартість визначається за наявними матеріалами. За таких обставин, маючи в наявності Контракт, Специфікацію № 1 до Контракту, інвойс № 100212-008 від 27.04.2010р. з урахуванням додатково наданих позивачем експортної декларації, що є офіційним документом Євросоюзу та листа Постачальника від 08.02.2010р. № 100208-1 з офіційною пропозицією щодо рівня цін на товари, відповідач не мав жодних перешкод у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Разом з тим, встановивши неправомірність спірного рішення першого відповідача, на підставі якого позивачем до Державного бюджету України додатково сплачено ПДВ та мито, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві вказаної суми.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком, оскільки у випадку прийняття рішення про стягнення суми надміру сплаченого ПДВ та/або мита, одночасно скасовуючи рішення митного органу про визначення митної вартості товарів, фактично визначається вартість ввезеного товару, чим підмінюється виняткова компетенція митних органів в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом і визначення митної вартості. Наведена позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, що визначена, зокрема, у постановах від 07.09.2012 року у справі № 21-242а12 та від 17.12.2013 року у справі № 21-439а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 242-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У зв'язку з вищенаведеним підлягають скасуванню постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 р. повністю та постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь позивача надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 10 731,99 грн. та мита в розмірі 2 161,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Згідно з ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 р. у справі № 2а-14339/10/0470 скасувати повністю.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 10 731,99 грн. та мита в розмірі 2 161,75 грн., ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: