ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 червня 2008 року                                                      м.Київ      

Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду України в складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є., Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04 серпня 2006 року у справі №2-а-304/06 за позовом ОСОБА_1 до начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - ОСОБА_2 про скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом  до начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - Сінька В.О. про скасування постанови від 05.09.2005р. №013856 «Про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій».

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04 серпня 2006 року, адміністративний позов повернуто позивачеві.

В касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для розгляду, посилаючись на порушення  судами норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій  норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами встановлено, що постановою відповідача до позивача як до суб'єкта підприємницької діяльності застосовано фінансові санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт в розмірі 170грн.

Згідно п.1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пунктів 6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29 - 32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскільки позивач являється суб'єктом підприємницької діяльності, то він мав право на звернення з даним адміністративним позовом до господарського суду.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушені норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                    УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04 серпня 2006 року -  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: