Справа № 909/618/2012

Провадження № 22-ц/779/1218/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю. Р.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Матківського Р.Й., Шалаути Г.І.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання зобов'язання припиненим і зобов'язання повернути правовстановлюючі документи, за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - Гусак Марії Миколоаївни на рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 березня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 21 березня 2014 року в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання зобов'язання припиненим і зобов'язання повернути правовстановлюючі документи - задоволено частково.

Визнано припиненим зобов'язання за договором іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Коломиї від 13.12.2007 року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_2 в забезпечення договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №2025pv3-07 від 13.12.2007 року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_4

Зобов'язано повернути ОСОБА_2 правовстановлюючі документи на належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 в м. Коломиї та скасувати заборону на відчуження даного будинку. В решті зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в користь ОСОБА_2 243грн. 60 коп. судового збору.

На дане рішення представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Гусак М.М. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що помилковим є висновок суду про те, що збільшення розміру відсотків за користування кредитом призвело до збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя і такі зміни не передбачені договорами іпотеки чи кредиту. Так, договором поновлювальної кредитної лінії, а також договором іпотеки передбачена можливість збільшення відсоткової ставки та порядок укладення додаткових угод.

Апелянт також вказує, що помилковим посилання суду як на підставу припинення договору іпотеки - непред'явлення у шестимісячний термін від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги кредитора до поручителя, оскільки відповідно до ст. 546 ЦК України, застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, а тому норми, що регулюють поруку не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки. Також апелянт не погоджується з позицією суду про те, що банком пропущено шестимісячний строк для звернення в суд з позовом про стягнення кредитної заборгованості за рахунок іпотечного майна.

Вважає, що відповідно до договору іпотеки, останній припиняє свою чинність у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою. Оскільки судом достовірно встановлена наявна заборгованість перед банком за кредитним договором та встановлено, також, що у випадку невиконання позичальником кредитних зобов'язань, банк має право на погашення заборгованості за рахунок майна, заставленого на умовах даного іпотечного договору.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2007 року між сторонами в справі було укладено договір іпотеки, яким забезпечено зобов'язання ОСОБА_4 по сплаті кредиту у розмірі 55000 євро, відсотків за користування ним та інших виплат за кредитним договором №2025pv3-07 від 13.12.2007 року (термін дії до 13.12.2022 року), укладеним останньою з відповідачем.

Предметом договору іпотеки є житловий будинок АДРЕСА_1 в м. Коломиї, що належить відповідачу-позивачу на праві власності. Вартість предмету іпотеки зазначена у договорі 529049грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний договір іпотеки відповідно до положень ч.1 ст. 575 та ч.1 ст. 583 ЦК України одночасно містить елементи правочинів застави та поруки, а тому з моменту підписання без згоди позивача додаткової угоди до кредитного договору, коли зобов'язання позичальника змінились та збільшилась відповідальність позивача, виникли обдставини, що відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України є підставою для припинення поруки, а оскільки порука є необхідною складовою у договорі майнового поручительства (іпотеки), то припинення поруки тягне за собою припинення всього правовідношення за договором іпотеки, а тому відсутні підстави для звернення на предмет іпотеки.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України порука та застава є самостійними видами забезпечення виконання зобов'язання.

Ст. 575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правовідносини щодо іпотеки (застави нерухомого майна) врегулювані Законом України «Про іпотеку».

Згідно ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом. В цій же статті визначено, що особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем є іпотекодавцем, яким може бути сам боржник або майновий поручитель, тобто іпотекодавець, який передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

Крім визначення майнового поручителя, як іпотекодавця, який забезпечує своїм майном виконання зобов'язання іншої особи - боржника, інших застережень з цього приводу Закон України «Про іпотеку» не містить.

Таким чином відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» від того ким є іпотекодавець, боржником або майновим поручителем, природа іпотеки як правовідношення щодо застави нерухомого майна ніяким чином не змінюється.

Апеляційним судом встановлено, що підставою для звернення до суду з даним зустрічним позовом та для його задоволення ОСОБА_2 вважає одностороннє збільшення банком на підставі додаткових угод №1 26.05.2008р. та №2 від 02.12.2008р. відсотків за користування кредитними коштами з 13,5 до 16 %, без його згоди, тому просив суд в порядку вимог ст. 553 ЦК України припинити дію вказаного договору іпотеки.

Вказана стаття регулює правовідносини, що склалися на підставі договору поруки, укладеного між кредитором та поручителем боржника і не стосується правовідносин , що виникли між кредитором та іпотекодавцем, який несе відповідальність забезпеченням виконання боржником зобов'язання за кредитним договором предметом іпотеки.

Однак, задовольняючи позов ОСОБА_2 про припинення договору іпотеки, суд першої інстанції послався саме на норми ст. 553 ЦК України, тобто, застосував норми матеріального права, які не поширюються на спірні правовідносини.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що у разі, якщо іпотекодавцем є майновий поручитель, то іпотека містить елементи і договору поруки, і договору застави, грунтується на помилковому тлумаченні діючого законодавства щодо іпотеки та поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному договорі іпотеки, який укладений між сторонами в забезпечення виконання зобов'язань інших осіб боржників за кредитними договорами, відсутні умови, які могли би свідчити про укладення між сторонами іншого крім іпотеки договору про забезпечення виконання зобов'язань, зокрема про укладення договору поруки.

А тому до іпотеки не можуть бути застосовані вимоги про припинення поруки у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя та збільшення обсягу його відповідальності, передбачені ч.1 ст.559 ЦК України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» серед підстав, за яких припиняється іпотека, не передбачена зміна зобов'язання без згоди іпотекодавця навіть у разі збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.

Вищевказані обставини підтверджуються документальними доказами, що є в матеріалах справи, та не заперечуються сторонами.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - Гусак Марії Миколаївни задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором №2025pv3-07 від 13.12.2007 року, що станом на 10.01.2014 року становить 2215727,69грн. в тому числі:

сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 35357,20 євро, що в гривневому еквіваленті становить 384689,97грн.;

сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 17642,80 євро, що в гривневому еквіваленті становить 191955,43грн.;

сума строкової заборгованості по відсотках - 965,78 євро, що в гривневому еквіваленті становить 10507,78грн.;

сума простроченої заборгованості по відсотках - 23468,21 євро, що в гривневому еквіваленті становить 255336,47грн.;

сума пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсотках - 1373238,14грн. -

звернути стягнення на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, побудований з цегли, зазначений в генплані літерою «А», загальною площею 219,7 кв.м., житловою площею 73,8 кв.м та огорожа, зазначена в генплані «№1-3», що знаходиться за адресою: м. Коломия по АДРЕСА_1 Івано-Франківської області, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, за початковою ціною встановленою нарівні, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 3219грн. сплаченого судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання зобов'язання припиненим і зобов'язання повернути правовстановлюючі документи - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й. Матківський

Г.І. Шалаута