Справа № 407/1509/13-ц
2/407/708/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого-судді : Афанасьєва В.О.,
при секретарі : Лисенко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Антрациту справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Антрацит» в особі ВП «Ш. «Партизанська» ДП «Антрацит» про поновлення на роботі за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Антрацит» в особі ВП «Ш. «Партизанська» ДП «Антрацит» про поновлення на роботі за час вимушеного прогулу.
На підтвердження своїх вимог позивач посилається на те, що з 09 жовтня 2009 року згідно Наказу №588 він працював гірничим майстром підземним на підприємстві ВП «Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит». Наказом №144 від 07 травня 2013 року його звільнили на підставі ст.. 40 п.3 КЗпП України. Вважає, що звільнення є незаконним оскільки профспілка дала аргументовану відмову в звільненні ОСОБА_1, оскільки він не порушував внутрішній трудовий розпорядок, який відсутній на підприємстві, в якому встановлюється робочий день ст.. 57 та ст.. 142 КЗпП України. Накази на які робились зноски з профспілкою не погоджувалися згідно ст.. 247 КЗпП України та ст.. 38 Закону України «Про профспілки». Зазначає, що його не ознайомили з зазначеними наказами. З 09 березня 2013 р. він не працює.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та зазначив, що 09 лютого 2013 року отримав наряд на 205 горизонті. В кінці зміни отримав наряд на 18 горизонті про перегрузку арки. Він виїхав вище на 18-й горизонт з 205-го, щоб передати наряд і проконтролювати відгрузку арки. Йому необхідно було подзвонити по наряду, для чого він пішов в кімнату для очікування на 18 горизонті, яка знаходиться приблизно в 15 метрах від місця, де проходила відгрузка, але не додзвонився. Коли прийшов керівник ділянки, він спитав чому він знаходиться в цій кімнаті та сказав, що напише на нього доповідну за те, що він залишив людей. По виїзду дійсно начальник дільниці написав доповідну, однак у ній не вказав час і спотворив те, що він нібито не приходив на 205 горизонт до своїх людей.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та зазначив, що під час дачі наряду керівники дільниці не виконували норми Закону про тривалість робочого часу, який складає 7 годин. Зазначив, що ОСОБА_1 пробув навіть довше. 20.02.2013 року на профспілку адміністрацією підприємства подавався запит на звільнення ОСОБА_1 Профспілка відмовила в звільненні позивача. Після чого адміністрація враховуючи накази від 24.04.2012 року №238 та від 28.08.2012 рік №451 про накладання дисциплінарного стягнення, не звертаючись до профспілки, в березні звільнили позивача. Згідно ст.. 147 КЗпП України повинні бути правила внутрішнього трудового розпорядку, але правила, що існують на шахті не узгоджувались з профспілкою. Знаходячись на 1 горизонті позивач виконував свої обов'язки, передав наряд в кімнаті очікування.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та зазначила, що Наказом № 588к від 09.10.2009 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на ВП «Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит» майстром гірничим підземним з повним робочим днем під землею. 24 квітня 2012 року на ім'я директора ВП ш. «Партизанська» Тітаренко В.А. надійшла доповідна начальника дільниці РВ - 2 Літвінова В.А. із зазначенням того, що г/м ОСОБА_1 у 4 зміну 23 квітня 2012р. не відвідував робоче місце, де знаходилися його працівники, у 7.00 перебував у камері очікування 18-го горизонту, що є порушенням посадової інструкції майстра гірничого РВД-2 ВП ш. «Партизанська» ДП «Антрацит» (пункти 2.16, 2.17, 2.18) та правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих, інженерно-технічних та службовців ВП ш. «Партизанська» ДП «Антрацит» (пункти 3.1,. 3.2, 3.4,5.4). Розділом 2 посадової інструкції майстра гірничого РВД-2 ВП ш. «Партизанська» ДП «Антрацит» «Завдання та обов'язки» передбачено, що відповідно до п.2.16 протягом зміни г/м: не менш одного разу (відповідно до ПБ) обстежує кожне робоче місце з обов'язковим контролем якості та безпеки виконуваних робіт; керує виконанням складних та небезпечних робіт відповідно до ПБ, паспортом або спеціальними заходами з безпеки робіт; припиняє роботи у небезпечних місцях (зонах) з виводом людей до безпечного місця та повідомленням про це гірничому диспетчеру; контролює наявність у робочих справних світильників, саморятівників та інших засобів індивідуального захисту та необхідного інструменту; Зазначила, що згідно п. 2.17 здійснює приймання та браковку всіх виконаних робіт безпосередньо на робочому місці у присутності бригадира або осіб виконуючих роботу. Остаточне приймання робіт виконує після їх повного завершення; згідно п. 2.18 забезпечує дотримання робочими зміни типових інструкцій з охорони праці, знання ними технічних паспортів, запасних виходів, правил використання засобів індивідуального захисту.
Вказала, що відповідно до приписів правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих, інженерно-технічних та службовців ВП ш. «Партизанська» працівники зобов'язані: у повному обсязі виконувати по укладеному трудовому договору посадові та посадові інструкції, які затверджені керівником підприємства або відповідною посадовою особою ( 3.1.); своєчасно, до початку роботи прибути на робоче місце та приготуватися до виконання трудових обов'язків (п.3.2); знаходитися на робочому місці, протягом робочого часу за винятком перерви на відпочинок та харчування (п.3.4); час початку, закінчення роботи та перерви для відпочинку і харчування встановлюється режимом: гірничі майстри - 4 зміна з 2:00 до 9:00 годин (п.5.4). Зазначила, що порушення вищезазначених пунктів Посадової інструкції майстра гірничого та Правил внутрішнього трудового розпорядку є грубими порушеннями та безперечно є підставами для винесення догани.
Вказала, що враховуючи вищезазначене, доповідну начальника дільниці РВ-2, а також доповідні начальника РВД Прокудіна А.В., грп РВД-2 Мамонова А.А. 24 квітня 2012року був виданий наказ № 238 «Про накладання дисциплінарного стягнення» - догана. Із наказом № 238 Позивач відповідно до ст. 149 КЗпП України був ознайомлений, про що свідчить його підпис.
Зазначила, що 17 серпня 2012 року у першу зміну гірничому майстру РВД-2 ОСОБА_1 та кріпильникам РВД-2 був виданий наряд на перекріплення та бетоніровку головного стволу пл. h 10. Підчас відвідання в.о. начальника дільниці Буйновським Є.М. та головним інженером Висоцьким В.В. був виявлений факт відсутності гірничого майстра ОСОБА_1 на робочому місці, у 10.00 годин, про що було доведено до відома директора підприємства виконуючим обов'язків начальника дільниці. Згідно пояснень Позивача, він не знаходився на робочому місці протягом 20 хвилин, що суперечить доповідним працівників дільниці РВ-2, у яких зазначено, що Позивач був відсутній на робочому місці з 8.00 до 13.30 годин. За халатне відношення до своїх посадових обов'язків та порушення посадової інструкції Позивачу була винесена догана (Наказ № 451 від 28.08.12р.). Із наказом Позивач був ознайомлений під розпис.
Зазначила, що відповідно до статті 150 КЗпП накладене на працівника дисциплінарне стягнення може бути оскаржене у порядку, встановленому для розгляду трудових спорів. Порядок оскарження передбачений гл. XV КЗпП, полягає у можливості працівника оскаржити накладене дисциплінарне стягнення як у комісію по трудових спорах, так і безпосередньо до суду. Накладені дисциплінарні стягнення Позивачем оскаржені не були.
Вказала, що 10 лютого 2013року на ім'я директора ВП ш. «Партизанська» Стойловського А.І. надійшли доповідні в.о. начальника зміни Каланширського Д.Є. та в.о. помічника начальника РВД-2 Редько І.Г. із зазначенням того, що Позивач у 2 зміну (час роботи з 14:00 до 21:00) пішов з робочого місця, залишив без контролю виконання робіт горноробочими дільниці РВ-2, у 18:00 годин знаходився на посадочній 18 горизонту, чим порушив приписи посадової інструкції гірничого майстра.
Таким чином зазначила, що Позивачем повністю ігнорувалися приписи ст.21 КЗпП України, Посадової інструкції майстра гірничого РВД-2 , а саме п. 2.16 , 2.17, 2.18, та Правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих, інженерно-технічних та службовців ВП ш. «Партизанська», а саме п. 3.1, 3.2, 3.4, 5.4.Також зазначила, що закон не вимагає, щоб такі порушення обов'язково призводили до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності досить, щоб був зафіксований сам факт порушення. Оскільки факт порушення трудової дисципліни, приписів Посадової інструкції, Правил внутрішнього трудового розпорядку був зафіксований, процедура притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності була здійснена відповідно до чинного законодавства (ст.. 147, 149 КЗпП), таким чином має місце систематичне невиконання Позивачем своїх посадових обов'язків.
Вказала, що Позивачу було винесено два накази «Про накладання дисциплінарного стягнення» ( порушення своїх посадових обов'язків, порушення внутрішнього трудового розпорядку) та повна відсутність ознак того, що Позивач стає на шлях виправлення, дало підстави керівництву підприємства ставити питання про звільнення Позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання посадових обов'язків покладених трудовим договором. П. 3 ст. 40 КЗпП надає право власникові розірвати трудовий договір у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Відповідно до положень статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
На виконання ст. 43 КЗпП України адміністрацією підприємства на адресу голови ППО НПГУ ш. «Партизанська» було направлено подання вих. № 1/242 від 20.02.2013р. про надання згоди на звільнення гірничого майстра РВД-2 ОСОБА_1 за ст. 40 п.3 КЗпП. 06 березня 2013 року головою ППО НПГУ ш. «Партизанська» Алексєєвим О.М. було надано рішення про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з Позивачем, яке всупереч вимогам ст. 43 КЗпП України не є обґрунтованим.
Зазначила, що відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП у разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 147,147-1, 148,149, п. 3 ст. 40, 43 КЗпП України, 07 березня 2013 року на ВП ш.«Партизанська» був виданий наказ № 144 к «Про звільнення» ОСОБА_1, із яким Позивач був ознайомлений під розпис.
Таким чином, вважає, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства та підстав для його поновлення на роботі на посаді майстра гірничого дільниці РВ-2 немає, а отже і підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вбачається.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що працює заступником директора з виробництва. За час роботи були претензії до ОСОБА_1 Працюючи проявляв недбалість, часто не міг його знайти, часто не виконував свої обов'язки. Зазначив, що гірничій майстер має право змінювати наряд тільки з повідомлення диспетчера з проведенням додаткового інструктажу. До того місця звідки нібито позивач дзвонив диспетчеру, є ще чотири телефони з яких він міг подзвонити. Зазначив, що передавши наряд повинен був піти до підлеглих та контролювати їх роботу. Гірничий майстер повинен виїжджати з робочого місця останнім.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази по справі вважає, що вимога позивача про поновлення на роботі, виплату заробітної платні за час вимушеного прогулу з 09 березня 2013 року по день винесення рішення задоволенню не підлягає, оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 був винесений обґрунтовано та за обставин, які мали місце.
ОСОБА_1 Наказом ВП Ш. «Партизанська» № 588К від 09.10.2009 року був прийнятий майстром гірничим підземним з повним робочим днем під землею з посадовим окладом 1795 грн. (таб. № 1208) з 09.10.2009р. (а.с.58)
Згідно наказу №238 від 24 квітня 2012 року ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за недбале відношення до обов'язків та не дотримання посадової інструкції (п.2.16 р.2) та на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, у зв'язку з тим, що 23.04.2012 року в ІV зміну гірничій майстер ділянки РВД-2 ОСОБА_1 протягом зміни пробув на 18-м горизонті та жодного разу не відвідав сполучення конвеєрного уклону пл..h10 c 204 пром. Штреком, де працювали його люди, в 07:00 знаходився в камері очікування 18-го горизонту (а.с.100). Наявність порушення з боку ОСОБА_1 підтверджується наданими в судовому засіданні доказами, а саме доповідними в яких зазначено, що дійсно ОСОБА_1 протягом зміни не приходив до людей про що свідчить доповідна ГРП РВД-2 Мамонова А.А. (а.с.91), начальника РВД Літвінова В.А. (а.с.92), начальника зміни Перепечка В.А. (а.с.93), начальника ділянки РВД Прокудіна А.В. (а.с.95). Суд приймає зазначені докази неналежного виконання позивачем своїх службових обов'язків як належні та допустимі, а тому наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтований та законний. Жодних доказів неправомірності дій відповідача при винесені зазначеного наказу позивачем не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.
Посилання позивача про те, що його не ознайомлювали з зазначеним наказом є такими, що не відповідають матеріалам справи, оскільки в наказі №238 від 24.04.2012 року є підпис ОСОБА_1 про те, що він не згодний з зазначеним наказом. Але у встановлений законом строк він його не оскаржував, жодних пояснень щодо неправомірності дій відповідача при винесенні наказу не надав, тому суд вважає, що Наказ №238 від 24.04.2012 року є правомірним та винесеним на підставі обставин, які мали місце.
Згідно наказу №451 від 28 серпня 2012 року ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за недбале відношення до обов'язків та не дотримання посадової інструкції та на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, у зв'язку з тим, що 17.08.2012 року в І зміну гірничому майстру ділянки РВД-2 ОСОБА_1 та ланці кріпильників був виданий наряд на перекріплення та бетононировку головного ствола пл.. h10, при відвідуванні в.о. начальника дільниці Буйновським Є.М. та головним інженером Висоцьким В.В. був виявлений факт відсутності гірничого майстра ОСОБА_1 на робочому місці (в 10:00) (а.с.101). Наявність зазначеного порушення з боку ОСОБА_1 підтверджується наданими в судовому засіданні доказами, а саме доповідними в яких зазначено, що дійсно ОСОБА_1 протягом зміни не приходив до людей про що свідчить доповідна ланкового І зміни Чередниченка С.С. (а.с.96), ГРП ділянки РВД-2 Вороніна М.В. (а.с.97), начальника РВД-2 Буйновського Є.М.(а.с.99). Зазначені доповідні в судовому засіданні позивачем не оспорювалися, тому суд приймає зазначені докази неналежного виконання позивачем своїх службових обов'язків як належні та допустимі, а тому наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтований та законний. Жодних доказів неправомірності дій відповідача при винесені зазначеного наказу позивачем не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.
Посилання позивача про те, що його не ознайомлювали з зазначеним наказом є такими, що не відповідають матеріалам справи, оскільки в наказі №451 від 28.08.2012 року є підпис ОСОБА_1 про те, що він не згодний з зазначеним наказом. Але у встановлений законом строк він його не оскаржував, жодних пояснень щодо неправомірності дій відповідача при винесенні наказу не надав, тому суд вважає, що Наказ №238 від 24.04.2012 року є правомірним та винесеним на підставі обставин, які мали місце.
У відповідності до положень ст.ст.10,11,58,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у розгляді справи, а кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 зазначеного Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_1 не надано жодних доказів передбачених процесуальним законодавством, які б мали значення для визнання дій відповідача незаконними, при обставинах зазначених в позовній заяві, тому вбачається, що надані відповідачем докази правомірності своїх дій, в їх сукупності, в передбаченому законом порядку та доводять правомірність дій відповідача щодо винесення наказу №114К від 07.03.2013 року.
ОСОБА_1 не зазначено жодних обставин та не надано жодних підтверджень відсутності обставин зазначених в наказах про притягнення його до дисциплінарної відповідальності окрім його особистих доповідних (а.с.94, 98) в яких поважних причин порушення ним посадових обов'язків не зазначено. При цьому посилання позивача на відсутність на шахті належним чином затверджених Правил внутрішнього трудового розпорядку є бездоказовими. Ці твердження не можуть слугувати обґрунтовуванням поважності причин неналежного виконання обов'язків ОСОБА_1
Тому враховуючи зазначене, суд вважає, що накази №238 від 24.04.2012 року та №451 від 28.08.2012 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення є таким, що відповідає діючому законодавству, оскільки сукупністю зібраних в судовому засіданні доказів підтверджується, що обставини скоєних ОСОБА_1 проступків, які мали місце і відповідають дійсності, своїми діями позивач дійсно порушив покладені на нього, як гірничого майстра обов'язки, у зв'язку з чим на нього було накладене дисциплінарне стягнення в передбаченому законом порядку та з урахуванням всіх обставин скоєного проступку та особи ОСОБА_1 не порушуючи його права. А враховуючи, що зазначені накази не оспорювалися позивачем, та в межах зазначеного позову не заявлено вимоги про визнання їх недійсними, тому суд приймає вищевказані накази як належний доказ систематичного порушення ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 працював гірничим майстром ВП Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит» (а.с.59-60), на посаду був прийнятий згідно наказу ВП Ш. «Партизанська» ДП «Антрацит» №588К від 09.10.2009 року (а.с.58). Відповідно до наказу №144К від 07 березня 2013 року "Про звільнення" ОСОБА_1 звільнено з посади майстра гірничого дільниці РВУ-2 з 07.03.2013 року за те, що у другу зміну знаходився на посадочній площадці 18 східного відкатувального штреку, залишив без контролю виконання робіт гірниками ділянки РВУ-2 на 205 пром. штреку, порушивши п.2.16 посадової інструкції майстра гірничого РВУ-2 (а.с.60 з/в).
Згідно п.22 постанови Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Посадовою інструкцією майстра гірничого РВД-2 ВП «Ш. «Партизанська» ДП «Антрацит» передбачені обов'язки майстра гірничого та відповідальність за їх невиконання (а.с.87-90). Зазначеною інструкцією позивач був ознайомлений 14.01.2012 року про що свідчить його особистий підпис (а.с.90).
Згідно ст.. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Посадова інструкція Ї це документ, який регламентує організаційно-правовий статус працівників і визначає їх конкретні завдання та обов'язки, права, повноваження, відповідальність, знання та кваліфікацію, які необхідні для забезпечення ефективної роботи працівників.
Враховуючи, що посадовою інструкцією передбачені обов'язки позивача як гірничого майстра, тому посадова інструкція є документом, який обов'язковий для виконання ОСОБА_1 та за невиконання обов'язків передбачених посадовою інструкцією працівник несе відповідальність згідно трудового законодавства, тому суд вважає, що твердження позивача та його представника про те, що посадова інструкція не обов'язкова для виконання є безпідставними та такими, що не відповідають нормам трудового законодавства.
Так ОСОБА_1, як зазначено в наказі "Про звільнення" від 07 березня 2013 року порушив обов'язки покладені на нього Посадовою інструкцією майстра гірничого РВУ-2, що виявилося, як встановлено в судовому засіданні, у тому, що ОСОБА_1 09.02.2013 року у другу зміну і знаходився на посадочній площадці 18 східного відкатувального штреку, залишив без контролю виконання робіт гірниками ділянки РВД-2 на 205 пром. штреку (а.с.60 з/в), що також підтверджується доповідними Каланширського Д.С. (а.с.102) Редько І.Г. (а.с.103). Жодних доказів відсутності зазначених обставин позивачем не надано, клопотань щодо їх витребування не заявлено, тому суд вважає, що в діях ОСОБА_1 дійсно вбачається порушення покладених на нього обов'язків, що підтверджено сукупністю досліджених в судовому засідання доказів.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово були порушені норми Посадовою інструкцією майстра гірничого РВУ-2 в частині виконання покладених на нього обов'язків майстра гірничого РВД-2, та в судовому засіданні з'ясовані обставини при яких саме було здійснене порушення зазначених норм. Зазначені обставини в повному обсязі підтверджуються наданими в судовому засіданні доказами та показами свідка, який підтвердив, що дійсно з боку позивача мало місце порушення покладених на нього обов'язків. . Підстав не приймати показання свідка в судовому засіданні в якості доказів по справі суд не має, оскільки він попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від їх надання, а також свідчив під присягою. Позивачем, в свою чергу, не надано жодних доказів, що обставини порушення з його боку обов'язків майстра гірничого, на які посилається відповідач в наказі про його звільнення та в запереченні до позову, відсутні або викладені в формі, яка не відповідає дійсності.
Відповідно до ст.. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.
Наказ від 07 березня 2013 року №144К "Про звільнення" виданий та підписаний в.о. директора ВП «Шахта «Партизанська» (а.с.60 з/в).
Згідно п.2.13 Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників, інженерно-технічних робітників та службовців ВП «Шахта «Партизанська» припинення трудового договору оформлюється наказом керівника підприємства (а.с.76-88).
Згідно ст.. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Так наказ №144К про звільнення ОСОБА_1 винесений у встановлений зазначеною статтею строк, оскільки наказ винесений 07 березня 2013 року за проступок, який був виявлений 09 лютого 2013 року.
Відповідно до ст.. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Як встановлено в судовому засіданні, після накладання стягнення на ОСОБА_1, жодних пояснень щодо дисциплінарного стягнення він не надавав. При обранні дисциплінарного стягнення, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, було враховано, що ОСОБА_1 неодноразово порушував покладені на нього обов'язки, притягувався до дисциплінарної відповідальності в зв'язку з чим на нього двічі було накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани протягом року, від надання будь-яких пояснень з приводу проступків відмовився.
Тому, суд вважає, що при застосуванні дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 були дотриманні положення статей 147-1, 148 та149 КЗпП України, та враховані всі обставини скоєного позивачем правопорушення, які, як встановлено в судовому засіданні мали місце неодноразово, тобто були систематичними, та відповідають дійсності..
Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Судом приймається як докази застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення накази №238 від 24 квітня 2012 року та №451 від 28 серпня 2012 року згідно яких ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення посадових обов'язків гірничого майстра РВД-2 та на нього двічі були накладені дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за відсутність позивача на робочому місці з людьми, оскільки вимоги щодо визнання їх незаконними не заявлено, а судом зазначені накази визнані як належні, допустимі та законні письмові докази.
Відповідно до ч.1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана;2) звільнення. Тобто заходи дисциплінарного стягнення в вигляді догани застосовані до ОСОБА_1 встановлені чинним законодавством.
Згідно ст. 151 КЗпП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються
ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності 24 квітня 2012 року та 28 серпня 2012 року, згідно наказу від 07 березня 2013 року він був звільнений, тобто з моменту накладання дисциплінарних стягнень у вигляді догани пройшло менш ніж рік, а відомостей щодо дострокового зняття дисциплінарного стягнення сторонами не надано.
Посилання позивача на те, що на подання відповідача про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 отримав відмову, тому наказ винесений незаконно суд вважає таким, що не відповідає нормам діючого трудового законодавства з наступних підстав.
Поданням від 20.02.2013 року в.о. директора ВП «Шахта «Партизанська» звернувся до голови ППО незалежної профспілки гірників України про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 (а.с.64) на що 05.03.2013 року головою ППО НПГУ було відмовлено в наданні згоди на звільнення позивача (а.с.64 з/в).
Трудовий договір укладений з ОСОБА_1 був розірваний з ініціативи роботодавця на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, а саме за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Статтею 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.
Враховуючи, що профспілка не дала свою згоду на звільнення позивача, але юридичного обґрунтування незаконності дій відповідача не зазначила в своїй відповіді, яка має форму листа з якого не вбачається участь у засіданні профспілкового органу більше половини його членів, що ставить під сумнів юридичне значення зазначеного листа про відмову на звільнення позивача, а оскільки трудове законодавство надає право роботодавцю на звільнення працівника навіть при наявності відмови профспілкового органу при її необґрунтованості, тому суд вважає, що відмова профспілкового органу на звільнення позивача не є перешкодою для винесення наказу на звільнення ОСОБА_1 з вищезазначених підстав, оскільки з його боку дійсно вбачається неодноразове систематичне порушення своїх обов'язків.
Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд вважає, що позивачем не було надано доказів зазначених в позові обставин, тому в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Стаття 60 ЦК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд доходить висновку, що позивач не довів зазначених в позові обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
На підставі вищевикладеного, враховуючи надані сторонами докази, суд вважає, що дії відповідача щодо звільнення позивача на підставі п.3ч.1 ст. 40 КЗпП України є такими, що відповідають обставинам скоєння останнім проступків, які дійсно мали місце, особи позивача та нормам діючого законодавства, яке встановлює порядок накладання дисциплінарних стягнень та звільнення працівників, оскільки винесений наказ за своїм змістом відповідає вимогам законодавства про працю, враховуючи що позивачем не надано доказів, які б спростували наявність скоєння ним проступку та доказів того, що відповідачем накладено на нього стягнення з порушенням його прав, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі гірничого майстра підземного ділянки РВД-2 задоволенню не підлягають, тому вимоги про стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню, оскільки дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 є правомірними.
Тому в задоволенні позовних вимог позивача суд вважає за необхідне відмовити в повному обсязі.
На підставі ст.92 Конституції України, ст.ст.40, 139, 147-1, 148, 149, 151 КЗпП України, ст.. 1167 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 209, 213, 215, 216, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Антрацит» в особі ВП «Ш. «Партизанська» ДП «Антрацит» про поновлення на роботі за час вимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю..
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з моменту його проголошення.
Особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення надруковано у нарадчій кімнаті.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду В. О. Афанасьєв