ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2014 року Справа № 1658/14/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
Головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2013 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності,-
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №127/2471 від 08.11.2013 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 08.11.2013 року, на підставі протоколу від 30.10.2013 року, припису від 30.10.2013 року та акту перевірки від 21.10.2013 року, відповідачем винесено постанову про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 424390,00 грн. за п.5 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" - виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об'єктах IV категорії складності. Позивач не погоджується з даною постановою, вважає її безпідставною, посилаючись на те, що визначені у протоколі від 30.10.2013 року обставини та порушення не відповідають дійсності, оскільки приміщення по АДРЕСА_1, відносно якого проводилась перевірка, - не належить йому на праві приватної власності, вказане приміщення не потребує введення в експлуатацію, оскільки було введене попереднім власником, при цьому, позивач не проводив у ньому жодних будівельних робіт (реконструкції).
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2013 року позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №127/2471 від 08.11.2013 року.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вказаний будинок у встановленому законом порядку не внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а тому він не є об'єктом культурної спадщини. Обставини того, що приміщення, реконструкція якого проведена позивачем, відноситься до об'єктів IV категорії складності - не підтвердились в судовому засіданні. Суд першої інстанції прийшов також до висновку про те, що відповідач, відносячи об'єкт будівництва до ІV категорії складності, діяв з перевищенням наданих йому повноважень, а реконструкція об'єкту, який не відноситься до IV категорії складності не вимагає отримання дозволу на початок будівельних робіт. Окрім того, відповідачем не доведено факту самочинного будівництва (реконструкції) приміщення позивачем по АДРЕСА_1
Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, яка покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог, просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Як на доводи апеляційної скарги покликається на те, що матеріалами справи підтверджено відсутність права позивача на виконання будівельних робіт, однак позивачем роботи з реконструкції нежитлових приміщень під заклад громадського харчування були проведені, що підтверджується матеріалами перевірки та письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_1
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено те, що згідно з сертифікатом відповідності №ТП000521 від 09.02.2011 року підвальне нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 після його реконструкції - прийняте в експлуатацію гр.ОСОБА_2 як приміщення магазину промислових товарів.
Згідно з договором оренди №1 від 04.04.2013 року вищезазначене приміщення було передане в оренду ФОП ОСОБА_3
07.06.2013 року між ФОП ОСОБА_3 та позивачем у даній справі, ОСОБА_1, укладено договір суборенди вказаного приміщення.
Згідно з п.3.2 Договору суборенди від 07.06.2013 року - приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання та передачі орендарю ключів від приміщення.
21.10.2013 року інспекцією ДАБК в Тернопільській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складено відповідний акт від 21.10.2013 року.
За результатами перевірки встановлено те, що ОСОБА_2 провів реконструкцію власних нежитлових приміщень під магазин промислових товарів за адресою по АДРЕСА_1 Дане приміщення ОСОБА_2 згідно з договором №1 від 04.04.2013 року передав в оренду ФОП ОСОБА_3, яка заключила договір суборенди від 07.06.2013 року з ОСОБА_1 Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 провів реконструкцію даного приміщення, а саме: змінив його цільове призначення.
Згідно з сертифікатом відповідності - це магазин промислових товарів, а фактично заклад громадського харчування, в якому встановлено харчове спецобладнання, внесені зміни у фасад будинку, чим порушено охоронний договір на пам'ятці культурної спадщини житлово-торгового будинку.
30.10.2013 року інспекцією ДАБК в Тернопільській області складено припис "Про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил", в якому зазначено, що перевіркою встановлено, що дане приміщення ОСОБА_4 згідно з договором №1 від 04.04.2013 року передав в оренду ФОП ОСОБА_3 яка заключила договір суборенди від 07.06.2013 року з ОСОБА_1 Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в період серпень-вересень 2013 року провів реконструкцію підвального нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 із приміщень магазину промислових товарів під заклад громадського харчування без дозволу на виконання будівельних робіт. Також встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 експлуатується реконструйоване приміщення під заклад громадського харчування без прийняття об'єкта в експлуатацію.
Згідно з приписом інспекції ДАБК в Тернопільській області від 30.10.2013 року позивачу поставлено вимогу про зупинення експлуатації закладу громадського харчування по АДРЕСА_1 та приведення даного приміщення у відповідність до попереднього стану.
30.10.2013 року було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності за порушення, передбачене абзацом 2 пункту 5 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" - виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об'єктах IV категорії складності та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
08.11.2013 року розглянуто вчинені ФОП ОСОБА_5 справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено постанову про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 424 390,00 грн.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, то передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державною архітектурно-будівельний контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 передбачено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.
Отже, інспекція здійснює заходи, спрямовані на дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який належить до IV і V категорії складності та заходи, спрямовані на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при будівництві об'єктів усіх категорій складності.
Згідно з ч.1 ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.
Згідно із положеннями ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - замовник має право виконувати будівельні роботи після: реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Відповідно до пункту 5 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 до IV категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини місцевого значення.
Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Пунктом 3 розділу X Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами у справі житловий будинок по АДРЕСА_1 значиться як пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № НОМЕР_1).
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (не включення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.
Оскільки житловий будинок по АДРЕСА_1 внесений до Переліку пам'ятників містобудування та архітектури місцевого значення (охоронний №1999М) та є пам'яткою відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про те, що Інспекція ДАБК у Тернопільській області неправомірно вимагала надання дозволу на початок будівельних робіт.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до п.3 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557, категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.
Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.
03.03.2012 року наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №98 затверджено ДБН Б.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", що набрали чинності з 01.07.2012 року.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до додатку «М» ДБН Б.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" вказаний вище об»єкт відноситься до IV категорії складності будівництва.
На переконання колегії суддів, матеріалами перевірки підтверджується те, що ФОП ОСОБА_5 користувався приміщеннями по АДРЕСА_1 на підставі укладеного договору суборенди, позивачу було відомо про характер робіт, що виконані на об'єкті реконструкції.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що у поясненнях від 30.10.2013 року ФОП ОСОБА_5 вказав, що обладнання у приміщенні є тимчасовим, оскільки воно випробовується. Вказані пояснення позивача свідчать про те, що йому було відомо про характер виконаних робіт та встановлене у процесі реконструкції обладнання.
У відповідності до пункту 3.10 Державних будівельних норм «Склад та зміст проектної документації на будівництво» ДБН А.2.2-3-2012, затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 03.03.2012 року № 98, реконструкція - це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об»єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо).
Колегія суддів вважає, що відповідачем доведено той факт, що позивачем змінено основні техніко-економічні показники об'єкта, а саме функціональне призначення приміщення після введення його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку (реконструйовані під заклад громадського харчування приміщення прийняті в експлуатацію як магазин у 2011 році). Відтак, термін реконструкція передбачає собою зміну функціонального призначення раніше введених в експлуатацію приміщень та не передбачає необхідності проведення будівельних робіт із втручання в несучі конструкції об'єкта містобудування.
Відповідно до абз. 2 п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об»єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об'єктах IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат.
Ухвалюючи постанову у справі, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про правомірність прийняття Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №127/2471 від 08.11.2013 року.
Отже, при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи.
В силу п.3 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст.195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови, якою в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2013 року у справі № 819/2725/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
суддя Я.С. Попко
суддя Р.П. Сеник