28 грудня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

           ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ будинку №АДРЕСА_1 Вишгородського району Київської області.

Рішенням  Вишгородського  районного  суду Київської області від 19.04.2006 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.07.2006 р.,  позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. і його представник просять скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судами обставин справи, невірну оцінку зібраних доказів, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ОСОБА_1. вказує на те, що судові рішення, на її думку, є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що сторони є співвласниками будинку № АДРЕСА_1 Вишгородського району Київської області і кожному з них на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить по ½ частині цього будинку.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з урахуванням фактичних обставин справи, виходив з того, що сторони не досягли згоди щодо варіанту поділу спірного будинку, його поділ технічно можливий з незначним відступом від належних сторонам часток у праві власності, а тому дійшов висновку про поділ будинку відповідно до одного з варіантів, запропонованих у висновку будівельно-технічної експертизи.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від                      19 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :