У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          12 січня 2007 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Уховецької загальноосвітньої школи та відділу освіти Ковельської райдержадміністрації про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

              У жовтні 2003 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що неправомірними діями та бездіяльністю відповідачів порушуються права її сина.

             Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 1 липня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від           29 вересня 2004  року, позов  задоволено частково, постановлено визнати дії ОСОБА_4. по недопущенню сина позивачки ОСОБА_2 до уроків трудового навчання 19 вересня 2003 року та посилання його за письмовим дозволом батьків про їх згоду на участь сина в практичних заняттях неправомірними, зобов”язати його допускати названого учня до проведення практичних занять на уроках трудового навчання без згоди його батьків. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

            У касаційній скарзі ОСОБА_1.  просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_1  відхилити, рішення Ковельського міськрайонного суду від 1 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від  29 вересня 2004   року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                                Ю.Л.Сенін

                                                                                                                В.М.Шабунін