ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

УХВАЛА

"29" травня 2014 р.Справа № 5023/5722/11 вх. № 5722/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кононової О.В.

при секретарі судового засідання Юрченко О.А.

За участю:

кредитора ПАТ "Райффайзен банк Аваль" - Бідоленко Є.І., дов. № 423 від 10.10.2012р.

ліквідатора - Шапілов С.А., свідоцтво № НОМЕР_3 від 01.03.2013 р.

розглянувши заяву ПАТ "Райффайзен банк Аваль" (вх. № 10456 від 20.03.2014р.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника та аукціону з продажу майна з урахуванням уточнень (вх. № 13596 від 22.04.2014 р.)

По справі за заявою ФОП ОСОБА_4, м. Харків

до ФОП ОСОБА_4, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2011 р. визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності виконкомом Харківської міської ради 25.10.2001 р. за адресою: 61003, АДРЕСА_1 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Самойленко Ольгу Миколаївну (ліцензія серія НОМЕР_4 від 12.08.2011 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2), яку зобов'язано в строк до 24.11.2012 року виконати ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2012 р. усунено арбітражного керуючого Самойленко О.М. від виконання обов`язків ліквідатора ФОП ОСОБА_4 Призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Шапілова С.А.

20.03.2014р. до суду надійшла заява ПАТ "Райффайзен банк Аваль" (вх.№ 10456/11 від 20.03.2013 р.), в якій банк просив суд витребувати у Товарної біржі "Всеукраїнський Торгівельний Центр": договір на проведення торгів укладений між Товарною біржею та ліквідатором ФОП ОСОБА_4 Самойленко О.М., правила проведення торгів на Товарній біржі "Всеукраїнський Торгівельний Центр", протокол №4 проведення аукціону від 23.12.2011 року з продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №11, III, 1-13, 15-19, в літ. "А-3", загальною площею 224,7 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4, підписаний ліцитатором Товарної біржі "Всеукраїнський Торгівельний Центр" Шульгою І.В., затверджений продавцем та президентом Товарної біржі "Всеукраїнський Торгівельний Центр" ОСОБА_7.; витребувати у арбітражного керуючого Самойленко О.М.: звіт з оцінки майна банкрута ФОП ОСОБА_4, а саме нежитлових приміщень 1-го поверху №11, III, 1-13, 15-19, в літ. "А-3", загальною площею 224,7 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4; визнати недійсним аукціон з продажу майна, а саме нежитлових приміщень 1-го поверху №11, III, 1-13, 15-19, в літ. "А-3", загальною площею 224,7 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4, проведений Товарної біржею "Всеукраїнський Торгівельний Центр" 23 грудня 2011 року в рамках процедури ліквідації ФОП ОСОБА_4; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15 лютого 2012 року укладений між ліквідатором боржника Самойленко О.М. та ОСОБА_8, з продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №11, III, 1-13, 15-19, в літ. "А-3", загальною площею 224,7 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі правочинів за №91; застосувати правові наслідки недійсності правочину та повернути нежитлові приміщення 1-го поверху №11, III, 1-13, 15-19, в літ. "А-3", загальною площею 224,7 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4, до ліквідаційної маси боржника; стягнути з арбітражного керуючого Самойленко О.М. витрати понесені заявником по сплаті судового збору у сумі 1147,00 грн. на користь ХОД "Райффайзен Банк Аваль".

Представник ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в судовому засіданні 22.04.2014р. надав уточнення до заяви (вх. № 13596 від 22.04.2014р.), в яких просить суд визнати недійсним аукціон з продажу майна банкрута ФО-П ОСОБА_4, а саме нежитлових приміщень 1-го поверху №11, III, 1-13, 15-19 в літері «А-3» загальною площею 224,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, проведений в рамках процедури ліквідації боржника; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9, на підставі якого перейшло право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №11, III, 1-13, 15-19 в літері «А-3» загальною площею 224,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, від ОСОБА_4 до покупця ОСОБА_8, який було укладено в процедурі ліквідації ФО-П ОСОБА_4 та застосувати правові наслідки недійсності правочину та повернути нежитлові приміщення 1-го поверху №11, III, 1-13, 15-19 в літері «А-3» загальною площею 224,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, до ліквідаційної маси боржника шляхом визнання права власності на них за банкрутом.

Ухвалою суду від 22.04.2014 р. було відкладено розгляд заяви ПАТ "Райффайзен банк Аваль" (вх.№ 10456/11 від 20.03.2013 р.) про визнання недійсними аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15 лютого 2012 року з урахуванням уточнень (вх. № 13596 від 22.04.2014р.) на "28" травня 2014 р., зобов'язано ліквідатора надати суду відзив на заяву ПАТ "Райффайзен банк Аваль" з урахуванням наданих уточнень.

28.05.2014 р. до канцелярії суду від арбітражного керуючого Шапілова С.А. надійшов відзив на заяву ПАТ "Райффайзен банк Аваль", в якому ліквідатор зазначив про відсутність правових підстав та заперечував проти задоволення заяви.

В судовому засіданні 28.05.2014 р. було оголошено перерву до 29.05.2014 р.

Представник кредитора в судовому засіданні наполягав на задоволенні заяви банку та просив визнати недійсним аукціон з продажу майна банкрута ФО-П ОСОБА_4 та визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Ліквідатор в судовому засіданні заперечував проти задоволенні заяви банку, просив суд відмовити в її задоволенні.

Арбітражний керуючий Самойленко О.М. та покупець ОСОБА_8 в призначене судове засідання не з`явились, своїм правом на подання відзиву на заяву Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" не скористалися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути заяву ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним аукціону, договору купівлі - продажу та застосування наслідків недійсності правочину за відсутністю представника кредиторів та представників інших учасників справи про банкрутство за наявними у справі документами, як передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника кредитора та ліквідатора, дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2011 р. визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності виконкомом Харківської міської ради 25.10.2001 р. за адресою: 61003, АДРЕСА_1 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Самойленко Ольгу Миколаївну, яку зобов'язано в строк до 24.11.2012 року виконати ліквідаційну процедуру.

Враховуючи особливості процедури банкрутства, визначені нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про визнання недійсними укладених боржником угод, з підстав визначених, зокрема нормами ст. ст. 17, 23, 25 вище зазначеним законом про банкрутство, а також з підстав, передбачених нормами цивільного законодавства. Відповідна позиція з цього питання відображена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній на момент порушення провадження у справі, - провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Згідно ч.7 ст. 48 Закону України розділу VI "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно ч.4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 7 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що продажу підлягає все майно громадянина-підприємця - банкрута, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.47 розділу VI Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"- правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом.

Згідно частини 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції станом на момент винесення постанови) у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Згідно ч.1 ст.26 названого Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Проте, відповідно до абз. 2 ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця задовольняються у третю чергу.

Так, на виконання постанови господарського суду Харківської області від 22.11.2011 р. ліквідатором фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в офіційному друкованому органі - газеті "Голос України" від 16 грудня 2011 року № 238(5238) опубліковано відомості про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором боржника проведено інвентаризацію майнових активів банкрута. Відповідно до Відомості результатів інвентаризації банкрут володів: нежитловими приміщеннями 1-го поверху №11, III, 1-13. 15-19, в літ. «А-3», загальною площею 224,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_4 - на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченому 30.03.2008 р. ОСОБА_10, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим №2136, зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 7760023, номер запису 1997 в книзі 1.

Вищезазначене майно було включено до ліквідаційної маси.

Вказана нежитлова будівля належала іпотекодавцю (банкруту) на праві власності та була предметом іпотеки за договором іпотеки № 07-01-56/1-08 від 13.03.2008 р., який укладено між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та громадянином України ОСОБА_4 в забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 010-2/07-01-0754-08 від 26.09.2008р.

Після проведення інвентаризації майна, ліквідатором у відповідності до ст. 29 Закону про банкрутство була проведена оцінка виявленого ліквідатором майна банкрута. Згідно з Договором № 22/11/11/02 про проведення оцінки майна, який 22.11.2011 р. було укладено між арбітражним керуючим Самойленко О.М. та суб'єктом оціночної діяльності ПП «Агентство оцінки майна та землі» (сертифікат №9400/10 суб'єкта оціночної діяльності ФДМ України від 12.08.2010 р.) та Акта виконаних робіт з оцінки від 22.11.2011 р., було проведено оцінку вартості нерухомого майна банкрута та складено висновок про вартість майна, відповідно до якого станом на 22.11.2011 р. вартість нерухомого майна - нежитлових приміщень 1-го поверху № II, III, 1-13, 15-19, в літ. «А-3», загальною площею 224,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_4, складає 397200,00 грн.

22.11.2011 р. між ліквідатором та Товарною біржею «Всеукраїнський торгівельний центр» було укладено Угоду № б/н на організацію та проведення аукціону.

В Біржовому віснику "Правопорядок" № 35 від 23.11.2011 р. було надруковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута.

Відповідно до Протоколу № 4 проведення аукціону від 23.12.2011 р., в аукціоні приймали участь ОСОБА_8 та ОСОБА_11. Переможцем аукціону став ОСОБА_8 (паспорт МК 387455, виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 14.01.1997 р., адреса: АДРЕСА_3. Лот №1 - нежитлові приміщення 1-го поверху №11, III, 1-13, 15-19, в літ. «А-3», загальною площею 224,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_4, був проданий за 397200,00 грн.

Отже, при організації та проведенні аукціону з продажу нерухомого майна банкрута були дотримані вимоги Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

15 лютого 2012 року між ліквідатором та переможцем аукціону - ОСОБА_8 було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за №91.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам викладеним у заяві кредитора про визнання недійсним аукціону, договору купівлі - продажу та застосування наслідків недійсності правочину, суд дійшов висновку, що вимоги викладені у даній заяві є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" врегульовує, зокрема, питання правовідносин, що виникають під час продажу майна боржника під час провадження по справі про банкрутство, а також підстави для визнання угод, укладених боржником, недійсними.

При цьому, слід зазначити, що у межах справи про банкрутство господарський суд визнає недійсними угоди на спеціальних підставах, які встановлені частиною 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", або на підставах, передбачених цивільним законодавством, але лише ті угоди, які укладені між боржником та іншими особами при реалізації процедур розпорядження майном, санації боржника чи його ліквідації.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 7. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон) після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Оскільки процедура банкрутства здійснюється на підставі ст.ст. 47-49 Закону та за відсутності відповідних клопотань кредиторів, комітет кредиторів банкрута не формувався.

Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Відповідно до приписів ст. 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом публікується не пізніш як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації та повинна містити такі відомості: назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження; обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної; кількість та склад робочих місць; баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки; відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними; обсяги викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів, стан земельної ділянки, стан природоохоронного обладнання та споруд, сплату екологічних зборів та платежів (у разі їх наявності), інші екологічні відомості; початкову вартість продажу, умови продажу та експлуатації об'єкта; суму грошових коштів, що має вноситися покупцями, у розмірі 10 відсотків початкової вартості продажу об'єкта; назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі; час та місце особистого ознайомлення з об'єктом; час та місце проведення аукціону, конкурсу; адресу, номер телефону, час роботи служби по організації аукціону, конкурсу; іншу інформацію, яку визначає орган приватизації.

Посилання заявника про відсутність в матеріалах справи доказів того, що попереднім ліквідатором не було забезпечено через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, складу, умов та строків його придбання спростовуються матеріалами справи, а саме: оголошенням про проведення аукціону, що надруковано у Всеукраїнському інформаційному виданні "Правопорядок-біржовий вісник" Товарної біржі "Правопорядок" 23 листопада 2011 року № 35(72).

Щодо твердження заявника про те, що оголошення про проведення аукціону з продажу майна боржника повинні бути оприлюднені в офіційних друкованих виданнях "Голос України" та "Урядовий кур'єр", то суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема статтею 30 Закону, врегульовано питання оповіщення про продаж майна банкрута - через засоби масової інформації без конкретизації конкретного видання. Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", на який посилається заявник, в цьому разі застосовується за аналогією виключно щодо порядку проведення самого конкурсу (аукцiону), а не порядку оповіщення про продаж майна банкрута, в тому числі, визначення конкретних печатних видань, у яких розміщується оголошення.

Судом встановлено, що оцінка майна боржника проведена у порядку, встановленому Законом суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Агентство оцінки майна та землі" отже, правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами визначаються Законом України "Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні".

В ст. 9 зазначеного Закону закріплено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Законом України "Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні" та розроблені на його підставі нормативно-правові акти з питань оцінки майна не передбачають погодження оцінки майна, виконаної суб'єктом оціночної діяльності, із замовником оцінки чи іншою особою (окрім органів державної влади і місцевого самоврядування у визначених випадках).

Статтями 8, 32 вказаного Закону визначено підстави і порядок визнання недійсними результатів оцінки майна, їх скасування, а також відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності. Статтею 33 цього Закону передбачено, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Тобто ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за достовірність оцінки майна, виконаної оцінювачем. У зв'язку з чим, у разі незгоди ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з вартістю майна, визначеною оцінювачем, банк не позбавлений права пред'явити відповідні претензії саме оцінювачу.

Доводи заявника, про те, що попередній ліквідатор при визначенні початкової ціни продажу майна на аукціоні застосував найнижчу з наявних в матеріалах справи оцінок вартості майна є безпідставними, оскільки як вже було зазначено вище, оцінка майна боржника проведена у порядку, встановленому Законом суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Агентство оцінки майна та землі", ані заявник, ані ліквідатор не надав суду доказів її невідповідності вимогам чинного законодавства України або доказів наявності порушень, які допустив суб'єкт оціночної діяльності при визначенні ціни. Так само у заяві не наведено які саме вимоги закону порушив попередній ліквідатор застосовуючи ціну, визначену при оцінці майна боржника суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Агентство оцінки майна та землі", як початкову вартість майна.

Згідно з п. п. 2 п. 4.9 Ліцензійних умов, п. 3 ч. 1 ст. 25. ст. 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Також, для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

В своїй заяві заявник посилається на те, що оцінка, на підставі якої було реалізовано майно, в десять разів менше ніж договорна оцінка, визначена сторонами в договорі іпотеки як вартість майна, що визначена станом на момент укладення договору іпотеки та відповідно якої ринкова вартість спірного майна становила 3594820,00 грн.

Однак, вищевказана оцінка майна проводилась у 2008 році, за час що минув його вартість могла значно змінитися, а тому попереднім ліквідатором (арбітражним керуючим Самойленко О.М.) правомірно було замовлено проведення оцінки майна боржника станом на момент його продажу в листопаді 2011 року.

Оцінка майна, зроблена на замовлення ліквідатора за договором № 22/11/11/02 від 22.11.2011р, виконана ПП "Агентство оцінки майна та землі" не спростовується доводами кредитора щодо погодження сторонами в договорі вартості предмету іпотеки у розмірі 3594820,00 грн.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити що відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Проте ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" , як особа яка має заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, з вимогою про рецензування висновку про оцінку майна не зверталось.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи заявника про те, що реалізація майна банкрута здійснена за ціною, яка не відповідала дійсній ринковій вартості цього майна на момент продажу, чим завдано значних збитків кредитору та боржнику, оскільки дані обставини не підтверджені належними та допустими доказами.

Щодо доводів заявника про те, що договір купівлі-продажу від 15.02.2012р. не містить істотних умов, визначених статтею 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", а саме, обумовлений договором строк сплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 16 та статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 5) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 10 статті 30 Закону про банкрутство продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Отже, Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не є спеціальним при визначенні істотних умов договору купівлі-продажу майна банкрута та застосовується лише в частині порядку проведення аукціону.

Відповідно до положень частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, істотними умовами договору купівлі-продажу як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

З укладеного 15.02.2012р. між ліквідатором банкрута ФОП ОСОБА_4. - арбітражним керуючим Самойленко О.М.. (продавцем) та ОСОБА_8, (покупцем) договору купівлі-продажу квартири вбачається, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, а згідно із пунктами 2.1, 2.2 цього договору право продаж нежитлових приміщень вчинено за ціною 397200,00 грн., сплічуються покупцем згідно рахунку-фактури у строки, передбачені Протоколом № 4 проведення аукціону Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" від 23.11.2011 р. Отже, на момент підписання спірного договору сторони визначили умови щодо сплати грошових коштів за придбане майно та досягли згоди щодо істотних умов договору.

Доводи заявника про те, що договір укладений в порушення вимог статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" укладений через 54 дні з моменту проведення аукціону замість п'ятиденного терміну з дня затвердження результатів аукціону, що на думку заявника, також є підставою для визнання договору недійсним, не приймаються до уваги судом, оскільки як вже було зазначено, Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" не є спеціальним щодо порядку укладення договорів в ліквідаційній процедурі.

Твердження заявника, що несплата грошових коштів покупцем за спірним договором тягне за собою недійсність правочину, також не приймається судом до уваги, оскільки невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Також, на думку заявника, ліквідатором всупереч приписам ст.ст. 12, 17 Закону України "Про іпотеку" не було взято до уваги необхідність згоди іпотекодержателя на відчуження предмету іпотеки.

Суд вважає таке зауваження безпідставним, керуючись наступним. Відповідно до статті 9 Закону України "Про іпотеку" іптекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом, однак він не має права без згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону України "Про іпотеку").

Спірне майно, що було предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеними між боржником та банком, відчужене в процесі ліквідаційної процедури боржника.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях ліквідатора відсутні порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при здійсненні ліквідаційної процедури, оскільки аукціон щодо продажу майна банкрута здійснювався у відповідності з Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а доводи заявника - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим заява ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (вх. № 10456 від 20.03.2014р.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника та аукціону з продажу майна з урахуванням уточнень (вх. № 13596 від 22.04.2014 р.) не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3-1,22-32, 47-47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в задоволенні заяви (вх. № 10456 від 20.03.2014р.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника та аукціону з продажу майна з урахуванням уточнень (вх. № 13596 від 22.04.2014 р.).

Ухвалу направити ліквідатору, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Суддя Кононова О.В.