АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1475/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 30 Гудзюк І. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вишня Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВишня Н. В.

суддівЮвшин В. І. , Пономаренко В. В.

при секретаріБражнюк О.В.

з участю: відповідачки ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу позивача ОСОБА_8 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої малолітньою особою, -

в с т а н о в и л а :

09 січня 2014 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої малолітньою особою, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 03.10.2013 року, близько 18 години, в одній з кімнат квартири позивачки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, було розбито дзеркало, яке слугувало дверцятами шафи - купе для одежі і мало рельєфний візерунок на половині дзеркала. При падінні дверцята пошкодили стіну кімнати, на якій був приклеєний багет, що слугував декором.

Дзеркало випадково розбила трирічна малолітня дитина відповідачки ОСОБА_6 - ОСОБА_10, яка разом зі своєю мамою перебувала у позивачки в гостях, але якийсь час дитина була без догляду з боку матері.

ОСОБА_6 після цього не тільки не запропонувала позивачці відшкодувати матеріальну шкоду, а навіть не вибачилася за дії своєї дитини, чим морально травмувала її. Від усього, що сталося, у ОСОБА_8 тривалий час був важкий емоційний стан, що відзначилося на стосунках з чоловіком, оскільки вона на якийсь час втратила сон та душевну рівновагу.

Внаслідок знищення дзеркала-дверцят позивачка змушена була за власні кошти купити нові дверцята шафи-купе, внаслідок чого понесла матеріальні витрати у розмірі 773 грн., з врахуванням доставки до її місця проживання, що підтверджується товарним чеком. Окрім матеріальної шкоди ОСОБА_8 була нанесена і моральна шкода, яку вона визначила у 1000 грн.

Посилаючись на зазначене, позивачка просила суд стягнути із відповідачки вказану шкоду та судові витрати. Зобов'язати відповідачку здійснити за власний рахунок відновлювальний ремонт ушкодженої стіни.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2014 року в задоволені позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої малолітньою особою, відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на те, що рішення є незаконним, не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої малолітньою особою, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачкою не надано доказів, на підтвердження того, що саме малолітньою дочкою відповідачки знищено дзеркальні дверцята шафи-купе в належній їй квартирі, а ті докази, на які посилається позивачка, є лише припущеннями.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги позивачки ОСОБА_8, заподіяна їй матеріальна шкода є наслідком несумлінного здійснення відповідачкою виховання та нагляду за малолітньою (3-х річною) дитиною, що полягає у витратах, пов'язаних з придбанням дверей-дзеркала (а.с. 5).

Відповідно до ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) роз'яснив, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках - навчальні заклади.

При цьому слід мати на увазі, що батьки несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав; навчальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім у час знаходження його під їхнім наглядом.

Проте з наданих позивачкою суду доказів не можливо зробити висновок щодо наявності вини малолітньої дочки відповідача у заподіянні їй матеріальної шкоди в розмірі 773 грн.

Так, з відповіді заступника начальника Кременчуцького МВ - начальника Крюківського відділу міліції УМВС України в Полтавській області вбачається, що пошкодження дзеркала на дверцятах шафи мало місце в результаті гри дітей та дії останніх носили не навмисний характер. На час виїзду співробітників міліції ОСОБА_8 претензій не мала від написання заяви відмовилася (а.с. 12).

Тобто, в кімнаті, де знаходилися дверцята шафи з дзеркалом на них, 3 жовтня 2013 року близько 18 години перебували діти - трьохрічна дочка відповідачки та дочка позивачки такого ж віку. Позивачка і відповідачка знаходилися в іншій кімнаті і момент падіння та від чиїх дій і в результаті чого впали двері, ніхто не бачив.

Свідок ОСОБА_9, чоловік позивачки, пояснив в судовому засіданні, що приїхав додому на виклик дружини, безпосередньо очевидцем вищезазначеної події також не був.

Крім того, як пояснила сама відповідачка ОСОБА_6, зі слів позивачки (зараз же після падіння дверей) їй стало відомо, що двері шафи-купе тривалий час були несправними та потребували ремонту і могли в любий час впасти.

Не надано позивачкою і будь-якого висновку (в тому числі спеціаліста) щодо справності та можливої причини падіння дзеркальних дверей, розмір яких (зі слів відповідачки і не заперечується позивачкою) 2,2м х 0,8м і вага може становити біля 20 кг, та можливого їх зносу з моменту встановлення в січні місяці 2011 року.

Всі ці обставини позивачкою не спростовано.

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем не доведена наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями малолітньої дочки відповідача та заподіяній їй шкоді.

Аналізуючи встановлені у справі обставини та вимоги закону, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що матеріальну шкоду заподіяла саме малолітня дочка ОСОБА_6 та, що дана шкода є наслідком несумлінного здійснення або ухилення відповідачки від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

З наведених підстав не підлягає до задоволення і позов в частині про стягнення з відповідачки моральної шкоди.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої малолітньою особою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :