З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 2/257/1054/2014
257/2034/14-ц
21 травня 2014 року Київський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді Андрєєвої О.М.,
при секретарі - Хомутової Н.Г.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та усунення пререшкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування квартирою, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про вселення до квартири АДРЕСА_1 та усунення перешкод в користуванні цим жилим приміщенням, посилаючись на те, що позивач та відповідач є власниками зазначеної квартири по ? частини кожен на підставі договору міни від 5 лютого 1997. 21 червня 2007 року шлюб між сторонами було розірвано і з того часу відповідач чинить перешкоди у користуванні зазначеною квартирою, постійно змінює замки від вхідної двері, відмовляється передавати позивачу ключі від квартири, позивач був вимушений тимчасово переїхати на іншу квартиру. Крім того, позивач просив встановити порядок користування квартирою, просив виділити йому у користування ізольовану жилу кімнату площею 17,70 м кв., виділити у користування відповідачу ОСОБА_3 жилу кімнату площею 11,3 м кв. та жилу кімнату площею 11,6 м кв., у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду із позовом про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та встановлення порядку користування цією квартирою.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направив до суду заяву, в якій просив розглядати справи без його участі (а.с. 22, 30), в зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу без його участі на підставі наявних доказів.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позові. Пояснив, що позивач у спірній квартирі не проживає, оскількі не має доступу до житла, ключей від квартири в нього немає, він вимушений жити у іншому місці, тому звернувся до суду із позовом про вселення до квартири АДРЕСА_1 та усунення перешкод в користуванні квартирою та встановлення порядку користування цією квартирою.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с. 27), в зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу без її участі на підставі наявних доказів.
Враховуючи, що представник позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення.
Суд, заслухавши показання представника позивача, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що позивач та відповідач є власниками по ? частини квартири АДРЕСА_1 кожен, що підтверджується окрім показань представника позивача, копією договору міни від 5 лютого 1997 року (а.с. 8).
Суд встановив, що шлюб між сторонами розірваний, що крім показань представника позивача підтверджується копією рішення суду від 21 червня 2007 року (а.с.5).
Судом встановлено, що в теперішній час відповідач перешкоджає позивачу у користуванні спірним житлом, що крім змісту позовної заяви та показань представника позивача, підтверджується копією постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с.9).
Відповідно до ч. 1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин буде матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або узяти в оренду.
Відповідно до ч. 3 ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Частка жилої площі позивача в спірній квартирі складає 40,60 : 2 = 20,3 м кв., тому виділення позивачу у користування однієї ізольованої кімнати жилою площею 17,7 м кв. не зачіпає права іншого співвласника відповідача ОСОБА_3, а навпаки зменшує частку позивача на 2,6 м кв., але таке зменшення частки є незначним, їх частка складає не менше рівня середньої забезпеченності жилою площею в м. Донецьку, тому з урахуванням відносин між сторонами суд не знаходить підстав для відмови у позові.
Враховуючи стосунки, що склалися між сторонами, суд вважає, що запропонований позивачем варіант встановлення порядку користування квартирою є найбільш оптимальним, тому що такий варіант найбільш наближений до ідеальних часток сторін у власності та відповідає обставинам справи.
Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Під час розгляду справи судом були встановлені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам були роз'яснені їх права та обов'язки, а також положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та технічним записом судового засідання.
За таких обставин суд встановив, що позовні вимоги про вселення позивача ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1, усунення перешкод в користуванні зазначеною квартирою та встановлення порядку користування цією квартирою підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ч.ч.1, 3 ст.47 Конституції України, ст. 9, 150 ЖК України, чч. 2, 3 ст. 358 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 224, 225, 226 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення, усунення пререшкод в користуванні житловим приміщенням та встановлення порядку користування квартирою задовольнити.
ОСОБА_2 вселити до квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 зобов'язати не чинити ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати йому ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, закріпивши за позивачем ОСОБА_2 одну ізольовану кімнату площею 17,7 м кв., за відповідачем ОСОБА_3 дві ізольовані кімнати жилою площею 11,3 м кв. та 11,6 м кВ., залишивши службові приміщення: коридор, передню, кухню, ванну кімнату та туалет в спільному користуванні сторін.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Київського районного суду м. Донецька протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: