Справа № 22-ц-5062/ 2006 р. Головуючий 1 інстанції Лазюк С.В.
Категорія: про захист прав споживача Доповідач - Кругова С.С
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді - Кругової С.С., Суддів-Кіся П.В.,
Пилипчук Н.П., при секретарі - Соколовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.07.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до ТОВ «Укрпромбанк» в особі Харківської філії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, -Харківське обласне товариство захисту прав споживачів про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої наданням послуг неналежної якості, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь пені у розмірі 333 грн., матеріальної шкоди у розмірі 206 грн., моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., витрат на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 500 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.07.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Судом вирішено стягнути з ТОВ «Укрпромбанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 2, 46 грн., в іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.07.2006 року та ухвалити нове, яким стягнути з ТОВ «Укрпромбанк» на його користь пеню у розмірі 333 грн., матеріальну шкоду у розмірі 200 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., оплату правової допомоги адвоката у розмірі 500 грн. Позивач також просить постановити окрему ухвалу в порядку ст. 211 ЦПК України на адресу Національного Банку України.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на порушення та невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що договором банківського вкладу, укладеним між ним та ТОВ «Укрпромбанк», не було визначено вартість наданої йому фінансової послуги. Отже, пеня за прострочення виплати належних йому коштів повинна обраховуватися виходячи із загальної суми вкладу - 3 700 грн. Прострочення відповідачем склало 5 днів, а тому, розмір пені , на думку апелянта , повинний складати 555 грн. (З 700 грн. * 0, 03, * 5 днів).
Вважає посилання суду на положення п. 1.10. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» необгрунтованим, оскільки він є громадянином, тобто фізичною, а не юридичною особою, і застосовувати до нього положення Закону по
2
відношенню до юридичних осіб неможна, неможна вважати проценти, нараховані ТОВ «Украпромбанк» на суму депозитного вкладу, вартістю послуги і, виходячи саме з них, обраховувати розмір пені. Вартістю послуги є сума вкладу (депозиту), а не процентів, що нараховані банком за його користування.
Також позивач зазначає неврахування судом тієї обставини, що між ним та ОСОБА_2 12.07.2005 року було вчинено правочин про позику, за яким він отримав гроші у сумі 1 500 грн. строком на 30 днів до 11.08.2005 року, які через неналежне виконання банком умов договору не зміг виплатити своєму кредитору. Оскільки гроші ним були передані ОСОБА_2 лише 16.08.2005 року, йому довелося сплатити штраф за прострочення виконання цього зобов'язання у сумі 200 грн. Зауважує, що понесені ним матеріальні збитки у сумі 200 грн. сталися внаслідок порушення банком даного ним розпорядження про перерахування грошових коштів з його рахунку і повинні бути відшкодовані у повному обсязі.
Вказує на незаконність відхилення судом його клопотань про виклик до суду свідків.
Позивач не погоджується і з відмовою суду в задоволенні його вимог про стягнення коштів на оплату послуг адвоката та відшкодування моральної шкоди.
Звертає увагу суду, що йому як споживачу завдано моральну шкоду, яка полягає в суттєвих емоційних стражданнях, сильному головному болю, пов'язаному із невиконанням банком умов договору, порушення строку передачі грошей, неможливості користуватися грошима, нервувати з приводу надійності інших збережень в цьому банку. Крім того, посилається на виникнення конфлікту та погіршення його стосунків з ОСОБА_2 внаслідок невиконання банком умов договору.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню.
Постановлюючи рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 пені в сумі 2 грн.46 коп., суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено договір банківського рахунку і регулювання цих правовідносин крім норм цивільного законодавства, зокрема в частині відповідальності сторін по зобов'язанням повинно здійснюватися і у відповідності з положеннями Закону України „Про захист прав споживачів" від 12.05.91 p., а саме ч,5 ст.15 цього закону.
З таким висновком суду першої інстанції, судова колегія не погоджується з наступних підстав.
Згідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 14 березня 2005 року , укладено договір банківського рахунку .
Судовим розглядом встановлено і сторони не заперечували проти того, що відповідачем було порушено строки виконання грошових зобов'язань і несвоєчасно повернуто позивачу вклад.
Відповідно до ч.І, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
3
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно п.5 п.п.5.2. договору банківського рахунку укладеного між сторонами, за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Судова колегія вважає, що у данному випадку слід виходити з вимог договору, оскільки ч.5 ст. 15 Закону України „Про захист прав споживачів" передбачає нарахування пені виходячи з вартості послуг або загальної вартості заказу у разі ненадання виконавцем послуг, вартість яких сплачує споживач.
В данному випадку споживач не оплачував послуги банку, а навпаки розмістив на банківському рахунку грошові кошти, за користування якими банк сплачував на користь споживача відповідні відсотки.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Відповідачем був зроблений перерахунок раніше нарахованих процентів згідно п.4 п.п.4.2.-4.3. договору і на залишок вкладу згідно п.5 п.п.5.2. нараховано пеню. Належні за договором до виплати сума вкладу і пені були виплачені позивачу.
Таким чином, в задоволенні позову про стягнення пені в сумі 333 грн. слід відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Суд правильно дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 200 грн., моральної шкоди у розмірі 5 ООО грн. і оплати правової допомоги адвоката у розмірі 500 грн.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Позивач не довів суду, що ним було сплачено за послуги адвоката 500 грн. , оскільки платіжних документів, що підтверджують сплату позивачем чи отримання адвокатом 500 грн. суду надано не було.
Судовим розглядом встановлено, що позивач позичив у ОСОБА_2 12 липня 2005 року гроші в сумі 1500 грн. і зобов'язався їх повернути 12 серпня 2005 року. Згідно розписки ОСОБА_1 повернув ОСОБА_2 гроші 16 липня 2005 року, тобто до спливу встановленого терміну.
З огляду на це, підстав для стягнення матеріальної шкоди в сумі 200 грн. і моральної шкоди в сумі 5000 грн. судова колегія не вбачає.
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив докази по справі і дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 200 грн., моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. і оплати правової допомоги адвоката у розмірі 500 грн.
Апелянт будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
4
Керуючись ст. 303,304, 305,307,308,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.07.2006 року - змінити.
Скасувати рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1з ТОВ «Укрпромбанк» суми пені в розмірі 2,46 грн. і в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовити.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.