Справа № 22-ц- 5515 /2006р                                                            Головуючий 1 інстанції

Категорія - про усунення першкод в користуванні                        Гайдук Л.П.

Доповідач - Кісь П.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі: головуючого-судді Кіся П.В., суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П., при секретарі Соколовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє від імені ОСОБА_2,

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.07.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., який діє від імені ОСОБА_2, просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.07.2006 р. та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.07.2006 р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Судом ухвалено зобов'язати ОСОБА_2. не перешкоджати ОСОБА_3. користуватися сараєм №АДРЕСА_1 у м. Харкові, зобов'язати її звільнити вказане приміщення, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 1 500 грн. та на користь держави судовий збір 15, 50 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, представник відповідача вказує, що позивачем не доведено суду, що відповідачка неправомірно заволоділа якби-то належним його покійній матері ОСОБА_4. сараєм, самоуправно позбавила позивача можливості після смерті матері користуватися його стаціонарним телефоном, та у зв'язку з цими неправомірними діями позивачу були спричинені моральні страждання.

Зауважує, що відповідач ОСОБА_2. купила у позивача спірний сарай, а телефон перенесла в свою кімнату на прохання його покійної матері, позивач дозволив користування телефоном, за яким послуги вони сплачували порівну.

Вважає, що з відповіді начальника ЖЕУ - 23 від 15.08.2005 року вбачається наявність відомості про виплату відповідачкою позивачу за сарай 760 грн.

На думку апелянта, суд повинний був призначити за своєю ініціативою судово -почеркознавчу експертизу для встановлення автора підпису на цій відомості.

Звертає увагу, що жодних документів, які свідчать про право користування позивача та його матері спірним сараєм, не виявлено, особистий рахунок на сарай відсутній, договір на користування сараєм ніколи не укладався, документи відсутні.

Посилається на необґрунтоване неприйняття до уваги суду пояснень свідка ОСОБА_5.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з п.3 ч.І ст. 307 ЦПК України апеляційний суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має право змінити рішення.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява ОСОБА_3 складається з двох вимог: вимоги про припинення дії відповідача ОСОБА_2., якими вона порушувала його право користування сараєм, і вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про припинення дій ОСОБА_2., якими вона порушувала право ОСОБА_6. на користування сараєм,   постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і скасуванню чи зміні не підлягає.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості   щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Так, судом встановлено і сторонами не заперечується, що спірний сарай був наданий позивачу ОСОБА_3. та його матері ОСОБА_4. разом з квартирою № АДРЕСА_1 у м. Харкові, вказаним сараєм позивач та його померла матір користувалися з 1983 року. Правомірність такого користування відповідачкою не оспорювалася.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може бути ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2. не надано як доказів, на підставі яких вона має право користування спірним сараєм, так і доказів, якими вона спростовує право позивача та його померлої матері користуватися спірним сараєм.

Судом дана вірна оцінка документу, який представлений відповідачем в якості підтвердження купівлі нею у позивача сараю.

Оскільки належними доказами доводи відповідачки про купівлю сараю не підтверджені, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення відповідачем права позивача на користування спірним сараєм.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апелянтом будь-яких доказів, які б спростували висновки суду в цій частині рішення, не надано.

Що стосується рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.7.2006 р. в частині відшкодування моральної шкоди, то судова колегія вважає його таким, що підлягає зміні шляхом зменшення суми компенсації

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, про необхідність відшкодування моральної шкоди, що спричинена відповідачкою у зв'язку із незаконним позбавленням позивача користуванням телефоном,   урахувавши стан здоров'я позивача та фактичні обставини у справі, які свідчать про обґрунтованість доводів ОСОБА_3 щодо моральних страждань, викликаних неправомірними діями відповідачки.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що ці позовні вимоги ОСОБА_3 не забезпечені необхідними розрахунками і належним обґрунтування саме такої суми відшкодування моральної шкоди, а також ту обставину, що порушенню права ОСОБА_3 на користування спірним сараєм сприяла відсутність відповідних документів на допоміжні будівлі при передачі будинку №АДРЕСА_2 м. Харкова від Олексіївської ВТК-25 місцевій раді та ЖЕУ-23.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини справи, судова колегія змінює суму відшкодування моральної шкоди шляхом її зменшення до 500 грн.

Інші доводи апелянта висновки суду не спростовують і не є підставою для його зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє від імені ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.07.2006 р. в частині відшкодування моральної шкоди змінити.

Зменшити суму, що належить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у якості відшкодування моральної шкоди, до 500 грн.

В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.7.2006 р. залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.