ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 29/5005/6896/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

на постанову та ухвалувід 03.03.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. господарського суду Дніпропетровської області (про скасування арешту та постанови про розшук майна)

у справі№ 29/5005/6896/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою боржникафізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

провизнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Шевцов Є.В.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 року порушено провадження у справі № 29/5005/6896/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - Боржник, Підприємець) за заявою останнього в порядку норм ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2011 року Підприємця визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Шевцова Є.В., якого зобов`язано вчинити дії у ліквідаційній процедурі Боржника відповідно до норм Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року (залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2013 року) задоволено заяву ліквідатора Боржника, зобов'язано Дніпропетровську ОД "Райффайзен Банк Аваль" звернутися до Реєстратора Реєстру заборон із заявою про вилучення запису про обтяження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та вилучення запису про обтяження рухомого майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі іпотечного договору від 25.12.2006 року, договорів застави № 014/02-40/1503 від 21.06.2007 року; № 012/02-40/1523 від 13.07.2007 року; № 012/02-40/1700 від 23.01.2008 року; № 012/02-40/1701 від 07.02.2008 р., із змінами та доповненнями від 25.06.2009 року. Також, зобов'язано ПАТ "Марфін Банк", який є правонаступником ВАТ "Морський Транспортний Банк", звернутися до Реєстратора Реєстру обтяжень рухомого майна із заявою про вилучення запису про обтяження рухомого майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 року (суддя - Д.М. Полєв) частково задоволені заяви Підприємця від 22.07.2013 року, від 12.08.2013 року та від 10.12.2013 року: скасовано обмеження щодо майна банкрута - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.

Не погодившись із цією ухвалою суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 року та прийняти постанову про повне задоволення заяв та клопотань Боржника - скасувати арешт та розшук, накладений на все майно боржника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи ОСОБА_4, зобов'язавши Жовтневий ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати постанови від 20.08.2012 року та від 15.05.2013 року; а також зобов'язавши Жовтневий ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 33928721 скасувати арешти та розшук всього майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи ОСОБА_4

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року (головуючий суддя - І.М. Науменко, судді: П.П. Павловський, В.О. Кузнецов) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 року, так і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року та прийняти постанову про повне задоволення заяв та клопотань Боржника - скасувати арешт та розшук, накладений на все майно боржника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи ОСОБА_4, зобов'язавши Жовтневий ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати постанови від 20.08.2012 року та від 15.05.2013 року; а також зобов'язавши Жовтневий ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 33928721 скасувати арешти та розшук всього майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи ОСОБА_4

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 51, 52 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 32, 47, 48 Закону про банкрутство, ст. 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи судові рішення про часткове задоволення заяв та клопотань Боржника - в частині скасування обмежень щодо розпорядження майном Підприємця, місцевий суд вказав, що з відкриттям ліквідаційної процедури вказані обмеження припиняються. Також, суди вказали, що оскаржуваними постановами виконавчої служби був накладений арешт та оголошено в розшук майно, що належить фізичній особі ОСОБА_4, а не Підприємцю, як боржнику у справі про банкрутство, а тому відсутні правові підстави для скасування арештів та обмежень, які стосуються майна вказаної фізичної особи. Також відсутні правові підстави для винесення стосовно органу виконавчої служби окремої ухвали. Оскарження ж дій органу виконавчої служби здійснюється в порядку, встановленому нормами ст. 1212 ГПК України та ст. 383 Цивільного кодексу України. Крім цього, суди зауважили, що заборона на накладення нових арештів стосовно майна Підприємця встановлена імперативно - нормами ст. 23 Закону про банкрутство.

Однак, суд касаційної інстанції вважає вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій передчасними та зробленими з неповним з'ясуванням обставин справи та неврахуванням належних норм діючого законодавства.

Так, як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої вимоги стосовно скасування застосованих Жовтневим ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції згідно ухвалених постанов про арешт та оголошення в розшук майна фізичної особи ОСОБА_4, Підприємець, поряд з іншим, послався на такі обставини.

01.06.2013 року на стаціонарному посту Солонянського УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області був затриманий його автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, д/н НОМЕР_1, про що в той же день державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про складання акту опису і арешту вказаного автомобілю та передачу його ОСОБА_4 на відповідальне зберігання. ВДВС Солонянського РУЮ Дніпропетровської області також в цей день було складено акт опису та арешту цього ж автомобілю. Крім цього, як вказав заявник, 10.06.2013 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції винесено вимогу про зобов'язання ОСОБА_4 повернути переданий йому на відповідальне зберігання автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, д/н НОМЕР_1.

Слід зазначити, що згідно наведених Боржником в своїй заяві доводів вказані обставини є основним аргументом для заперечення законності винесених стосовно фізичної особи ОСОБА_4 постанов від 20.08.2012 року (про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) та від 15.05.2013 року (про розшук майна боржника).

Однак, як вбачається з матеріалів справи (матеріалів оскарження ухвали від 14.01.2014 року, за якими було здійснено апеляційне провадження та які були направлені касаційному суду разом із касаційною скаргою) та оскаржуваних судових рішень, заявником на підтвердження цих обставин не було надано жодних із згаданих доказів - ні актів, ні постанов (їх завірених копій), а суди, відповідно, не надавали цим доказам та обставинам жодної належної правової оцінки. Слід зауважити також і про відсутність посилання Підприємця на такі докази в додатках до своєї заяви про скасування арешту та розшуку майна боржника (а.с. 21 матеріалів оскарження).

За таких обставин слід зробити висновок про неповноту дослідження судами попередніх інстанцій обставин справи.

При цьому касаційний суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, заперечувані Боржником постанови органу виконавчої служби були винесені у межах виконавчого провадження, відкритого стосовно стягнення заборгованості з фізичної особи ОСОБА_4 Отже, виконавче провадження, проти якого у даній справі заперечує Боржник було відкрито та стосується не Підприємця, як сторони у даній справі про банкрутство, а фізичної особи ОСОБА_4 Однак за відсутністю рішення про стягнення та наказу (виконавчого листа) неможливо встановити правову природу та підстави виникнення відповідного боргу у фізичної особи ОСОБА_4 перед стягувачем (ТОВ "Торговий дім "КАМАЗ") - чи пов'язаний цей борг із підприємницькою діяльністю вказаної фізичної особи.

Слід звернути увагу на особливість такого суб'єкта банкрутства як фізична особа - підприємець, який одночасно може набути права та обов'язки і як фізична особа, і як суб'єкт підприємницької діяльності. Зокрема у справі про банкрутство це стосується наявного у нього майна, а відповідно і впливає на порядок формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство такого суб'єкта.

Так, згідно норм ч. 8 ст. 47 Закону про банкрутство господарський суд має право, за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи доход від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати дві тисячі гривень.

Нормами ж ч. 5 ст. 48 Закону про банкрутство передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Поряд з викладеним, касаційний суд звертає увагу на те, що згідно прийнятої у справі про банкрутство Підприємця ухвали від 30.10.2012 року (залишеної без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2013 року), зобов'язано Дніпропетровську ОД "Райффайзен Банк Аваль" звернутися до Реєстратора Реєстру заборон із заявою про вилучення запису про обтяження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та вилучення запису про обтяження рухомого майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, у тому числі стосовно автомобілю TOYOTA LAND CRUISER, випуску 2006 року, Номер об'єкта НОМЕР_2, номер державної реєстрації НОМЕР_1; на підставі іпотечного договору від 25.12.2006 року, договорів застави № 014/02-40/1503 від 21.06.2007 року; № 012/02-40/1523 від 13.07.2007 року; № 012/02-40/1700 від 23.01.2008 року; № 012/02-40/1701 від 07.02.2008 р., із змінами та доповненнями від 25.06.2009 року. Тобто вказане майно є предметом застави у Дніпропетровському ОД "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно ж до ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Виходячи з вищевикладеного слід зробити висновок про те, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій не звернули уваги на вищенаведені обставини та не надали в контексті вказаних норм Закону про банкрутство належної правової оцінки всім обставинам справи щодо порушеного Боржником спірного питання - здійснення дій у виконавчому провадженні стосовно фізичної особи ОСОБА_4 під час провадження у процедурі банкрутства Підприємця.

Без застосування вказаних норм законодавства та з'ясування та надання вищенаведеним обставинам справи та відповідним доказам належної правової оцінки у господарського суду відсутні правові підстави стверджувати чи стосується спірне виконавче провадження даної справи про банкрутство та чи є таке провадження законним.

За таких обставин справи та виходячи із повноважень касаційного суду, передбачених нормами ч. 3 ст. 1119 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як незаконні, прийняті передчасно та з неповним з'ясуванням обставин справи, а справа в частині розгляду заяв та клопотань Боржника стосовно скасувань обмежень, застосованих у спірному виконавчому провадженні - передачі на новий розгляд до місцевого суду. Суду ж першої інстанції при новому розгляді справи слід усунути наведені в даній постанові недоліки та врахувати визначені в цій постанові вказівки відповідно до вимог ч. 1 ст. 11112 ГПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 23, 26, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 41, 33, 34, 43, 101, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 р. у справі № 29/5005/6896/2011 скасувати.

3. Справу № 29/5005/6896/2011 в частині розгляду заяв та клопотань боржника стосовно скасувань обмежень передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 29.05.2014 року.