Справа № 407/5773/13-ц
2/407/93/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 травня 2014 року. Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого-судді : Афанасьєва В.О.,
при секретарі : Лисенко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Антрацит, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства в якому просить визнати забезпечити його право відповідно до ст.. 51 Конституції України на батьківство, встановити чи відповідність чи невідповідність запису у свідоцтві про народження НОМЕР_1 від 19 березня 2005 року його, як батька відносно ОСОБА_3
В позовній заяві позивач зазначив, що 05 лютого 2005 року він знаходився у шлюбі із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованому відділом Успенської селищної ради Лутугінського району Луганської області актовий запис №4. Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 19 березня 2005 року мають неповнолітню доньку ОСОБА_3. Однак спільне життя з відповідачкою не склалося і згідно рішення №2-1464/2006 Антрацитівським міськрайонним судом від 26 травня 2006 року шлюб між ними розірвано. Зазначив, що коли він не одноразово звертався о зустрічі з ОСОБА_3 йому ОСОБА_2 зі своїми батьками відмовляли або заважали, він навіть був вимушений звернутися, до виконавчого комітету Антрацитівської міської ради № 6-411 від 28.09. 2012 року, відповідно до висновків якого рекомендували не зустрічатись з ОСОБА_3, без зазначення чіткого часу. Після його звернення до виконкому з вимогою зустрічатися з ОСОБА_3, відповідачка запевнила його що ОСОБА_3 не є його донькою, а є донькою іншого чоловіка, з огляду на сказане його колишньою дружиною, він почав зіставляти факти і події початку їх спільного життя з відповідачкою. З відповідачкою він почав зустрічатися ще до укладання шлюбу за пів року, їх зустрічі носили мінливий характер, оскільки вона мешкала в м. Антрацит з тривалими перервами по 3-4 тижня. До укладення шлюбу відповідачка його запевнила що вагітна від нього, після чого вони зареєстрували шлюб, на теперішній час йому стало відомо що під час коли вони зустрічались з відповідачкою, остання зустрічалась з іншими чоловіками, відповідно ОСОБА_3 може бути не його донькою. Коли він добровільно запропонував відповідачці зробити генетичну експертизу на предмет його батьківства за свій рахунок, то остання відмовилась. Своєю відмовою відповідачка підтверджує той факт, що ОСОБА_3 не є його донькою, оскільки зовсім не схожа з ним. Вказав, що відповідно до діючого законодавства України він має право достовірно з'ясувати факт батьківства по відношенню до дитини народженої відповідачкою, на час його перебування в шлюбі з останньою, тобто чи є ОСОБА_3 його донькою, бо від цього залежить наявність або відсутність у нього прав та обов'язків на батьківство.
У судове засідання позивач не з'явився, просив справу слухати за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явився, надали заяву про слухання справи за відсутності їх представника, позовні вимоги не визнає, надала письмові заперечення проти позову в яких зазначила, що в позові викладено неправдиві факти, які принижують її жіночу гідність. Так, на час зачаття дитини вона ні з ким із чоловіків, крім ОСОБА_1, не зустрічалася, а тим більше не вступала в статеві стосунки, тому з впевненістю погоджуюся на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи для вирішення питання щодо батьківства відносно її доньки, але за кошти позивача. Їх сім'я розпалася з вини ОСОБА_1 і вона з дитиною змушена була переїхати до своїх батьків. Дочці не було і року, а зараз дівчинка вже школярка. Реєстрація себе в актовому записі про народження батьком дитини було з боку ОСОБА_1 свідоме, впевнене, оскільки він достеменно знав, що є батьком її дитини.
Всі роки ОСОБА_1 не проявляв інтересу до життя дитини, не надавав добровільно матеріальної допомоги, не шукав з нею зустрічі, щоб приймати участь в її вихованні. Інтерес до дитини з'явився, коли вона звернулася з позовом і судом було стягнено аліменти в 2012 році. Аліменти ОСОБА_1 платив по 8-20 грн. на місяць, потім доплачував, щоб сума їх складала не більше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку. Саме через свій обов'язок сплачувати аліменти на дитину, ОСОБА_1 став їй погрожувати, шантажувати; вимагав припинити стягувати аліменти, що вона і зробила- написала заяву про припинення стягнення аліментів. Але вона зберегла квитанції поштових переводів ОСОБА_1 ,переписку з цього питання, щоб коли дочка виросте показати їй «турботу» про неї її батька і відповідно мати підстави відмовитися від надання матеріальної допомоги такому батькові в його старості. Фактично ОСОБА_1 не мав наміру приймати участь у вихованні та в утриманні дитини,бо навіть не завершився розгляд його позову з цього питання судом за його заявою. Зазначила, що він морально впливав на неї для того, щоб вона припинила виконавче провадження з питання стягнення аліментів. Припиняючи під тиском ОСОБА_1 стягнення аліментів, вона запропонувала йому дати нотаріально посвідчену згоду на усиновлення дочки її чоловіком, який виховує дитину, її утримує і дбає про забезпечення формальних умов її життя. Розмови щодо того, що ОСОБА_1 не є батьком дитини, у нього не було, в позовній заяві вказана неправда. Вона і зараз не міняє своєї пропозиції щодо усиновлення дитини, бо має нормальну сім'ю і дитина рахує їх, а не ОСОБА_1, своїми батьками. Вважає, що позов ОСОБА_1 про оспорювання батьківства - це його чергова спроба нашкодити її сімї морально, це його «стажировка»,як помічника адвоката, яким він представився. Але зазначила, вона, не маючи юридичної освіти, пояснила позивачу, що : він послався в заяві статті СК УКраїни, які не мають відношення до його найменування позовної заяви. Бо право оспорювання батьківства передбачено ст.. 136 СК України, а він посилається на ст.138 СК України, де передбачено право жінки на виключення із актового Запису батька дитини, тобто на оспорювання батьківства, статті 141,150,151 СК України передбачають саме обов'язок батьків приймати участь в вихованні та утримуванні своєї дитини. Наголошення рівності прав батьків щодо дитини ніякого відношення до оспорювання батьківства не мають. Крім того, зазначила, що з позовної заяви вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються тільки в призначенні судової МГЄ. Але позов він назвав «про оспорювання батьківства», тобто повинна бути вимога виключення його із актового запису про народження дитини,як батька, а цього не має.
Вказала, що вимога до суду забезпечити його батьківство в позовній заяві є абсурдною, оскільки згідно з актовим записом про народження дитини він записаний батьком дочки, а суди батьківство не забезпечують..
Вимога до суду « встановити відповідність запису його як батька дитини в свідоцтві про народження» зовсім не відповідає законам, на які він посилається в позові. Зазначила, що якщо позивач рахує, що запис в свідоцтві про народження дитини не відповідає актовому запису про її народження, то позовні вимоги повинні бути зовсім інші. Але актовий запис відповідає записам в свідоцтві про народження її дочки. Питання на вирішення судової МГЄ повинно формулюватися по-іншому, якщо позивач оспорює батьківство.Тобто, з позову невідомо чи позивач просить суд забезпечити йому батьківство шляхом проведення судової МГЕ, чи він оспорює своє батьківство відносно її дочки.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 її матір'ю є ОСОБА_2, а батьком записаний ОСОБА_1 (а.с.5). Згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_1 та відповідачка зареєстрували шлюб 05 лютого 2005 року (а.с.4), який було розірвано 06 липня 2006 року (а.с.6). Згідно Висновку комісії з питань захисту дітей при виконкомі Антрацитівської ради про визначення часу спілкування ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 від 28.09.2012 року позивачу зазначено не зустрічатися з донькою до локалізації травмую чого фактору (а.с.7). Згідно Висновку експерта №5443Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи відділення судово-медичної імунології встановлена вірогідність батьківства громадянина ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3, народженої громадянкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, складає 99,99%, що відповідає формулюванню «батьківство практично доведено» (а.с.35-39)
Згідно ч.1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Враховуючи вищезазначене, оскільки висновком експертизи встановлена 99,99% вірогідність батьківства позивача відносно дитини ОСОБА_3 чим батьківство практично доведено, тому суд вважає за необхідне забезпечити право позивача відповідно до ст.. 51 Конституції України на батьківство встановивши відповідність запису у свідоцтві про народження НОМЕР_1 від 19 березня 2005 року, його як батька відносно ОСОБА_3
На підставі викладеного, керуючисьст. 51 Конституції України, ст.ст.10, 11, 60, 256-259 ЦПК України, ст. 51, 122 СК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства - задовольнити.
Забезпечити право ОСОБА_1 відповідно до ст.. 51 Конституції України на батьківство встановивши відповідність запису у свідоцтві про народження НОМЕР_1 від 19 березня 2005 року, його як батька відносно ОСОБА_3.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з моменту його проголошення.
Особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення надруковано у нарадчій кімнаті.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду В. О. Афанасьєв