Справа № 11-2050 2006р.                                                       Головуючий 1 інстанції

Категорія: ч.2 ст.364 КК України                               Юркевич В.В.

                                                                                       Доповідач: Воробйов О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2006р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого                            - Авериної Н.В.,

суддів                                        - Воробйова О.Ю., Задніпровського О.О.,

за участю прокурора               - Медяника О.А.,

виправданого                          - ОСОБА_1.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за апеляцією помічника прокурора Золочівського району Харківської області на вирок Золочівського районного суду Харківської області від ЗО жовтня 2003 року, яким

ОСОБА_1, 1976 року

народження, уродженця і жителя м. Харкова,

громадянина України, одруженого, з вищою освітою, несудимого, -виправдано за ч.2 ст.364 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Органом досудового слідства ОСОБА_1. звинувачувався в том, що він, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_1, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі обов'язки, в період з 01.06.2001р. по 01.06.2002р., зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що все майно та майнові права ПСП «Надія" знаходиться в податковій заставі, не маючи попередньої згоди Дергачівської МДШ, дав вказівку працівникам ПСП продати майно для погашення боргів

2

перед кредиторами і інших цілей, в результаті чого майно ПСП «Надія» на суму 15323,77 грн., яке знаходилось в податковій заставі, було реалізовано.

Обґрунтовуючи своє рішення про виправдання ОСОБА_1. за ч.2 ст.364 КК України, суд зазначив у вироку, що його винність у скоєнні вказаного злочину доведено доказами - показами ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2., особистими підписами ОСОБА_1. в податковій вимозі від 25.10.2001р.

Далі, суд зазначив, що згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000р. зі змінами від 10.01.2002р., у разі здійснення операцій, зазначених в його пунктах 8.6.1., 8.6.3., без отримання попередньої згоди податкового органу, прийнявши зазначене рішення особа несе відповідальність за ухилення від оподаткування, т.т. за ст..212 КК України, а оскільки сума умисного ухилення від сплати податків, в якій ОСОБА_1. звинувачується органом досудового слідства менш ніж зазначено в ч.І ст.212 КК України, тому в його діях відсутній склад злочину і він підлягає виправданню.

В своїй апеляції прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовано кримінальний закон, судове слідство проведено однобічно і не в повному обсязі, вирок постановлено з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального кодексу, оскільки в ньому не в повному обсязі зазначено дані про особу підсудного, не вирішено питання про речові докази.

Заслухавши доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію, виправданого ОСОБА_1., який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

В порушення вимог ,ст..22 КПК України, орган досудового слідства і суд не вжили всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, допустили неповноту і неправильність слідства, невідповідність своїх висновків фаістичним обставинам справи, порушення інших вимог кримінально-процесуального закону.

Так, відповідно до вимог ст..ст. 131,132,223 КПК України обвинувачення, за яким особу притягнуто до відповідальності, повинно бути конкретним і містить в собі всі необхідні і передбачені законом ознаки складу злочину, в тому числі дані про його мотиви та наслідки.

Однак, з обвинувачення, за яким ОСОБА_1. притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.364 КК України, неможливо дійти висновку

3

про фактичні мотиви і наслідки скоєного ним злочину, в інтересах яких третіх осіб він діяв, які інші особисті інтереси переслідував, кому заподіяно шкоду і чому його дії визнано як такі, що спричинили тяжкі наслідки.

Згідно ст..ст.323, 324 КГЖ України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що означає його відповідність нормам кримінального і кримінально-процесуального права і визначається не тільки законністю діяльності суду, але й законністю діяльності органа досудового слідства, прийняте судом рішення по справі повинно ґрунтуватись на ретельно досліджених доказах, бути мотивованим і не містить в собі протиріч.

Однак суд, аналізу відповідності вимогам закону пред'явленого ОСОБА_1. обвинувачення не зробив, в повному обсязі зібрані по справі докази не дослідив, допустив у вироку суттєві протиріччя щодо кваліфікації дій і винності підсудного, остаточно прийняте рішення про його виправдання за відсутністю в його діях складу злочину фактично не мотивував.

Так, суд у вироку, посилаючись на відповідні докази, дійшов висновку і констатував, що винність підсудного за звинуваченням, пред'явленим ОСОБА_1. органом досудового слідства, т.т. за ч.2 ст. 3 64 КК, повністю доведена, але, після цього, керуючись іншими нормами кримінального права, прийняв протилежне рішення про відсутність в діях підсудного складу злочину, але вже іншого, передбаченого ч.І ст.212 КК України.

Однак в своїй Постанові № 15 від 08.10.2004р. «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» Пленум Верховного Суду України зазначив, що не є ухиленням від сплати податків і не може кваліфікуватися за ст.212 КК України здійснення платником податків - посадовою особою операцій, зазначених у п.п.8.6.1-8.6.3, 8.6 ст.8 Закону № 2181-111 від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з активами, які перебувають в податковій заставі, без письмової згоди податкового органу.

Такі дії службової особи можуть кваліфікуватися за відповідною частиною ст.364 КК України як зловживання владою або службовим становищем.

При таких обставинах, вирок суду неможна визнати законним і тому він підлягає скасуванню.

Оскільки зазначена неповнота та неправильність досудового слідства є суттєвими і не можуть бути усунені в судовому засіданні, справа підлягає направленню прокурору Золочівського району Харківської області для провадження додаткового розслідування, в ході  якого  необхідно,  виходячи  з  конкретних  обставин   справи,

4

показань ОСОБА_1. і свідків про джерела витрачення отриманих від реалізації майна коштів, обізнаності ОСОБА_1. про знаходження майна і майнових прав ПСП «Надія» в податковій заставі, надати належну правову оцінку його діям і відповідно до вимог закону притягнути як обвинуваченого, після чого вирішити питання про подальший рух справи.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.362, 365, 366, 368, 369, 374 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Золочівського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2003 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити прокурору Золочівського району Харківської області для провадження додаткового розслідування.