ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 рокум. Львів№ 9104/133218/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Хобор Р.Б.

суддів: Сеника Р.П., Попка Я.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

09.09.2011 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, в якому просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009-2011 рік.

Ухвалою судді першої інстанції, адміністративний позов в частині позовних вимог за 2009, 2010 роки - залишено без розгляду. За рештою позовних вимог відкрито провадження у справі.

Постановою Гусятинського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області щодо виплати позивачу одноразової допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі, передбаченому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області донарахувати відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат, які були проведені на даний період, та забезпечити виплату цих коштів. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. При цьому, суд допустив постанову до негайного виконання.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Гусятинського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2011 року.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що позивач є потерпілою від насідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри одноразової допомоги на оздоровлення визначені не в конкретних грошових розмірах, а виходячи з мінімальних розмірів заробітної плати. Апелянт зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначено суми щорічних допомог на оздоровлення і ця Постанова не суперечить Закону та видана на його виконання. Кошторисні призначенння за відповідними статтями видатків передбачені Законами України «Про державний бюджет України» і, зокрема, на 2011 рік, виходячи з розмірів компенсацій, передбачених вищевказаною Постановою. На даний момент зміни до цієї Постанови щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим громадянам не вносилися.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч. 1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Безспірно встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач, є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом 2-ої групи, що стверджується відповідним посвідченням, має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і перебуває на обліку в управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення, яка для інвалідів 2-ої групи складається з п'яти мінімальних заробітних плат.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вказує на те, що в даній спірній ситуації слід керуватися вимогами ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки закон має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року.

Щодо стягнення допомоги на оздоровлення за 2011 рік, то розмір виплати такої допомоги не обмежувалась Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» і тому виплата допомоги на оздоровлення в 2011 році у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірною.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача, щодо нарахування та виплати їй заборгованості з виплати одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності права позивача на отримання допомоги на оздоровлення в повному розмірі, спростовуються нормами матеріального права, наведеними вище, наявними в справі доказами, тому підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, п.3 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий-суддя : Хобор Р.Б.

Судді :Сеник Р.П.

Попко Я.С.