Справа № 22-184- 2008 р.                     Головуючий у 1 інстанції - Льон С. М. .

Категорія 2, 5                                          Доповідач Суровицька Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"5" лютого 2008 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої судді - Авраменко Т.М.  Суддів - Гайсюка О.В.,  Суровицької Л.В. при секретарі: Слюсаренко Н.Л.,  розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Кіровограді цивільну справу за   апеляційною   скаргою      ОСОБА_1      на  рішення Ленінського райсуду м.  Кіровограда  від 17 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна та його поділ.

Заслухавши суддю - доповідача,     пояснення осіб,  які з'явились в судове засідання,  дослідивши матеріали справи,  колегія судців,  -

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 з позовом про повернення майна та його поділ.

Посилався на те,  що з відповідачкою проживав у незареєстрованому шлюбі з 1998 року по квітень 2005 року. У 2005 році з причин непорозуміння через сина відповідачки,  почалися сварки.

В кінці квітня в його відсутність відповідачка вивезла з його квартири речі,  які вони спільно придбали та речі,  що належать йому особисто. У зв'язку з цим він 29 квітня 2005 року звернувся з заявою у Кіровський РВ УМВС про зникнення майна,  однак 20.05.2005 року отримав копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи .

За період спільного проживання з відповідачкою було придбано майна для спільного користування на суму 3 750 грн.,  заощаджено кошти в сумі 1900 грн.,  1600 доларів США,  що дорівнює 8080 грн. та 1200 Євро,  що в еквіваленті складає 7680 грн.,  всього речей на грошей на суму 21410 грн.

Із спільно придбаного майна відповідачка вивезла комп'ютер з принтером,  мобільний телефон,  набір автомобільних ключів та інструмент для роботи -«болгарку»,  а також гроші.

 

 2

Крім того,  відповідачка вивезла без його дозволу належні йому речі - 1 рулон клейонки,  домашній посуд,  постільну білизну,  золоті прикраси - належну йому обручку та золоті сережки його доньки.

Добровільно поділити спільне майно та повернути належні йому речі відповідачка не бажає,  тому просив суд зобов'язати ОСОБА_2 повернути майно,  яке належить йому на праві особистої власності,  в порядку поділу спільного сумісного майна виділити йому комп'ютер,  набір автомобільних ключів та кошти в сумі 8830 грн. а відповідачці виділити принтер,  мобільний телефон,  інструмент для будівельних робіт - болгарку,  гроші в сумі 8830 грн.

Рішенням Ленінського райсуду м.  Кіровограда від 17 листопада 2007

року у задоволенні позову відмовлено.                                                           

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги,  а відповідач просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції,  вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Відповідно до  ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,  яким суд,  виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення,  ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про поділ майна,  суд першої інстанції до правовідносин,  які склались між сторонами,  неправильно застосував норми матеріального права ,  а саме  ст.  ст.  71,  74,  174 СК України.

Так,  відповідно до п.1 Прикінцевих положень Сімейний кодекс України набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України,  тобто з 1 січня 2004 року.

Сімейний кодекс України застосовується до сімейних відносин,  які виникли після набрання ним чинності.

Суд першої інстанції цього не врахував і не звернув увагу на ту обставину,  що спірне майно щодо якого заявлені вимоги про поділ було придбано,  як пояснив позивач і дана обставина не заперечується відповідачкою,  в період з 1998 по 2003 рік.

Особи,  які внаслідок спільної праці за час фактичних шлюбних відносин придбали майно,  набувають права спільної сумісної власності на нього згідно з п.1  ст. 17 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року № 697-ХП,  якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

 

 3

Як роз'яснено у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»,  у відповідних випадках розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі у її створенні,  якщо інше не встановлено законодавством України. За відсутності доказів того,  що участь когось із учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя,  нажитої за час зареєстрованого шлюбу) у придбанні майна була більшою або меншою,  частки визначаютьсі'рівними.

З матеріалів справи вбачається,  що сторони проживали спільно однією сім'єю у період з 1998 року по квітень 2005 року,  але не перебували у шлюбі між собою.

Згідно довідки ПП «Астел» у червні 2001 року ОСОБА_1 придбав комп'ютер (а.с. 48)

Відповідачкою не заперечується той факт,  що комп'ютер вони придбали з позивачем за спільні кошти. Не заперечується відповідачкою і факт придбання принтера.

Як пояснила в судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач,  у 2003 році на її ім'я було придбано мобільний телефон вартістю 800 грн.,  який через рік вийшов з ладу і на даний час його немає. У квартирі позивача вона бачила болгарку та набір автомобільних ключів,  не заперечує їх придбання у 1998-1999 роках,  але те ,  що вона забрала інструмент та набір ключів собі,  заперечує. Відповідач пояснила,  що комп'ютер та принтер дійсно знаходяться у неї і ними користується її син.

Відповідно до  ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків,  встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та інтими особами,  які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1  ст. 61 ЦПК обставини,  визнані сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі,  не підлягають доказуванню.

Колегія суддів вважає доведеним той факт,  що комп'ютер вартістю 2500 грн. та принтер вартістю 250 грн. є спільною сумісною власністю сторін. Доведеним є і те,  що це майно знаходиться у відповідачки.

Не доведеними є ті обставини,  що комп'ютер було подаровано сину відповідачки,  а принтер придбано її сином за власні кошти. На підтвердження цих обставин відповідачкою,  крім власних пояснень,  інших доказів не надано.

Крім того,  з протоколів судових засідань вбачається,  що відповідач змінювала свої пояснення,  спочатку пояснювала,  що комп'ютер було подаровано сину,  пізніше пояснила,  що він був зібраний з деталей,  які купувались її сином.

Пояснення відповідачки щодо того,  що комп'ютер було зібрано із деталей,  спростовується поясненнями позивача та   довідкою ПП «Астел» ,

 

 4

відповідно до якої оргтехніка - монітор у комплекті з системним блоком,  клавіатурою та мишкою купувалась у новому стані.

Наданим відповідачкою гарантійним талоном № 21 також спростовуються пояснення відповідачки і підтверджується,  що деталі до комп'ютера були придбані 2 лютого 2006 року,  тобто вже після того,  як вона забрала комп'ютер та принтер з квартири позивача (а.с. 46).

Не доведено позивачем те,  що мобільний телефон,  набір ключів автомобільних та болгарка є в наявності і знаходяться у відповідачки,  а також те,  що спільними коштами заволоділа відповідачка і розпорядилась ними на власний розсуд.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам,  які мають значення для вирішення спору про поділ майна і прийшов до висновків,  які не відповідають обставинам справи.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності,  колегія суддів вважає встановленим і безспірно доведеним,  що спільною сумісною власністю сторін є комп'ютер вартістю 2500 грн. та принтер вартістю 250 грн.,  всього майно на суму 2750 грн.,  яке знаходиться у відповідачки.

Та обставина,  що майно знаходиться у відповідачки,  не заперечується

самою       відповідачкою,                підтверджується        показаннями        свідків

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,  які бачили як вона забирала з квартири позивача комп'ютер і принтер,  матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи.

Оскільки сторонами не доведено ступінь трудової участі у придбанні спільного майна,  колегія приходить до висновку,  що частки сторін у майні є рівними.

За таких обставин позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна підлягає задоволенню частково.

На підставі п.1  ст. 17 Закону України «Про власність» в порядку поділу майна у власність ОСОБА_2 підлягають виділенню комп'ютер вартістю 2500 грн. та принтер вартістю 250 грн..,  всього на суму 2750 грн. В порядку компенсації за частку у спільній власності з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення 1375 грн.

Відповідно до  ст. 88 ЦПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати - витрати по сплаті державного мита в сумі 25 грн.50 коп. та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,  разом 40 грн.50 коп.,  а всього 1415 грн.40 коп.

В частині витребування майна,  що належить позивачу у відповідачки,  суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те,  що вказані вимоги є недоведеними.

Згідно п.1  ст. 150 Закону України «Про власність»,  власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння. Частина перша статті 387 ЦК України передбачає,  що власник має право витребувати своє майно від особи,  яка незаконно,  без відповідної правової підстави заволоділа ним.

 

 5

Позивачем не надано доказів того,  що відповідачка заволоділа і утримує належне йому на праві власності майно.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4  пояснили,  що бачили як відповідач виносила з квартири позивача комп'ютер,  принтер та інші речі,  але які саме не уточнили.

Показання свідків про те,  що відповідач забрала рулон клейонки,  не узгоджуються між собою в частині того,  хто виносив рулон клейонки. Так,  свідок ОСОБА_3  пояснила,  що речі виносила відповідач,  а свідок ОСОБА_4  пояснила,  що рулон клейонки виносила донька відповідачки.

Сама відповідач пояснила,  що речі вона забирала разом зі своїм сином,  при цьому рулон клейонки не забирали.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про витребування майна,  є законним та обґрунтованим і підлягає залишенню без змін.

На підставі п.1  ст. 17,  п.1  ст. 50 Закону України «Про власність»,   ст. 387 ЦК України,  керуючись  ст.  ст. 303,  304,  п.2 ч.1  ст. 307,  п.3,  4 ч.1  ст. 309,   ст.  ст. 313,  314,  316,  317, 319 ЦПК України,  колегія суддів,  -

 

ВИРІШИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити

частково.                                                                                                              

Рішення Ленінського райсуду м.  Кіровограда від 17 листопада 2007 року в частині поділу майна скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно: комп'ютер вартістю 2500  грн.  та принтер вартістю 250  грн. ,  всього на суму 2750  грн.

В порядку поділу майна виділити у власність ОСОБА_2 комп'ютер вартістю 2500  грн.  та принтер вартістю 250  грн. ,  всього на суму 2750  грн. .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини майна в сумі 1375  грн. ,  а також судові витрати в сумі 40  грн. 50 коп.,  всього 1415  грн. 50 коп. В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.