Справа №11а-584 . Головуючий у 1 інстанції Сергійко В.В.
Категорія 121 ч.І доповідач Гузовський О.Г.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2006 року м. Житомир
Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Мельничук Н.М.
суддів Гузовського О.Г.
Фоміна Ю.В.
з участю
прокурора Сичевського В.А.
.засудженого ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 31 травня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.89 КК України не судимого, -засуджено за ст. 121 ч, 1 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст,ст.75,76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків:
-повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця роботи та проживання;
-періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінальне-виконавчої системи. Запобіжний захід - засудженому взяття під варту, до набрання вироком законної сили, змінений на підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілого 1535,09 гривень заподіяної матеріальної шкоди та 8000 гривень моральної шкоди.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Згідно вироку, ОСОБА_1 засуджений за скоєння слідуючого злочину.
14 січня 2006 року біля 19 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в смт. Черняхові неподалік помешкання своїх батьків, під час виникнувшої сварки ОСОБА_1 умисно вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_3, після чого втік на подвір'я домогосподарства своїх батьків, АДРЕСА_1.
Дізнавшись від своєї дружини, що її побив ОСОБА_1, ОСОБА_2 пішов слідом. Коли він заходив у веранду помешкання, де знаходився ОСОБА_1, той на підставі особистих неприязних стосунків, дерев'яною шваброю умисно двічі вдарив його в область голови.
Внаслідок цього, потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді черепно-мозкової травми, двох забійних ран волосяної частини голови, забійної рани та синця на обличчі, забою головного мозку, гострої епідуральної гематоми правої лобно-тім'яної ділянки.
В апеляції, потерпілий ОСОБА_2 вирок просить скасувати і постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 більш суворіше покарання, ніж призначив районний суд.
Вказує на те, що призначене покарання є надмірно м'яким і таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Суд не врахував, що ОСОБА_1, будучи раніше судимим вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння. Від протиправних дій засудженого він отримав травму голови, тривалий час лікувався і був визнаний інвалідом 3 групи.
Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_2 підтримавшого апеляцію, засудженого ОСОБА_1, який не заперечує доводів апеляції, прокурора на думку якого, вирок суду слід залишити без зміни, перевіривши .матеріали справи відповідно до вимог ст.365 КПК України, апеляційний суд задовольняє апеляцію, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про .фактичні обставини справи та доведеність вини засудженого в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння потерпілому ОСОБА_2, грунтуються на перевірених в судовому засіданні доказах, що наведені у вироку, і ніким з можливих апелянтів не оспорюються.
Дії ОСОБА_1 за ч.І ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.
Разом з тим, як обгрунтовано зазначено в апеляції потерпілого, призначаючи засудженому покарання, суд не дотримався вимог ст. 65 КК України.
Звільняючи ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд не достатньо врахував, що раніше він притягувався до кримінальної відповідальності, щодо нього застосовувалась вже ст. 75 КК України за вчинення аналогічного злочину, але він з цього будь-яких позитивних висновків не зробив та знову вчинив ще тяжкий злочин, в стані алкогольного сп'яніння. Від його злочинних дій потерпілий визнаний інвалідом 3 групи.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, та вважає за необхідне призначити йому реальне покарання передбачене санкцією ч.І ст. 121 КК України у вигляді позбавлення волі.
Разом з тим, позитивна характеристика ОСОБА_1, його щире каяття та наявність у нього на утримання 3-х малолітніх дітей, дає підстави для застосування щодо нього ст.69 КК України та призначення йому покарання нижче від найнижчої межі передбаченої санкцією ч.І ст. 121 КК України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 378, 379 КПК України, апеляційний суд,
ПРИСУДИВ:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 31 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення йому покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.І ст.121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 3 роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі суду.
Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з 22 серпня 2006 року.
Зарахувати засудженому в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 2 по 12 лютого та з 25 квітня по 31 травня 2006 року. В решті вирок залити без зміни.
На вирок можуть бути подані касаційна скарга і подання до Верховного Суду України через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, засудженому в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.