Справа № 296/6060/13-ц

2/296/732/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

"20" травня 2014 р.                      м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого – судді Шалоти К.В.,

за участю секретаря судового засідання – Давиденко В.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника Виконавчого комітету Житомирської міської ради – ОСОБА_2,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, Комунального підприємства "Готельне господарство "Житомир" (далі - КП "Готельне господарство "Житомир") про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа без самостійних вимог КП "Готельне господарство "Житомир", зазначаючи, що в період з 24 листопада 1994 р. до 06 вересня 2012 р. він працював на посаді директора КП "Готельне господарство "Житомир" на підставі контракту, укладеного між ним та виконавчим комітетом Житомирської міської ради, що останній раз переукладався 24.01.2008 року до 26 березня 2011 року, після чого фактичні трудові відносини продовжували тривати. Вказав, що 26 червня 2012 р. Житомирською міською радою було прийнято рішенням припинити КП "Готельне господарство "Житомир" шляхом ліквідації та призначено ліквідаційну комісію, а 6 вересня 2012 року на підставі розпорядження міського голови його було звільнено з займаної посади в зв’язку із ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що щомісячна заробітна плата позивачу протягом травня – серпня місяців 2012 року не виплачувалась в повному обсязі, та на день звільнення з роботи - 6 вересня 2012 року з ним не був проведений остаточний розрахунок та не виплачено всі належні суми до теперішнього часу, просив суд стягнути наявну заборгованість із заробітної плати, невиплачену вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, компенсацію за невикористані відпустки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також завдану внаслідок порушення трудових прав моральну шкоду. Також вважає, що зазначені виплати мають бути стягнуті саме з виконавчого комітету Житомирської міської ради як особи з якою у нього виникли трудові відносини на підставі укладеного контракту.

В ході розгляду справи позивач неодноразово збільшував позовні вимоги та остаточно просив стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради на свою користь заборгованість із заробітної плати в сумі 12 204,00 грн, вихідну допомогу у сумі 6 102,00 грн, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 36 097,38 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 161 918,34 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн (а.с. 62).

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2014 року в порядку ст. 33 ЦПК України, за згодою позивача та його представника, до участі у справі залучено співвідповідача КП "Готельне господарство "Житомир".

Позивач та представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, та посилаючись на те, що трудові відносини на підставі контракту виникли між позивачем ОСОБА_1 та виконавчим комітетом Житомирської міської ради просили стягнути наявну перед позивачем заборгованість саме з виконавчого комітету Житомирської міської ради.

Представник відповідача виконавчого комітету Житомирської міської ради ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що позивач працюючи директором КП "Готельне господарство "Житомир" не перебував у трудових відносинах з виконавчим комітетом Житомирської міської ради та не отримував від останнього заробітну плату з фонду оплати праці, у зв’язку з чим просила у задоволенні позову до виконавчого комітету Житомирської міської ради відмовити.

Відповідач КП "Готельне господарство "Житомир" в судове засідання свого представника жодного разу не направляв, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, про що є докази в матеріалах справи (а.с. 28, 30, 45, 74), причин своєї неявки суду не повідомляв, будь-яких заперечень проти позову чи клопотань суду не направляв.

Неодноразові ухвали суду від 07 листопада 2013 року, від 12 грудня 2013 року, 11 лютого 2014 року про витребування документів щодо проведення всіх належних ОСОБА_1 виплат при звільненні 06.09.2012 р., а у разі їх не проведення надання інформації про наявну заборгованість перед ОСОБА_1 - залишились КП "Готельне господарство "Житомир" без виконання.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні в справі документи і матеріали, оцінивши докази, що мають юридичне значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 24 листопада 1994 року до 06 вересня 2012 року ОСОБА_1 на підставі контрактів №612 від 24 січня 2008 року, від 24 січня 2008 року працював на посаді директора КП "Готельне господарство "Житомир", про що свідчать копії контрактів та трудової книжки (а.с. 14, 15 -18).

Рішенням Житомирської міської ради від 26 червня 2012 р. №403 вирішено припинити КП "Готельне господарство "Житомир" шляхом ліквідації та призначено ліквідаційну комісію (а.с.39).

Розпорядженням міського голови №326 від 27 червня 2012 року директора КП "Готельне господарство "Житомир" ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з 06 вересня 2012 року в зв’язку з ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 40).

Розпорядженням міського голови №453 від 29 серпня 2012 року директора КП "Готельне господарство "Житомир" ОСОБА_1 06 вересня 2012 року звільнено з займаної посади в зв’язку з ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку згідно ст. 44 КЗпП України та компенсації за невикористані відпустки (а.с. 38).

З наявного в матеріалах справи ОСОБА_3 перевірки додержання КП "Готельне господарство "Житомир" законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування №06-03-027/1290 від 17.10.2012 р. вбачається, що ОСОБА_1 підприємством не виплачено заробітну плату за липень, серпень та відпрацьований час у вересні 2012 року, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, вихідну допомогу не менше середнього місячного заробітку, середній заробіток за час затримки не виплачених коштів при звільненні по день фактичного розрахунку (а.с. 52-58).

Відповідно до припису територіальної державної інспекції з питань праці у Житомирській області №06-03-027/1290-1151 від 17.10.2012 р. КП "Готельне господарство "Житомир" приписано усунути вищезазначені порушення в строк до 19 листопада 2012 року (а.с. 59).

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Стаття 47 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України останньому виплачується вихідна допомога не менше середньомісячного заробітку.

Статтею 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість із його заробітної плати за липень, серпень 2012 року складає 12 204 грн 00 коп., невиплачена йому вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку становить 6 102 грн 00 коп., а компенсація за невикористані дні щорічної відпустки складає 36 097 грн 38 коп. (а.с. 63).

Будь-які докази належного виконання КП "Готельне господарство "Житомир" припису від 17.10.2012 р. та проведення остаточного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні.

Беручи до уваги ненадання КП "Готельне господарство "Житомир" витребуваних судом документів щодо проведення всіх належних ОСОБА_1 виплат при звільненні 06.09.2012 р. та з урахуванням характеру спірних трудових правовідносин, суд приймає заявлену позивачем (в редакції позову від 11.02.2014 р.) заборгованість щодо невиплачених сум як належну, оскільки остання ніким не оспорювалась та жодним чином не спростована.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Враховучи викладене судом встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 277,36 грн. виходячи з розрахунку: 6 102 грн. х 2 міс / 44 р.д.; де 6 102 грн. – місячна заробітна плата позивача у липні і серпні 2012 року; 44 р.д. – сумарна кількість робочих днів у липні і серпні 2012 року (згідно листа Міністерства соціальної політики України від 23.08.2011 р. № 8515/0/14– 11/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік").

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 06.09.2012 р. (дня звільнення) до 20.05.2014 р. (день ухвалення судового рішення) складає суму 118 155,36 грн., виходячи з розрахунку: 277,36 грн. х 426 р.д.; де 277,36 грн. – середньоденна заробітна плата позивача; 426 р.д. – сумарна кількість робочих днів за період з 06.09.2012 р. по 20.05.2014 р. (згідно листів Міністерства соціальної політики України від 23.08.2011 р. №8515/0/14-11/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік", від 21.08.2012 р. №9050/0/14-12/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік", від 04.09.2013 р. №9884/0/14-13/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік").

Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає доведеними обставини, що в результаті невиплати позивачу заробітної плати та інших належних йому сум при звільненні відбулося порушення трудових прав ОСОБА_1, внаслідок чого останній деякий час був позбавлений можливості отримати належний йому заробіток та інші компенсаційні виплати при звільненні та розпорядження ними на власний розсуд, що призвели до порушення його життєвих зв'язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи з принципів розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково у розмірі 500 грн.

Вирішуючи питання щодо належної особи, що має відповідати за позовом про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до наявного в матеріалах справи статуту КП "Готельне господарство "Житомир", власником вказаного підприємства є Житомирська міська рада (а.с. 65).

Відповідно до п. 6.1 зазначеного статуту, директор підприємства призначається власником в установленому чинним законодавством порядку. При призначенні директора Підприємства на посаду з ним укладається контракт, в якому визначаються права, строки призначення, обов’язки і відповідальність директора Підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавством України.

Згідно з частини 3 статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Так, статтею 42 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема, передбачено, що сільський, селищний, міський голова має право призначити на посади та звільняти з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Крім того, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 43 цього Закону в компетенції районної ради знаходиться вирішення в установленому порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, а також призначення, і звільнення їх керівників.

Відповідно до п. 3.1. контракту з керівником КП "Готельне господарство "Житомир" від 24 січня 2008 року, за виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, керівнику нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством внаслідок його господарської діяльності (а.с. 21).

Зі змісту наведених норм вбачається, що законом встановлена процедура укладення контрактної форми трудового договору для всіх керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності. При цьому, на підставі укладення контракту виникають трудові правовідносини між керівником, як працівником, та відповідним підприємством, установою та організацією, що належать до комунальної власності, а не з органом, уповноваженим на укладення такого контракту.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах саме з КП "Готельне господарство "Житомир", працюючи на посаді директора цього підприємства, з якого у подальшому був звільнений, а тому наявна перед позивачем заборгованість по заробітній платі, вихідна допомога при звільненні, компенсація за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача КП "Готельне господарство "Житомир".

При цьому, відповідно до відкритого доступу до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на час розгляду справи КП "Готельне господарство "Житомир" (код за ЄДРПОУ 05456822), з 27.06.2012 перебуває у стані припинення.

Згідно вимог ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи, що на час розгляду справи в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію припинення КП "Готельне господарство "Житомир", то суд дійшов висновку, що наявна правоздатність вказаного підприємства не припинилась, а тому останнє продовжує відповідати за наявними в нього зобов’язаннями перед іншими особами.

Водночас, суд дійшов висновку, що у даній справі виконавчий комітет Житомирської міської ради є неналежним відповідачем, оскільки трудових відносин між ним та позивачем ОСОБА_1 не виникло, а тому у задоволенні заявлених позовних вимог до нього слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", з відповідача КП "Готельне господарство "Житомир" на користь держави підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірів 1 969,19 грн, що складається зі ставки судового збору за вимоги майнового характеру в сумі 1 725,59 грн (172 558,74 грн х 1%) та ставки судового збору за вимоги немайнового характеру в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 83, 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Комунального підприємства "Готельне господарство "Житомир" про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Готельне господарство "Житомир" (м.Житомир, майдан Перемоги, 6; код за ЄДРПОУ 05456822) на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 12 204 гривень 00 коп., вихідну допомогу при звільненні в розмірі 6 102 гривень 00 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 36 097 гривень 38 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 118 155 гривень 36 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 гривень 00 коп., а всього 173 058 (сто сімдесят три тисячі п’ятдесят вісім) гривень 74 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Готельне господарство "Житомир" на користь держави судовий збір в сумі 1 969 (тисяча дев’ятсот шістдесят дев’ять) гривень 19 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення суду, протягом того ж строку з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя К. В. Шалота