Справа № 1-96 / 2008 p.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 20 лютого 2008 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням
заступника голови суду, судді Квятковського М. С.
за участю секретаря Бабули О.О.
прокурора Воробія О.П.
адвокатів-захисників ОСОБА_1 , ОСОБА_2
законного представника підсудного ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р/н., уродженця та мешканця м. Луцька Волинської області АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючого на автомийці у приватного підприємця, раніше не судимого,
За ст. ст. 186 ч.2, 187 ч.1 України, -
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 р/н., уродженця та мешканця м. Луцька Волинської області АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
За ст. 186 ч.2 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_4 13 березня 2007 року, близько 23 год., переслідуючи корисливу зацікавленість та мету незаконного заволодіння чужим майном, знаходячись поблизу будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в м. Луцьку, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_6 і виразилось в нанесенні їй удару головою в лобну частину голови, та нанесенні ударів руками по обличчю, внаслідок чого потерпілій були спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної підшкірної гематоми лобної ділянки, носа, правої навколоорбітальної ділянки, та заволодів її майном: мобільним телефоном марки «Самсунг Е -570» вартістю 1400 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «ЮМС», яка не представляє матеріальної цінності, на рахунку якої знаходилося 15 грн., а всього на суму 1415 грн.
Він же, повторно, 02 квітня 2007 року, близько 23 год., за попередньою змовою із підсудним ОСОБА_5, переслідуючи корисливу зацікавленість та мету незаконного заволодіння чужим майном, знаходячись поблизу приміщення Волинського Національного Державного Університету ім. Лесі Українки, що по вул. Винниченка в м. Луцьку, застосували насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_7, і виразилось в нанесенні йому ударів ногами та руками по голові та тулубу, внаслідок чого потерпілому було спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці лівого лобного бугра та на поверхній каймі нижньої губи зліва, синця навколо правого ока з переходом на виличну ділянку, забою м'яких тканин лівої скроневої ділянки та в ділянці кута нижньої щелепи зліва і спинки носа, та заволоділи його майном: мобільним телефоном марки «Соні-Еріксон К - 700і» в комплекті з навушниками та сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Джинс», а всього на суму 525 грн.
27 вересня 2007 року, близько 21 год., 10 хв. підсудний ОСОБА_4, переслідуючи корисливу зацікавленість та мету незаконного заволодіння чужим майном, знаходячись поблизу дитячого садочка №10, що розташований по АДРЕСА_1 в м. Луцьку, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8, і виразилось в утриманні її за шию, та заволодів її майном: мобільним телефоном марки «Моторола L -6» з сім-картками оператора мобільного зв'язку «ЮМС», «Білайн», «Лайф», а всього на суму 440 грн.
Допитаний в судовому засіданні, з приводу інкримінованих йому злочинів, підсудний ОСОБА_4 свою вину визнав.
Показав, що в березні 2007 року, у вечірній час, знаходячись по АДРЕСА_1 в м. Луцьку, з метою заволодіння майном, наніс кілька ударів рукою по обличчю раніше незнайомій потерпілій ОСОБА_6, та заволодів її мобільним телефоном марки «Самсунг Е-570».
02 квітня 2007 року, у вечірній час, знаходячись поблизу приміщення Волинського Національного Державного Університету ім. Лесі України, що по вул. Винниченка в м. Луцьку, разом із ОСОБА_5, з метою заволодіння майном, нанесли удари ногами та руками по голові та тулубу раніше незнайомому потерпілому ОСОБА_7, та заволоділи його майном: мобільним телефоном марки «Соні-Еріксон К-І» в комплекті з навушниками.
27 вересня 2007 року, у вечірній час, знаходячись поблизу дитячого садочка №10, що по АДРЕСА_1 в м. Луцьку, шляхом утримання раніше незнайомої йому неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8, заволодів її мобільним телефоном марки «Моторола L - 6».
Допитаний в судовому засіданні, з приводу інкримінованого йому злочину, підсудний ОСОБА_5 свою вину визнав частково.
Показав, що у вечірній час 02 квітня 2007 року, знаходячись поблизу Волинського Національного Державного Університету ім. Лесі Українки, що по вул. Винниченка в м. Луцьку, разом із ОСОБА_4, з яким в цей час гуляли по місту, побили, наносячи удари ногами і руками по тулубу, раніше незнайомого їм ОСОБА_7 Під час нанесення ударів потерпілому, останній на вимогу передав ОСОБА_4 мобільний телефон з навушниками.
Вважає себе винним в тому, що брав участь у побитті ОСОБА_7, майна у нього не вимагав не відбиравші домовленості про це із ОСОБА_4 у нього не було.
Винність підсудних ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинах стверджується зібраними та дослідженими в суді доказами.
По факту грабежу майна у потерпілої ОСОБА_6 винність підсудного ОСОБА_4, крім визнавальних його показань, стверджується:
Показаннями потерпілої ОСОБА_6 про те, що у вечірній час 13 березня 2007 року, коли поверталась по АДРЕСА_1 додому, раніше незнайомий їй ОСОБА_4, нанісши кілька ударів рукою по обличчю та один раз головою їй в лобну ділянку голови, відібрав у неї мобільний телефон «Самсунг Е -570» із сім-карткою оператора мобільного зв'язку «ЮМС» на рахунку якої знаходилось 15 грн.
В ході досудового слідства потерпіла ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_4 як особу, яка 13.03.2007 року вчинила відносно неї грабіж.
/а.с. 116-120./
Підтвердили свої покази стосовно вчинення злочину потерпіла ОСОБА_6 і підсудний ОСОБА_4 під час очної ставки між ними, та під час відтворення обстановки та обставин події, при цьому вказали на одне і те ж місце де вчинявся злочин.
/а.с. 121-122; 123-126; 128-132./
Свідок ОСОБА_9 підтвердив факт придбання ним у ОСОБА_4 в березні 2007 року мобільного телефону «Самсунг Е-570», який в послідуючому збув своєму знайомому ОСОБА_10
Аналогічні показання свідок ОСОБА_9 дав на досудовому слідстві на очній ставці із ОСОБА_4, і останній повністю підтвердив його показання.
/а.с. 103-104./
З показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що придбаний у ОСОБА_9 мобільний телефон «Самсунг Е-570» навесні 2007 року від передав своїй сестрі ОСОБА_11
Дана обставина стверджується показаннями свідка ОСОБА_12, а також протоколом вилучення у неї мобільного телефону потерпілої, який був оглянутий в ході досудового слідства як речовий доказ по справі.
/а.с. 146; 157-160./
Під час судового розгляду справи потерпіла ОСОБА_6 надала в суд для огляду товарну коробку з-під викраденого у неї телефону, і номери на ній та на телефоні співпали, що свідчить про приналежність вказаного телефону потерпілій.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №587 від 29 березня 2007 року на тілі потерпілої ОСОБА_6 були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної підшкірної гематоми лобної ділянки, носа, правої навколоорбітальної ділянки, які могли утворитися при обставинах та в строки, на які вказує потерпіла.
По факту грабежу майна у потерпілого ОСОБА_7 винність підсудних ОСОБА_4 і ОСОБА_5 стверджується:
Показаннями в суді потерпілого ОСОБА_7 про те, що у вечірній час 2 квітня 2007 року, коли він повертався додому по вул. Винниченка, раніше незнайомі йому підсудні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 нанесли йому удари руками і ногами по голові і тулубу і заволоділи його майном - мобільним телефоном марки «Соні-Еріксон К-700І» в комплекті з навушниками та сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Джинс». При цьому, дії підсудних були узгоджені і направлені саме на заволодіння майном. Під час вчинення злочину він загубив металеву сережку, яка була йому повернута в ході слідства.
Показання потерпілого ОСОБА_7 про обставини вчинення злочину суд приймає до уваги, оскільки вони об'єктивно підтверджуються і іншими доказами по справі.
Так під час огляду місця події 02.04.2007 року на місці вчинення злочину працівниками міліції була виявлена та вилучена металева сережка належна потерпілому ОСОБА_7, яка була оглянута як речовий доказ у справі.
/а.с. 164-165; 221-223;224-227./
В ході досудового слідства ОСОБА_4 і ОСОБА_5 подали явки з повинною про вчинення ними грабежу майна у потерпілого ОСОБА_7, та під час відтворення обстановки та обставин з ними вказали на обставини і місце злочину, /а.с. 185;186;192-196;214-218/ а потерпілий ОСОБА_7 впізнав їх як осіб, які вчинили відносно нього злочин, та показав при яких обставинах це відбувалося.
/а.с. 228-233;236-241; 244-247./
Свої показання потерпілий ОСОБА_7, підсудні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підтверджували і під час очних ставок між ними.
/а.с. 234-235;242-243/
Свідок ОСОБА_13 показала, що бачила, як ОСОБА_4 і ОСОБА_5 побили та пограбували на початку квітня 2007 року потерпілого ОСОБА_7
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №944 від 15 травня 2007 року на тілі потерпілого ОСОБА_7 були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці лівого лобного бугра та на перехідній каймі нижньої губи зліва, синця навколо правого ока з переходом на виличну ділянку, забою м'яких тканин лівої скроневої ділянки та в ділянці кута нижньої щелепи зліва і спинки носа, які могли утворитися при обставинах і в строки на які вказує потерпілий.
/а.с. 179-180./
По факту грабежу майна у потерпілої ОСОБА_8 винність підсудного ОСОБА_4, крім визнавальних про це його показань, стверджується:
Оголошеними в суді показаннями потерпілої ОСОБА_8 про те, що 27 вересня 2007 року, у вечірній час у неї, поблизу дитячого садочка №10, раніше незнайомий ОСОБА_4, утримуючи її рукою за шию, відібрав у неї мобільний телефон «Моторола L-6» із сім-картками «ЮМС» та «Білайн».
/a.c. 11-13./
В ході досудового слідства було оглянуто місце вчинення злочину, потерпіла ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_4, та на очній ставці з ним давала аналогічні показання, які підтверджував і підсудний.
/а.с. 5-7; 20-25; 41-42/ /а.с. 72-75./
Свідок ОСОБА_13 показала, що бачила, як ОСОБА_4 у вечірній час 27 вересня 2007 року поблизу дитячого садочка №10, утримуючи раніше незнайому їй потерпілу ОСОБА_8 за шию, відібрав у неї мобільний телефон.
Про пограбування потерпілої ОСОБА_8 у згаданий час показали в суді свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15
Під час очної ставки свідок ОСОБА_16 вказав на ОСОБА_4, як на особу, яка в кінці вересня 2007 року продала йому мобільний телефон марки «Моторола L-6».
/а.с. 18-19./
Дана обставина, а також той факт, що вказаний мобільний телефон належав потерпілій ОСОБА_8, стверджується протоколом вилучення мобільного телефону потерпілої у ОСОБА_16, та огляду його як речового доказу.
/а.с. 8; 76-79./
На підставі наведених доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, направленими на відкрите викрадення чужого майна, поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинених за попередньою змовою групою осіб, підсудні ОСОБА_5 і ОСОБА_4 вчинили злочин, передбачений ст. 186 ч.2 КК України, при цьому останній вчинив злочин повторно.
Заперечення підсудного ОСОБА_5 про те, що його дії були направлені лише на побиття потерпілого ОСОБА_7 суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наведеними у вироці доказами, і розцінює як намагання пом'якшити свою відповідальність за вчинений злочин.
Зібрані у справі докази вказують на єдиний умисел у підсудних, який був направлений на заволодіння майном потерпілого шляхом застосування до нього насильства.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 на час інкримінованого йому злочину і на даний час не виявляв і не виявляє ознак хронічного психічного захворювання, недоумства чи тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг і може усвідомлювати та керувати ними, а отже був і є осудним.
/а.с. 370-371./
Разом з тим, на підставі показань підсудного ОСОБА_5 в суді встановлено, що ініціатором вчинення злочину відносно ОСОБА_7 був саме підсудний ОСОБА_4 Суд приймає до уваги дані покази, враховуючи, що ОСОБА_4 до цього вчинив аналогічні злочини, забрав собі майно ОСОБА_7 розпорядився ним, а кошти витратив на власні потреби. Показання ОСОБА_4, що ініціатором злочину був ОСОБА_5, аналогічні показання свідка ОСОБА_13 суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються зазначеними доказами.
Крім того, свідок ОСОБА_13 перебуває в дружніх стосунках із ОСОБА_4, а тому вона зацікавлена в тому, щоб пом'якшити кримінальну відповідальність останньому.
Суд вважає, що дії ОСОБА_4, по епізодах вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_8, досудовим слідством невірно кваліфіковано за ст. 187 ч.1 КК України.
З показань в суді підсудного ОСОБА_4, оголошених показань потерпілої ОСОБА_8, показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що підсудний лише утримував за шию потерпілу коли заволодівав її майном.
Переконливих доказів про те, що насильство було небезпечним для життя і здоров'я потерпілої у справі не здобуто. З огляду на зазначене, дії ОСОБА_4 по вказаному епізоду слід кваліфікувати за ст. 186 ч.2 КК України.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання щодо підсудного ОСОБА_5 суд враховує, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, хоч вчинив тяжкий злочин, однак по місцю проживання характеризується позитивно, був і є неповнолітнім.
При таких обставинах, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому покарання йому слід призначити із застосуванням ст. ст. 75, 104 КК України.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання щодо підсудного ОСОБА_4 суд враховує, що він вчиняв ряд тяжких злочинів протягом тривалого часу, характер і обставини вчинених злочинів, що всі вони були поєднані із застосуванням насильства, а також те, що він був ініціатором вчинення злочину за попередньою змовою із неповнолітнім ОСОБА_5 відносно потерпілого ОСОБА_7, а тому виправлення і перевиховання його не можливе без ізоляції від суспільства, а тому покарання йому слід призначити у вигляді позбавлення волі.
Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, визнав свою вину у вчиненні злочинів, працює, хворіє, добровільно відшкодував завдані злочином збитки потерпілим, а тому покарання йому у вигляді позбавленні волі, на підставі ст. 69 КК України, слід призначити нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією Закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
Визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_5
винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. 186 ч.2 КК України та призначити покарання:
ОСОБА_4 за ст. 186 ч.2 КК України, на підставі ст. 69 КК України - 3 /три/ роки позбавлення волі.
ОСОБА_5 за ст. 186 ч.2 КК України - 4 /чотири/ роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю 2/два/ роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов'язки: повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_5 залишити попередню - підписку про невиїзд, ОСОБА_4 змінити - з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взявши його під варту із залу суду негайно
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу взяття його під варту, зарахувавши йому в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 30 вересня по 10 жовтня 2007 року.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_4, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку суду.