номер провадження справи 19/19/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2014 Справа № 908/932/14

За позовом Приватного підприємства фірма «ЛИТА» (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 145, кв. 22)

до Державного підприємства «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області» (70050, Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне, вул. Зелена)

про стягнення 86819,70 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: Сілецький Ю.І. - представник за довіреністю № 1502 від 03.03.14.

Від відповідача: Вакуленко С.О. - представник за довіреністю № 11/12-779 від 11.03.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Запорізької області 21.03.14. звернулось Приватне підприємство фірма «ЛИТА» з позовною заявою до Державного підприємства «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області» про стягнення 92205,99 грн. заборгованості за Договором поставки № 20031 від 20.03.13., з яких: 86819,70 грн. - сума основного боргу, 781,38 грн. - інфляційних витрат, 854,31 грн. - 3% річних, 3750,61 грн. - пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України не виконав у повному обсязі свої зобов'язання перед позивачем по оплаті отриманого товару, внаслідок чого у Державного підприємства «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області» виникла заборгованість перед Приватним підприємством фірмою «ЛИТА».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.03.14. порушено провадження у справі № 908/932/14, присвоєно справі номер провадження 19/19/14, розгляд справи призначено на 17.04.14. о 10-40.

Від відповідача через канцелярію господарського суду 17.04.14. надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Державне підприємство «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області» визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 86819,70 грн. та просить суд на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України розстрочити погашення суми основного боргу на 4 роки, відповідно до наступного графіку: з травня 2014 року по березень 2018 року - 1808,74 грн., квітень 2018 року - 1808,92 грн., у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем Державного підприємства «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області». Крім того, відповідач заперечує проти нарахування інфляційних витрат, пені та 3% річних, оскільки їх нарахування суперечить чинному законодавству України та просить суд в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства фірма «ЛИТА».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.04.14. розгляд справи № 908/932/14 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 20.05.14. о 11-00.

Через канцелярію господарського суду Запорізької області 19.05.14. від позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надійшла письмова заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Приватне підприємство фірма «ЛИТА» просить суд стягнути з Державного підприємства «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області» 86819,70 грн. - заборгованості.

Вказана вище заява відповідалає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом до розгляду.

Судом розглядаються зменшені позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.14. підтримав зменшені позовні вимоги, просив суд позов Приватного підприємства фірма «ЛИТА» задовольнити повністю.

Через канцелярію господарського суду Запорізької області 20.05.14. від Державного підприємства «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області» надійшов письмовий відзив, відповідно до якого відповідач зазначив, що єдиною можливістю виконання зобов'язання є розстрочення суми основного боргу на три роки та просив суд задовольнити позовні вимоги в сумі 86819,70 грн. з розстроченням заборгованості на три роки рівними частками, починаючи з червня 2014 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.05.14. визнав зменшені позовні вимоги Приватного підприємства фірми «ЛИТА», підтримав вимоги заявлені в відзиві про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача, викладеного у письмовому відзиві, про розстрочку виконання рішення суду у даній справі.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/932/14.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.03.13. між Приватним підприємством фірмою «ЛИТА» (далі - Постачальник) та Державним підприємством «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області» (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 20031 (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1 Договору зазначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує металоріжучий інструмент (пластина тв. сплаву, спецодяг та ін.), загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у видаткових накладних (далі - товар).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується передати Покупцю товар разом з усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивач вказує на те, що Приватним підприємством фірмою «ЛИТА» було поставлено відповідачу товар, про що свідчать видаткові накладні, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 2.2 Договору зазначено, що Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від Постачальника та оплатити його протягом 5 банківських днів з моменту передання товару Постачальником.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, згідно двосторонньо підписаного акту звірки розрахунків від 31.10.13., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем в розмірі 86819,70 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач вартість отриманого товару не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення Приватного підприємства фірма «ЛИТА» до суду з даним позовом склала 86819,70 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 89150,75 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 16011 від 16.01.13., № 29011 від 29.01.13., № 22031 від 22.03.13., № 2041свід 02.04.13., № 11041 від 11.04.13., № 19041 від 19.04.13., № 8051 від 08.05.13., № 31051 від 31.05.13., № 04071 від 04.07.13., № 22071 від 22.07.13., № 12081 від 12.08.13., № 13081 від 13.08.13., № 30081 від 30.08.13., № 4101 від 04.10.13., копії яких містяться в матеріалах справи.

Зазначені вище видаткові накладні на передачу товару підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 7.2 Договору встановлено, що строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1 цього Договору та закінчується 20.03.14.

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 7.3 Договору).

Крім того, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України зазначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Таким чином, закінчення дії Договору не звільняє Державне підприємство «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області» від відповідальності за його порушення в частині оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2.2 Договору зазначено, що Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від Постачальника та оплатити його протягом 5 банківських днів з моменту передання товару Постачальником.

Відповідач, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України, свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Приватним підприємством фірмою «ЛИТА» за поставлений товар в розмірі 86819,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати боргу, про який заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що борг Державного підприємства «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області» перед Приватним підприємством фірмою «ЛИТА» за неналежне виконання умов Договору становить 86819,70 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Приватного підприємства фірма «ЛИТА» підлягає задоволенню повністю.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду у даній справі, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне:

Обґрунтовуючи своє клопотання про розстрочку виконання рішення суду відповідач посилається на те, що підприємство має скрутне фінансове становище, мізерні обсяги фінансування діяльності, дебіторську та кредиторську заборгованість, в зв'язку з чим, єдиною можливою підставою виконати свої зобов'язання є розстрочення суми основного боргу рівними частками на 36 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1.1. постанови від 17.10.12. N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначив, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим судом способом. Але, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не подано жодних доказів, які б підтверджували ускладнення виконання рішення чи унеможливлення його виконання.

Відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження скрутного фінансового стану Державного підприємства «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області».

Таким чином, судом встановлено, що складне фінансове становище Державного підприємства «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області» про яке зазначено відповідачем в клопотанні про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/932/14, як на підставу надання розстрочки виконання рішення суду, не підкріплено документальними доказами.

Крім того, слід зазначити, що спір у даній справі виник з вини відповідача, а саме, Державне підприємство «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області» не оплатило Приватному підприємству фірмі «ЛИТА» вартість поставленого товару в розмірі 86819,70 грн., чим порушило умови Договору та вимоги чинного законодавства України.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Якщо інше не передбачено договором або законом, відповідальність за порушення зобов'язання настає за наявності вини порушника.

З матеріалів справи вбачається, що Державним підприємством «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області» не було вжито заходів щодо належного виконання свого зобов'язання перед Приватним підприємством фірмою «ЛИТА» в частині оплати вартості товару.

Слід зазначити, що господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

За таких обставин, беручі до уваги вину відповідача та враховуючи можливі негативні наслідки для стягувача, та з метою недопущення їх настання, а також враховуючи недоведеність з боку відповідача скрутного фінансового становища, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/932/14.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства фірми «ЛИТА» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Запорізькій області» (70050, Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне, вул. Зелена) на користь Приватного підприємства фірма «ЛИТА» (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 145, кв. 22) 86819 (вісімдесят шість тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 70 коп. - основного боргу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.14.

Суддя І.В. Давиденко