Справа № 353/274/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1216/2014

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Лущак Н.І. Н. І.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.

секретаря Мельник О.В.

за участю: апелянта ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3,

ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальних і моральних збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Тлумацького районного суду від 17 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тлумацького районного суду від 17 квітня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальних і моральних збитків - відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає, що суд в повній мірі не встановив всі обставини ДТП, не встановив винного у заподіянні шкоди, як і дав неправомірну оцінку постанові Івано-Франківського міського суду від 11.10.2013 року.

З цих підстав рішення суду першої інстанції, апелянт просив скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник ОСОБА_5 доводів апеляційної скарги не визнали, просять її відхилити. Рішення суду вважають законним та обгрунтованим.

Представник ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», будучи належно повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, подав письмові заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_6

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, представника, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24.08.2013 року близько 21.год 30 хв. на а/д Снятин-Тязів (поблизу с. Грушка).

За результатами огляду місця події та транспортних засобів, працівнрками ДАІ щодо ОСОБА_6 складено адиіністративний протокол серії АБ2 № 688286 від 24.08.2013 року (а.с.23), в якому зазначено, що ОСОБА_6, керуючи автомобілем PEUGEOT 306 д.н.з. НОМЕР_1, після обгону здійснив перешкоду транспортному засобу, який він обганяв, повертаючи на займану смугу, допустив зіткнення із транспортним засобом, чим спричинив механічні пошкодження транспортних засобів та порушив вимоги п.14.2 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

З матеріалів справи також вбачається, що постановою Івано-Франківського міського суду від 11.10.2013 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с.22).

Відповідно до ч. ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з вимог ст. ст.10, 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Крім того, враховуючи вищезазначені вимоги ст. 60 ЦПК та виходячи з принципу змагальності незалежно від того, доводить відповідач відсутність фактів підстави позову чи ні, загальне правило розподілу доказових обов'язків залишається незмінним, і тягар доказування не переходить від однієї сторони до іншої, і підставу позову повинен довести саме позивач.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди ОСОБА_6, вважав, що оскільки відповідною постановою суду справу про притягнення його до адміністративної відповідальності закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, то шкоду заподіяну його авто внаслідок ДТП повинні відшкодовувати відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (відповідно, як власник та водій транспортного засобу)

Разом з тим, жодних належних доказів, які б підтверджували наявність вини відповідачів у заподіянні шкоди автомобілю позивача, ні в суді першої інстанції, ні в засіданні Апеляційного суду не встановлено.

Зокрема, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що закриття адміністративного провадження стосовно позивача, не є беззаперечним доказом наявності вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у наслідках ДТП, а відтак і підставою покладення саме на них відповідальності за заподіяну шкоду.

Так, на основі досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема постанови Івано-Франківського міського суду від 11.10.2013 року (а.с. 22), фототаблиць, пояснень сторін, та з урахуванням вимог ст.1166, 1167 ЦК України суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

З цим погоджується і колегія суддів Апеляційного суду звертаючи увагу на ту обставину, що при складенні схеми наслідків ДТП, протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_6 будь-яких застережень щодо зазначених документів не робив. Крім цього, в суді апеляційної інстанції не заперечував тієї обставини, що здійснюючи обгін автомобіля «Мерседес» під керуванням ОСОБА_4, на зустрічній смузі руху на близькій відстані від свого автомобіля побачив інший транспортний засіб (скутер), який рухався у темну пору доби без світла. Щоб уникнути зіткнення зі скутером, різко прийняв вправо - на смугу по якій рухався автомобіль «Мерседес», де власне, і відбулося зіткнення з автомобілем відповідача.

Такі ж пояснення (разом з клопотанням про закриття щодо нього адміністративного провадження) надавав у жовтні 2013 року, зазначаючи, що аварійна обстановка була створена водієм скутера і це потягло наступні події.

Таким чином, сам позивач визнавав, що першопричиною ДТП була аварійна обстановка, створена не за участі відповідача, а самого позивача та іншого транспортного засобу.

Що ж до ОСОБА_4, який керував автомобілем «Мерседес», то на підставі наданих суду документів, підстав вважати, що ним були порушені правила дорожнього руху - немає, а доводи позивача з цього приводу судом розцінюються лише як намагання перекласти відповідальність за наслідки ДТП на іншого учасника.

Крім цього, в матеріалах справи є дані про те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Мерседес» була застрахованою у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яка одразу після ДТП була повідомлена про настання страхового випадку і сам позивач не заперечує цього факту.

Відповідно до вимог ст. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Разом з тим, з вертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_6 належно не визначився з колом відповідачів; ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» була притягнута до участі у справі на підставі ухвали суду лише у якості третьої особи без самостійних вимог.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Тлумацького районного суду від 17 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк