ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. Справа № 917/401/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Потапенко В.І.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Матківського Т.О. за довіреністю № б/н від 14.01.14 р.

Метелиці О.Д. за довіреністю № б/н від 15.04.2014 р.

відповідача - Тарасенко Н.А. за довіреністю № б/н від 23.03.14 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 486П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2013 р. у справі № 917/401/13-г

за позовом ТОВ "Київський республіканський Автоцентр", м. Київ

до ТОВ "ТК "Влів", м. Кременчук

про стягнення 755331,11 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2013 р. ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ "ТК "Влів" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.11.2013 р. за вх. № 16128) заборгованості за договором поставки № 0058 від 16.11.2011 року в розмірі 642400,00 грн., пеню у розмірі 45091,20 грн., 3% річних у розмірі 24055,68 грн. та за договором поставки № 0030 від 25.06.2012 року пеню у розмірі 35155,07 грн., 3% річних у розмірі 8627,24 грн., що разом становить 43782,31 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.11.2013 р. у справі № 917/401/13-г (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення основного боргу за Договором №0030 від 25.06.2012 року в розмірі 462 400,00 грн., на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України. Стягнуто з ТОВ "ТК "Влів" на користь ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" за Договором №00050 від 16.11.2011 року суму основної заборгованості в розмірі 642 400,00 грн., пеню в розмірі - 45 091,20 грн., 3% річних в розмірі 24 055,68 грн., що разом становить 711 548,80 грн.; за Договором №0030 від 25.06.2012 року пеню в розмірі 35 155,07 грн., 3% річних в розмірі 8 627,24 грн., що разом становить 43 782,31 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 15106,62 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором № поставки № 0058 від 16.11.2013 р. в сумі 208497,84 грн. та за договором поставки № 0030 від 25.06.2013 р. в сумі 506182,31 грн. Судові витрати покласти на позивача.

В апеляційній скарзі заявник вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято як належний та допустимий доказ акти прийому передачі автомобіля МАЗ -533702-280 від 12.07.2012 року та акти прийому передачі автомобіля МАЗ -НОМЕР_1 без номера від 04.12.2011 року, №139 від 29.12.2011 року, які на думку суду першої інстанції підтверджують передачу автомобілів на виконання умов договору № 0030 від 25.06.2012 року та договору № 0058 від 16.11.2011 року. Однак, як стверджує відповідач, а ні в видатковій накладній, а ні в актах приймання - передачі не має посилання на договори, згідно яких поставляються (передаються) транспортні засоби. Між ТОВ «Київський республіканський автоцентр» та ТОВ «ТК «ВЛІВ» було укладено декілька договорів поставки транспортних засобів і надані позивачем докази, на думку заявника, не підтверджують виконання ним зобов'язань за вказаними вище договорами.

Також, як зазначає відповідач, відповідно до п. 2.2 договору №0030 передбачено поставку товару - 2 дні з моменту підписання даного договору, з правом дострокової поставки, а тому видаткова накладна № РН - 0001021 від 12.07.2012 року та акти приймання - передачі від 12.07.2012 року підтверджують поставку товару за іншим договором. Крім того, як зазначає відповідач, висновком судової економічної експертиза №3993 Харківського науково - дослідного інституту судової експертиза ім.. заслуженого професора М.С. Бокаріуса також не підтверджується факт поставки транспортних засобів за договором №0058 від 16 листопада 2011 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 19.03.2014 р.

18.03.2014 р. за вх. № 2325 позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, рішення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги позивач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р. розгляд справи було відкладено на 16.04.2014 р.

10.04.2014 р. за вх. № 2954 позивачем надані письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі, в яких він надав пояснення щодо виконання договорів поставки №№ 0058, 0030 від 16.11.2011 р. та 25.06.2012 р. відповідно.

В судовому засіданні 16.04.2014 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 14.05.2014 р.

06.05.2014 р. за вх. № 3580 позивачем надані письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі, в яких він надав пояснення щодо описки в акті прийому-передачі № 139 від 29.12.2011 р., щодо висновків судової економічної експертизи, щодо роз'яснення листа № 488 від 30.10.2012 р.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" та ТОВ "Торгова компанія ''Влів'' укладені договори поставки № 0058 від 16.11.2011 р. та № 0030 від 26.05.2012 р.

За умовами договору №0058 від 16.11.2011р., постачальник зобов'язувався передати у власність покупця автомобіль-шасі МАЗ-НОМЕР_1 у кількості 2 шт., а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах визначених договором (п.1.1. договору).

Як свідчать матеріали справи, 07.12.2011р. позивач на підставі акту приймання-передачі автомобільного шасі МАЗ-НОМЕР_1 від 12.07.2011р. та акту приймання-передачі автомобіля №139 від 29.12.2011р. (копії додаються) передав відповідачу МАЗ-НОМЕР_1 у кількості 2 шт. загальною вартістю 642 400,00 гривень, в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата в розмірі 642400,00 гривень, в т.ч. ПДВ 20% сплачується покупцем в наступному порядку::

30 % від розміру визначеному у п. 4.1. даного Договору у формі попередньої оплати протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного Договору;

70 % від розміру визначеному у п. 4.1. даного Договору - оплата вартості товару з відстрочкою платежу протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Як стверджує позивач, на день подачі позову до суду оплата по договору №0058 надійшла в розмірі 462 400,00 грн., про що свідчать банківські виписки від 21.11.11р.; від 22.12.11р.; від 20.02.12р.; від 30.03.12р.; від 08.06.12р. (копії додаються). Залишок боргу відповідача за переданий йому товар становить 180 000,00 грн.

За умовами договору №0030 від 25.06.2013р. (далі - договір № 0030), постачальник (ТОВ Київський республіканський Автоцентр") зобов'язувався передати у власність покупця (ТОВ "ТК "Влів") автомобіль МАЗ-437041-280 у кількості 2 шт., а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах визначених договором (п. 1.1. договору №0030).

Як свідчать матеріали справи, 12.07.2012р. позивач на підставі видаткової накладної №РН-0001021, актів приймання-передачі транспортного засобу від 12.07.2011р. поставив відповідачу МАЗ-437041-280, в кількості 2 шт., загальною вартістю 509 620,00 гривень, в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 4.2. оплата в розмірі 509 620,00 гривень, в т.ч. ПДВ 20% сплачується покупцем в строк до 10.07.2012 року.

Як стверджує позивач, станом на день подачі позову до суду оплата за договором №0030 надійшла тільки в розмірі 47 220.00 грн., про що свідчать банківські виписки від 02.07.12р., від 03.07.12р., від 05.07.12р., від 10.07.12р. Залишок боргу відповідача за поставлений товар становить 462 400,00 грн.

Як зазначає відповідач, у вказаних актах приймання-передачі немає посилання на договір, згідно якого поставляються (передаються) транспортні засоби. Між ТОВ "Київський республіканський автоцентр" та ТОВ "ТК "ВЛІВ" було укладено декілька договорів поставки транспортних засобів і надані позивачем докази не підтверджують виконання ним своїх зобов'язань саме за договором № 0058 від 16.11.2011 р. Сам позивач в листі № 488 від 30.10.2012 р. підтверджує, що товар за даним договором не поставлявся. Відповідно до п.2.2. договору постачальник (позивач) зобов'язаний поставити товар в строк до 30 листопада 2011 р. - тобто або надані ним документи підтверджують поставку товару по іншому договорі, або позивачем допущено порушення строку виконання своїх зобов'язань.

В свою чергу, позивач в своїх поясненнях та у суді апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п 1.1 договору купівлі-продажу №0058 від 16.11.2011 року Постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар. Поставка товару передбачає: фактичну передачу товару за актами приймання-передачі, надання документів для постановки на облік в ДАІ, виписку всіх бухгалтерських та податкових документів на реалізацію. Лише після отримання вищезазначених документів відповідач міг належним чином оформити перехід права власності. Проте, позивач після фактичної передачі товару за актами приймання-передачі не підписав бухгалтерські та податкові документи та не передавав весь вичерпний перелік документів. В листі № 488 від 30.10.2012 р. зазначено, що товар не поставлявся. Це речення в листі означає, що повна поставка товару не відбулась як така, а відбулась лише фактична передача автомобілів без передачі права власності, так як передбачений поставкою пакет документів відповідачу наданий не був.

Так, з дослідження матеріалів справи колегія суддів встановила, що сторони визначили предмет договору, як обов'язок постачальника (позивача) передати у власність покупця (відповідача) автомобільні-шасі МАЗ-НОМЕР_1 у кількості 2 шт., а покупець зобов'язувався їх прийняти і сплатити їх вартість у порядку і на умовах визначених договором.

Пунктом 4.2. договору № 0058 сторони визначили наступні умови оплати за товар:

передплата 30% від повної вартості договору - покупець здійснює протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору.

Датою оплати для відповідача є 21.06.2011р.

70% від вартості товару відповідач зобов'язаний був сплатити на умовах відстрочки платежу в 30 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Поставка товару відбулася 07.12.2011р. та 29.12.2011р., що підтверджується актами приймання-передачі та наявністю в матеріалах справи посвідченням про відрядження № 358 від 07.12.2011 р., наказом про відрядження № 195-в від 05.12.2011 р. для перегону та передачу автомобільного шасі МАЗ НОМЕР_1, довіреності від 07.12.2011 р. на здійснення перегону ОСОБА_5 автомобільного шасі МАЗ НОМЕР_1 відповідно до договору № 0058 від 16.11.2011 р. та поясненнями самого водія ОСОБА_5, подорожнім листом № 843173, копією страхового полісу на авто № 0295093.

Як свідчать матеріали справи, по договору поставки № 0030 від 25.06.2012 р. станом на 17.04.2013 року обліковувалась дебіторська заборгованість ТОВ «ТК «ВЛІВ» перед ТОВ «Київський республіканський автоцентр».

Разом з тим, по договору № 0058 від 16.11.2011р. станом на 17.04.2013 р. обліковувалась передплата за автотехніку на суму 462 400, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №01-284 від 10.04.2013 р. ТОВ «ТК Влів» прийняло пропозицію позивача про взаємозалік даних заборгованостей відповідно до ст. 601 ЦКУ, однак в даному листі відповідачем зазначає, що товар не поставлявся за договором №0058 від 16.11.2011. Дане твердження відповідача спростовується листом відповідача №04-1167 від 24.10.2012 р., в якому відповідач повідомляє про перерахування оплати за автомобіль МАЗ 533702-10, шасі №YZМ533702В0011068 згідно договору №0058 від 16.11.2011 року.

В судовому засіданні суду першої інстанції директор ТОВ ''Торгова компанія ''Влів'' подав додаткові пояснення в тексті яких вказує що позивач листом № 488 від 30.10.2012р. підтвердив, що товар за договором поставки № 0058 від 16.11.2011р. не поставлявся, в зв'язку з чим запропонував відповідачу провести зарахування взаємних однорідних вимог за договором поставки № 0058 від 16.11.2011р. та № 0030 від 25.06.2012р.

На вказану пропозицію відповідач направив позивачу лист за вих. № 04-1300/1 від 08.11.2012р. про підтвердження проведення взаємозаліку за вказаними договорами. Повторно листом № 01-284 від 10.04.2013р. ТОВ ''Торгова компанія ''Влів'' підтвердило проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за вищевказаними договорами. З цих обставин відповідач вважає що у нього відсутня заборгованість по оплаті за договором № 0030 від 25.06.2012р., а тому в цій частині позову судом першої інстанції було вірно припинено провадження у справі.

Тобто, борг по договору № 0030 від 25.06.2012 р. в сумі 462 400, 00 грн. станом на 17.03.2013 р. погашається передплатою за договором № 0058 від 16.11.2011р.

Після взаємозаліку оплата по договору №0058 від 16.11.2011р. була відсутня, тобто відповідно умови щодо оплати товару по даного договору зі сторони ТОВ «ТК «ВЛІВ» були порушені.

Що стосується наданого позивачем акту приймання передачі автомобіля №139 від 29.12.2011р. складено між ТОВ ''Торгова компанія ''Влів'' та ТОВ '' Торговий дім КАМАЗ'', не ТОВ ''Київський республіканський Автоцентр'', то позивач в своїх пояснення зазначає, що даний акт було складено працівниками відповідача, тобто описка була допущена саме відповідачем.

Крім того, підтвердженням визнання відповідачем факту наявності заборгованості з оплати вартості автомобілів, отриманих по договору № 0058 від 16.11.2011 р. є здіснення відповідачем платежів, а саме у платіжному дорученні № 4825 від 08.06.2012 є посилання на лист вимогу № 279 від 31.05.2012 р., який було складено на виконання договору № 0058 від 16.11.2011 р.

Також відповідачем листом від 14.09.2012 р. № 01-968/4 визнало наявність боргу відповідача перед позивачем за договором № 0058 від 16.11.2011 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що надані позивачем докази на підтвердження виконання своїх зобов`язань перед відповідачем за договором № 0058 від 16.11.2011 р. є належними доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, які свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань саме за договором №0058 від 16.11.2011 р., тому, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з позивача суми основного боргу в розмірі 642400,00 грн.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 3% річних у сумі 24055,68 грн., 45091,20 грн. пені за договором № 0058 від 16.11.2011 р. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), положень договору (п. 5.2) та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8627,24 грн., 35155,07 грн. пені за договором № 0030 від 25.06.2012 р. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), положень договору (п. 5.2) та фактичних обставин справи.

Отже, з урахуванням положень ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції у повній мірі досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка та на підставі цього обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог, а відтак, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Торгова компанія " ВЛІВ", м. Кременчук на рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2013 р. у справі № 917/401-13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2013 р. у справі № 917/401-13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.05.2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Потапенко В.І.