ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 29/5005/6896/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

на постанову та ухвалувід 03.03.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. господарського суду Дніпропетровської області

у справі№ 29/5005/6896/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою боржникафізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

провизнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Шевцов Є.В.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 року порушено провадження у справі № 29/5005/6896/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - Боржник, Підприємець) за заявою останнього в порядку норм ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2011 року Підприємця визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Шевцова Є.В., якого зобов`язано вчинити дії у ліквідаційній процедурі Боржника відповідно до норм Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року (залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2013 року) задоволено заяву ліквідатора Боржника, зобов'язано Дніпропетровську ОД "Райффайзен Банк Аваль" звернутися до Реєстратора Реєстру заборон із заявою про вилучення запису про обтяження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та вилучення запису про обтяження рухомого майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі іпотечного договору від 25.12.2006 року, договорів застави № 014/02-40/1503 від 21.06.2007 року; № 012/02-40/1523 від 13.07.2007 року; № 012/02-40/1700 від 23.01.2008 року; № 012/02-40/1701 від 07.02.2008 р., із змінами та доповненнями від 25.06.2009 року. Також, зобов'язано ПАТ "Марфін Банк", який є правонаступником ВАТ "Морський Транспортний Банк", звернутися до Реєстратора Реєстру обтяжень рухомого майна із заявою про вилучення запису про обтяження рухомого майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 року (суддя - Д.М. Полєв) в задоволенні заяв фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 від 19.07.2013 року та від 08.01.2014 року про роз'яснення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року відмовлено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 року та прийняти нову постанову - про задоволення заяв Боржника про надання роз'яснень ухвали суду першої інстанції від 30.10.2012 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року (головуючий суддя - І.М. Науменко, судді: П.П. Павловський, В.О. Кузнецов) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 року, так і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року та прийняти постанову - про задоволення заяв Боржника про надання роз'яснень ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 5, 23, 26, 29, 30, 32, 47, 48 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи Боржнику у задоволенні заяв про роз'яснення ухвали від 30.10.2012 року, місцевий суд вказав, що у цих заявах порушено питання про тлумачення норм права, що не входить до кола повноважень господарського суду та кола питань, що підлягають врегулюванню згідно ст. 89 ГПК України. Відповідно ж до імперативних норм ст. 23 Закону про банкрутство скасовуються всі арешти та обмеження стосовно майна боржника з моменту відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Підтримавши ці висновки, апеляційний суд додав, що в поданій Боржником в порядку норм ст. 89 ГПК України заяві він заперечив законність дій державного виконавця у виконавчому провадженні, що має порушуватись та розглядатись в порядку норм ст. 1212 ГПК України за скаргою на дії органів Державної виконавчої служби.

Заперечуючи наведені висновки судів, скаржник зазначає, що під час здійснення провадження у справі про банкрутство Боржника було відкрито та здійснюється виконавче провадження зі стягнення боргу з фізичної особи - ОСОБА_4, у тому числі були винесені постанови про накладення арешту на майно вказаної особи та оголошення цього майна у розшук, а тому такі дії виконавчої служби суперечать вимогам Закону про банкрутство. З моменту відкриття щодо Підприємця процедури ліквідації у даній справі все належне йому майно (у тому числі і як фізичній особі) звільняється від обтяжень, а повноваження щодо розпорядження цим майном покладаються на ліквідатора, який здійснює продаж такого майна з метою задоволення вимог кредиторів.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями заявника, оскільки вони суперечать встановленим судами обставинам справи і вимогам законодавства.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у своїх заявах про надання в порядку норм ст. 89 ГПК України роз'яснення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року Боржник просить суд надати правову оцінку законності діям органу Державної виконавчої служби. При цьому, Боржник обґрунтовує свої вимоги та посилається на норми ст. 89 ГПК України, що суперечить нормам цієї статті, оскільки роз'яснення рішення господарського суду - засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Отже, роз'яснення рішення, ухвали - це викладення рішення ухвали у більш ясній і зрозумілій формі.

Оцінка ж законності дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби, вимоги про що викладені Боржником у своїх заявах від 19.07.2013 року та від 08.01.2014 року, здійснюється на підставі та відповідно до норм ст. 1212 ГПК України. Нормами вказаної статті визначені, зокрема підстави та порядок оскарження дій органів Державної виконавчої служби.

Так, виходячи з приписів ч. 1 ст. 1212 ГПК України у разі незгоди з діями чи непогодження з бездіяльністю органів Державної виконавчої служби стягувач, боржник або прокурор може подати скаргу, призначення та розгляд якої в судовому засіданні здійснюється за ухвалою суду, а за результатами розгляду такої скарги господарський суд також виносить ухвалу.

У зв'язку із викладеним суди в оскаржуваних судових рішеннях дійшли правомірного висновку про відсутність процесуальних та матеріально-правових підстав для задоволення заяви Боржника та здійснення роз'яснення в порядку норм ст. 89 ГПК України ухвали місцевого суду від 30.10.2012 року саме за обставин, визначених Боржником у згаданих заявах.

За таких обставин справи касаційні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 23, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 41, 89, 101, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 р. у справі № 29/5005/6896/2011 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 29.05.2014 року.