АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/5179/2014 Головуючий у І інстанції - Гриньковська Н.Ю.
Доповідач - Андрієнко А.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Онищенко О.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання довіреності недійсною та стягнення коштів,
В С Т А Н О В И Л А :
28 грудня 2011 року між сторонами по справі було укладено Договір № 20774\161678-840 про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи в іноземній валюті, на який ОСОБА_1 було внесено грошові кошти в сумі 355 250 доларів США. В подальшому він дізнався, що під час його перебування поза межами України 23.01.2012 року з банківського рахунку було видано грошові кошти ОСОБА_4 на підставі довіреності, яку позивач не підписував.
Позивач звернувся до суду з позовом щодо визнання недійсною довіреності від 21.01.2012 року, виданої від імені громадянина Японії ОСОБА_1 на ім'я громадянина Шрі Ланки - ОСОБА_5, посвідченої приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 за реєстровим №№ 50,51 та внесену до Єдиного реєстру довіреностей за реєстраційним № 37201653, та застосувати наслідки недійсності правочину, вилучивши з відповідного реєстру запис про реєстрацію цієї довіреності. Крім того, позивач просив стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь 355 250 доларів США .
З приводу зазначених шахрайських дій за заявою позивача було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України . Проте, позивач стверджував, що кримінальна справа не охоплює всіх питань, щодо яких існує порушення цивільних прав позивача, так як довіреність, яку він не підписував, на час пред'явлення позову була чинною і ніким не скасована, а банківська установа, на думку позивача, має відповідати за те, що з вини посадових осіб банку відбулось неправомірне списання з рахунку позивача великої суми грошових коштів, тобто позивачеві, як споживачу банківських послуг ПАТ «Банком «Фінанси та Кредит» повинні бути стягнуті кошти із банківської установи, з якою у нього укладено договір, який не розірваний та не визнаний недійсним.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, вказуючи на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник банку просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.12.2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір № 20774/161678-840 про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи в іноземній валюті, на підставі якого позивачу було відкрито поточний рахунок в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» НОМЕР_2
В подальшому, на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 було внесено наступні грошові кошти: 12.01.2012 року - 195 250 доларів США згідно з квитанцією № 23; 18.01.2012 року - 160 000 доларів США згідно з меморіальним ордером № 10358488. Таким чином, станом на 23.01.2012 року на банківському рахунку ОСОБА_1, відкритому в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», рахувалося 355 250 доларів США.
Встановлено, що ОСОБА_1 19.01.2012 року о 17.35 год. відбув з України літаком № 460 з аеропорту «Бориспіль» до м. Стамбул (Туреччина), а повернувся з м. Стамбул до м. Київ - 25.01.2012 року об 11.17 год. літаком №457, що підтверджується копією довідки Державної прикордонної служби, наданої на запит УБОЗ ГУМВС України у м. Києві, яку представник позивача надав з матеріалів кримінальної справи №2610/11456/2012, яка розглянута Шевченківським районним судом м. Києва 22.08.2013 року.
21.01.2012 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 за реєстровим №№ 50,51 було посвідчено довіреність на ім'я громадянина Шрі Ланки - ОСОБА_5, згідно з якою громадянин Японії ОСОБА_1 уповноважив довірену особу (ОСОБА_5) подавати та отримувати від імені довірителя (ОСОБА_1) заяви, листи, клопотання, платіжні доручення та будь-які інші документи, необхідні для розпорядження рахунками, отримувати випущені пластикові картки для довірителя, підписуватися за нього, а також одержувати через касу банку готівкові суми без обмеження їх розміру тощо. Термін дії довіреності визначено до 21.01.2013 року. Довіреність була внесена до Єдиного реєстру довіреностей за реєстраційним № 37201653.
В подальшому, 23.01.2012 року громадянин Індії ОСОБА_4, який представився як ОСОБА_5, прибув до приміщення відділення № 17 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що розташований по бульвару Т.Шевченка, 62 в м. Києві, та на підставі вищевказаної довіреності зняв грошові кошти з банківського рахунку ОСОБА_1 в сумі 355 250 доларів США.
З приводу шахрайських дій громадянина Індії ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу і вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.08.2013 року ОСОБА_4 був визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.ч.3,4 ст.358 КК України, та визначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі, а також стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2 840 000 грн. На час розгляду цивільної справи Апеляційним судом м.Києва вирок суду було скасовано, а справу направлено для проведення додаткового розслідування.
Висновком почеркознавчої експертизи від 19.04.2012 року № 331 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві, проведеної під час розслідування кримінальної справи, підпис у графі довірителя від імені ОСОБА_1 на бланку довіреності ВРН № 693933 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Копія зазначеного висновку додана позивачем до матеріалів справи.
Довіреність, посвідчена приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 та внесена до Єдиного реєстру довіреностей за реєстраційним № 37201653, на час звернення позивача до суду (30.09.2013 року) втратила свою дію, оскільки була видана терміном дії до 21.01.2013 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання довіреності недійсною, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в межах заявлених вимог, оскільки строк довіреності на час постановлення рішення закінчився, крім того, банк не є належним відповідачем за такими позовними вимогами, а про залучення до участі у справі іншого відповідача позивач клопотання не заявляв.
Відповідно до ст.. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Колегією суддів встановлено, що 19 березня 2014 року рішенням Шевченківського районного суду м.Києва задоволено позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання довіреності недійсною.( а.с.27 том 2).
Відповідно до ст.. 205 ч.1 п.2 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо : набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін , ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про закриття провадження по справі в частині визнання довіреності недійсною, оскільки є рішення, що набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відмовляючи позивачу у стягненні коштів з банку, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у банку не було підстав при видачі коштів особі, яка пред'явила довіреність від імені вкладника, не довіряти цій довіреності, яка належним чином нотаріально посвідчена.
Крім того, судом встановлена вина ОСОБА_4, який засуджений по ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.ч.3,4 ст.358 КК України. Вироком встановлено, що він отримав кошти позивача від банку, тому з нього на користь позивача стягнуто 2 840 000 грн.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, так як суд прийшов до них неповно дослідивши обставини справи, яким не дав належної оцінки та допустив порушення норм права.
21 березня 2014 року Ухвалою Апеляційного суду м.Києва вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 22 серпня 2013 року щодо ОСОБА_4 скасовано, а справу повернуто для проведення додаткового розслідування.
Судом також встановлено, що між сторонами ОСОБА_1 та Банком було укладено договір про банківський рахунок.
Відповідно до ст.. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти , що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Після звернення клієнта до банку із заявою про видачу коштів, банк взятих на себе зобов'язань не виконав, кошти позивачу не повернув.
Посилання представника банку на те, що кошти були видані особі, яка представляла позивача на підставі довіреності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки судом встановлено, що така довіреність позивачем не видавалася.
Колегія суддів не погоджується також із поясненням представника банку про те, що особу, на ім. я якої була видана нотаріально посвідчена довіреність, повинен був ідентифікувати нотаріус, а не працівник банку.
Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року, зокрема п.10.13 передбачено що під час здійснення операції за вкладним ( депозитним) рахунком фізичної особи як зразок підпису власника рахунку використовується зразок підпису, зазначений у договорі банківського вкладу. Документ, що підтверджує право розпорядження рахунком довіреною особою, а також копії документів, які підтверджують здійснення банком ідентифікації довіреної особи, зберігається у справі з юридичного оформлення рахунку.
При цьому відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, що співробітники банку діяли відповідно до вимог вищезазначеної Інструкції.
Відповідно до ст.. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Проаналізувавши викладені обставини у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що банк, встановивши неправомірне списання та видачу вкладу позивача особі, яка не була довіреною особою вкладника, банк зобов'язаний був зарахувати на рахунок клієнта відповідну суму, оскільки не зробив цього, то колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума вкладу в розмірі 355 250 доларів США у валюті вкладу.
Посилання представника банку на те, що між сторонами виникли деліктні правовідносини, що виникли із заподіяння шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки між сторонами був укладений договір про банківський вклад, який не розірвано і не визнано недійсним, а також не є виконаним, тому між сторонами існують договірні стосунки, які не є припиненими.
Посилання позивача у позовній заяві на заподіяні йому збитки не можуть бути підставою для визнання того факту, що між сторонами виникли деліктні правовідносини, так як позивач посилається на договір вкладу та просить стягнути суму вкладу.
Колегія суддів також не погоджується з посиланням відповідача на заподіяння позивачу шкоди злочином, оскільки злочин вчинено саме відносно банку , а не відносно вкладника, тому банк на підставі договору повинен виконати зобов'язання щодо вкладника, при цьому банк не позбавлений можливості звернутися з цивільним позовом у кримінальному провадженні про відшкодування шкоди із винної особи.
Керуючись ст.ст. 205, 303, 307 , 313-315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 28 листопада 2013 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»( 04050, м.Київ, вул..Артема, 60 , код ЄДРПОУ 09807856) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_1) 355 250 доларів США.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про визнання довіреності недійсною провадження по справі закрити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді :