АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Гончарук В.П.
№ 22-ц/796/6294/2014 Доповідач: Шебуєва В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
при секретарі Троц В.О.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про стягнення коштів,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про стягнення коштів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволенні її позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 половини суми коштів, які були сплачені нею після розірвання між ними шлюбу в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 24-12/183 від 18 серпня 2008 року, укладеним з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк». Судом неправильно застосовані положення ч. 3 ст. 61, ч. 4 ст. 65, ст. 70 СК України, не враховані роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», оскільки кредитні кошти були використані в інтересах сім'ї.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання представник ПАТ «Укрсоцбанк» не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 14 листопада 2001 року по 05 жовтня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 18-19, т. 1).
Під час шлюбу ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №379/П/2006-840 з ВАТ «КБ «Надра» від 18 серпня 2004 року та кредитний договір № 815-009/04 з АКБ «Правекс Банк» від 25 серпня 2004 року для придбання транспортних засобів марки «Mercedes» та «Toyota Land Cruiser».
18 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 24-12/183, відповідно до якого Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 55 000,00 доларів США зі сплатою 15 процентів річних та комісій в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів та порядком повернення кредиту рівними частинами в сумі 1000,00 доларів США не пізніше 5 числа кожного місяця, починаючи з лютого 2009 року та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 17 серпня 2013 року (а. с. 20-28, т. 1).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 визнано право власності на автомобіль «Peugeot Вохег» 2446, 1999 року випуску, а за ОСОБА_2 - право власності на автомобіль «Fiat Ducato» 1982 та причеп ПФ 1 Фермер, 2000 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці вартості майна в розмірі 27 550 грн.; визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину майнових прав за договором № 63/9/І пайової участі у фінансуванні будівництва офісно-житлового будинку, укладеного 13 січня 2006 року між ТОВ «НСЛ» та ОСОБА_1; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину майнових прав за договором № 63/9/І пайової участі у фінансуванні будівництва офісно-житлового будинку, укладеного 13 січня 2006 року між ТОВ «НСЛ» та ОСОБА_1 (а. с. 61-64, т. 1).
Цим же рішенням суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про переведення її обов'язків по укладеним 18 серпня 2008 року між нею і Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» договору кредиту № 24-12/183 на ОСОБА_2, оскільки суду не було надано згоди кредитора на заміну боржника відповідно до вимог ст. ст. 520, 526, 527 ЦК України.
ОСОБА_1 порушила питання про стягнення з ОСОБА_2 на її користь Ѕ частину коштів, сплачених нею після розірвання шлюбу з грудня 2011 року в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 24-12/183 від 18 серпня 2008 року, у розмірі 25 322,20 доларів США, що за офіційним курсом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» становить 209 672,83 грн.
Застосувавши положення ст.ст. 60, 65, 69-71 СК України, ст. ст. 368, 372 ЦК України та надавши оцінку доказам по справі, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 законності та обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Так, згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відтак, договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї. Договір, укладений одним із подружжя, за яким майно використане не на задоволення потреб сім'ї, а на інші потреби, не створює обов'язків для іншого з подружжя.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року № 6-55цс13.
Зі змісту договору кредиту, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, вбачається, що кредит було надано на поточні потреби (а. с. 20, т. 1).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення половини сплачених за кредитним договором грошових коштів, ОСОБА_1 зазначала, що за спільним рішенням 18 серпня 2008 року кредитні пошти були частково використані для оплати вартості належної їй на праві особистої власності квартири АДРЕСА_1, а також повного погашення наявної заборгованості за укладеним між нею та банком «Хрещатик» кредитним договором.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердила відсутність письмових доказів придбання майна за рахунок отриманих за договором кредиту № 24-12/138 від 18 серпня 2008 року грошових коштів в період перебування у шлюбі з ОСОБА_2
В матеріалах справи відсутні докази укладення ОСОБА_1 будь-яких кредитних договорів з банком «Хрещатик».
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник ОСОБА_2 пояснював, що грошові кошти за кредитним договором з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» від 18 серпня 2008 року були отримані та використані для задоволення потреб ОСОБА_1 яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Також представник ОСОБА_2 зазначив, що зобов'язання за кредитним договором з банком «Хрещатик» були виконані ОСОБА_1 до укладення договору кредиту № 24-12/138 від 18 серпня 2008 року з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».
ОСОБА_1 підтвердила в суді апеляційної інстанції, що зобов'язання за кредитним договором з банком «Хрещатик» були виконані нею до укладення договору кредиту № 24-12/138 від 18 серпня 2008 року з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, правильно застосувавши норми матеріального та надав вірну оцінку доказам по справі. Підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді