Справа № 338/45/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1231/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гутич П.Ф.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Вакарук В.М., Бойчука І.В.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Кендиша В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2014 року задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит». Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 1 622 366 грн. 52 коп. заборгованості за кредитним договором №0-27/11-00700-с-а від 22 грудня 2011 року та по 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому визначений судом розмір неустойки в сумі 504 277,48 грн. є явно завищеним, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірно високу неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на непомірний тягар для нього та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Згідно декларації про доходи він за 2013 рік отримав дохід в розмірі 6 258 грн., має на утриманні дитину, а тому стягнення з нього пені в розмірі 504 277,48 грн. стане для нього непомірним тягарем, призведе до тяжкого матеріального становища його сім'ї та принесе непомірно високі прибутки позивачу.

Крім того, апелянт зазначає, що в судове засідання, яке відбулося 14.04.2014 року він не мав можливості з'явитися та не зміг надати клопотання про перенесення розгляду справи, так як в цей час хворів. Суд, в порушення вимог ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 169, ч. 1 ст. 191 ЦПК України не відклав розгляд справи, чим позбавив його права задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З цих підстав апелянт просить рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовити.

У засідання апеляційного суду апелянт та відповідач ОСОБА_3 не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апелянт не повідомив суду причину неявки.

Представник відповідача ОСОБА_3 надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою ОСОБА_3, який бажає особисто приймати участь в розгляді справи.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважав законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та зменшуючи розмір пені з 1 004 277,48 грн. до 504 277,48 грн., суд першої інстанції виходив з того, що банком нараховано непропорційно велику суму пені за порушення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань. Крім того, судом враховано майновий стан відповідачів, відсутність у них доходів, наявність на утриманні неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 22 грудня 2011 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №0-27/11-00700-с-а (а.с. 5-12), відповідно до якого останній отримав кредитні ресурси в сумі 850 000 грн. з датою погашення кредиту до 22.12.2016 року із відсотковою ставкою 25% річних.

Відповідно до умов договору позичальник зобов'язався погашати суму кредиту та нарахованих процентів щомісячно рівними частинами протягом всього строку дії вказаного договору. При цьому проценти нараховуються на залишок заборгованості по кредиту.

22.12.2011 року з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором №0-27/11-00700-с-а від 22.12.2011 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №0-27/11-00700-с-а/1 (а.с. 15-18), відповідно до якого поручитель ОСОБА_4 зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_3 його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 25.07.2013 року утворилася заборгованість відповідача перед банком в сумі 2 122 366,52 грн., в тому числі: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 699 085,44 грн.; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 150 914,56 грн.; сума строкової заборгованості по відсотках - 13 972 грн.; сума простроченої заборгованості по відсотках - 254 116,44 грн.; сума пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсотках - 1 004 277,48 грн. Наведене підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №0-27/11-00700-с-а від 22.12.2011 року (а.с. 19-24).

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в частині стягнення з відповідачів в солідарному порядку суми строкової заборгованості по основному боргу кредиту в розмірі 699 085,44 грн., суми простроченої заборгованості по основному боргу кредиту в розмірі 150 914,56 грн., суми строкової заборгованості по відсотках в розмірі 13 972 грн. та суми простроченої заборгованості по відсотках в розмірі 254 116,44 грн.

При цьому, при визначенні розміру пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсотках, підлягаючої стягненню з відповідачів, судом правильно застосовано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, та зменшено розмір неустойки до 504 277,48 грн.

Доводи апелянта про те, що визначений судом розмір неустойки у вказаній сумі є явно завищеним та не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, не спростовують правильності судового рішення.

Не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи і доводи апелянта про те, що в судовому засіданні, яке відбулося 14.04.2014 року, він не був присутній, так як в цей час хворів, однак суд, при цьому, в порушення вимог ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 169, ч. 1 ст. 191 ЦПК України не відклав розгляд справи, оскільки згідно журналу судового засідання від 14.04.2014 року (а.с. 158-159) ОСОБА_4 був присутній в судовому засіданні та брав участь в розгляді справи.

За приписами ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

Бойчук І.В.