УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/10148/13-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д.В.

Категорія 2 Доповідач Забродський М. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Забродського М.І.

суддів: Заполовського В.Й., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання ГуковоїО.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та визнання договору недійсним

за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову,-

встановила:

У липні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом та заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2014 року заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на зазначену квартиру.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в повному обсязі.

Вважає, що вона є незаконною і необґрунтованою, оскільки постановлена при неповно з'ясованих обставинах справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки без її участі було проведено розгляд заяви про забезпечення позову.

Крім того забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру порушує її право власності.

Суд першої інстанції не врахував те, що позивачем ОСОБА_3 не надано належних доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, у межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням

арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в

інших осіб.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Крім того, забезпечення позову - це вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача щодо несумісних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову і застосовуючи вказаний вид забезпечення, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такий висновок суду є правильним, оскільки необхідність вжиття обраних суддею заходів забезпечення позову випливає зі змісту позовних вимог та особливостей спірних правовідносин.

Вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та вжитий для того, щоб гарантувати виконання рішення суду в майбутньому.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на правильність ухвали не впливають.

На підставі зазначеного, постановлена ухвала є законною, обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 293, 303, 304, 307, 312-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: