Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/892/14-ц

Провадження № 6/321/68/2014

У х в а л а

23 травня 2014 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Олійника М.Ю.

при секретарі Засько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області про обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, за погодженням з начальником ВДВС, звернувся до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1, яка має невиконані зобов'язання, покладені на неї судовим рішенням.

В поданні зазначив, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-551, виданого 6 серпня 2009 року Михайлівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 15 квітня 2009 року. Станом на 1 травня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів складає 27245,25 грн. Боржник ОСОБА_1 рішення суду та законні вимоги державного виконавця не виконує, у зв'язку з чим державний виконавець просить прийняти рішення щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - ОСОБА_1

У судове засідання представник відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області не з'явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши подання і матеріали, що до нього додані, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду справи було встановлено, що в провадженні ВДВС Михайлівського РУЮ Запорізької області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-551, виданого 6 серпня 2009 року Михайлівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 15 квітня 2009 року. Станом на 1 травня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів складає 27245,25 грн.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року (зі змінами та доповненнями) (надалі Закон). Стаття 6 зазначеного Закону передбачає декілька видів обмеження виїзді громадян України за кордон, зокрема: громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорту та тимчасового відмовлено у виїзді за кордон у певних випадках, що визначені в цій статті. За змістом п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) до виконання зобов'язань.

З аналізу цих правових норм вбачається, що особі, яка має паспорт для виїзду за межі України, та має такий намір, може бути відмовлено у виїзді за кордон у випадку ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

З погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-ХП та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Державний виконавець, звертаючись з клопотанням про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України, направив до суду подання, копію постанови про відкриття провадження та копії виконавчих документів без надання будь-яких доказів про ухилення боржника від виконання зобов'язань. Також били надані постанови про порушення кримінальних справ, які самі по собі не можуть бути доказом ухилення боржника від виконання зобов'язань.

Жодних доказів, окрім наявності заборгованості, про будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо) відсутні. В справі немає доказів, що маючи якесь майно чи грошові кошти ОСОБА_1 його приховує, чи перешкоджає у його вилученні чи реалізації.

Таким чином, при звернення до суду з вказаним поданням, органи державної виконавчої служби повинні послатися на обставини та підтвердити їх відповідними доказами про те, що боржник має паспорт для виїзду за кордон, ухиляється від виконання зобов'язань та його дії свідчать про намір виїхати за кордон.

При зверненні до суду із зазначеним поданням державний виконавець не навів жодних з перелічених обставин, а послався, як на підставу для обрання такого обмеження боржнику, тільки на наявність боргових зобов'язань.

В матеріалах подання відсутні докази, відповідно до яких державний виконавець виходив на адресу боржника ОСОБА_1, оскільки наданий акт не містить повної адреси боржника. За таких обставин судом встановлено, що ВДВС Михайлівського РУЮ не надав суду переконливих доказів навіть того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов'язань.

Окрім іншого, фактично звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це крайній захід, який застосовується до боржника коли державним виконавцем виконані вже всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження вказаного конституційного права громадянина.

В поданні ставиться питання про обмеження громадянки України ОСОБА_1 в праві виїзду за кордон, але в поданні відсутні відомості про те, що боржник документувалася паспортом громадянина для виїзду за кордон, тобто заявник просить суд обмежити громадянку в праві, якого вона взагалі, можливо, не має.

З огляду на те, що судом не встановлено ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання своїх зобов'язань по виконанню судового рішення, суд приходить до висновку, що підстав для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України немає.

На підставі ст. 33 Конституції України, ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», керуючись ст. 377-1 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області про обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції у п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області М.Ю.Олійник